Рішення № 57949476, 26.05.2016, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1204/16-ц

2/583/484/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого Мовчан Н.В., за участі секретаря Мороз О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради Сумської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив :

15 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Охтирської міської ради Сумської області, в якому після уточнення просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на одноповерховий житловий будинок з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1 житловий будинок А житловою площею 12,2кв.м., загальною площею 23,8кв.м., ворота № 1 площею 7,4кв.м., огорожа №2 площею 32,6кв.м., що належали на праві власності ОСОБА_2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 1997 році за усною домовленістю з ОСОБА_2 за 3000,00 гривень придбала будинок по АДРЕСА_1. Починаючи з 1997 року стала мешкати у вищевказаному будинку та користуватися земельною ділянкою, сплачувати комунальні послуги. З часу укладення усної домовленості з ОСОБА_2 та по теперішній час вона добросовісно, відкрито та безперервно володіла домоволодінням по АДРЕСА_1. З 1997 року ніхто не заявляв вимог права власності на зазначений житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування. Всі документи на будинок ОСОБА_2 передала позивачу, в тому числі, оригінали договору на право побудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою та технічного паспорту, акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння. ОСОБА_2 мала сина ОСОБА_3. Вироком Охтирського районного суду Сумської області від 04.06.1999р. ОСОБА_4 визнаний винним у вбивстві своєї матері ОСОБА_2 та засуджений до 14 років 6 місяців позбавлення волі. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4, з ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку зареєстрованих осіб не залишилось. Спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не відкривались, заповіти за життя вказаними особами не складались.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позов підтримали повністю, просили задовольнити з підстав, викладених в ньому. Додатково пояснили, що позивачка з ОСОБА_2 знайомі давно. ОСОБА_2 мала сина ОСОБА_3, який зловживав спиртними напоями, сім'я була малозабезпечена. Позивачка допомагала жінці, тому домовилися, що ОСОБА_1 купить будинок за 3000,00грн., та надасть можливість ОСОБА_2 дожити в цьому будинку. Про передачу грошей склали розписку. Однак, у 1997році ОСОБА_4 забрав матір ОСОБА_2 проживати до себе в с. Сосонку, Охтирського району, а в 1999році убив її, за що був засуджений до позбавлення волі. З того часу позивачка та її син утримували спірне будинковолодіння в належному стані, користувалися городом. Ніхто претензій щодо будинку не пред'являв. Позивачка вважала, що оскільки у неї є розписка, тому вона правомірно користується нерухомим майном, хоча право власності не реєструвала, особові рахунки по сплаті комунальних платежів не переоформляла, але оплачувала їх. Тобто, володіла відкрито та добросовісно.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засідання позовні вимоги не визнав, та підтримав обставини, викладені в письмових запереченнях, в яких після доповнення зазначає, що законним власником будинку до 22.02.1999 року є ОСОБА_2, а потім її син ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який був зареєстрований за цією адресою та якому першочергово належало право на спадщину, яким він не скористався до моменту смерті. Таким чином, момент перебігу строку для давності володіння почався саме з 29.11.2015 року, так як з цього часу на це майно не претендували інші особи, і позивач отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Передача позивачу оригіналів право встановлюваних документів на будинковолодіння не встановлює факту передачі права власності на цей будинок та земельну ділянку, не несе правових наслідків. Розписку не можна розглядати як доказ набуття права власності на будинок, тому що вона не має статусу окремого джерела доказу у розумінні діючого процесуального законодавства України, оскільки не можливо встановити особу яка складала текст розписки та підпис, час її складання, відсутнє нотаріальне посвідчення таких дій, підтвердження чи усвідомлювала ОСОБА_2 свої дії, чи перебувала при здоровому розумі та ясній пам'яті, діяла вільно, без впливу обману, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, не порушувались при цьому права третіх осіб. Володіння не можна визнати давнім та безперервним, оскільки позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за іншою адресою АДРЕСА_2, а за адресою АДРЕСА_1 з 22.02.1999 року по теперішній час не зареєстрована та не проживає. Позивач не довів, що є добросовісним набувачем, оскільки їй було відомо про належність спірного домоволодіння на праві приватної власності ОСОБА_2.(а.с. 53, 59, 82 )

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, надавши оцінку доказам по справі, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 600 кв.м. для будівництва будинку за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 26.05.1952 р.(а.с.6-7)

10.01.1957 складено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинку ОСОБА_2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 що підтверджується копією акту .(а.с.8-13)

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 4621 адреса домоволодіння з АДРЕСА_3 була змінена на АДРЕСА_1.

Встановлено, що 12.03.1997р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти в сумі 3000,00грн за купівлю будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується розпискою.(а.с.17)

Представник відповідача поставив під сумнів розписку як доказ по справі, однак від подання клопотання про призначення експертизи відмовився.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.15)

Вироком суду 04.06.1999 року ОСОБА_7 засуджено за ст.94 КК України до 14 років 6 місяців позбавлення волі, що підтверджується копією вироку Охтирського районного суду Сумської області від 04.06.1999р. З вироку суду вбачається, що ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ІНФОРМАЦІЯ_1. в с. Сосонка, Охтирського району вчинив вбивство своєї матері ОСОБА_2.(а.с.34-39)

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя.

Таким чином, ОСОБА_4 усунений від спадкування після смерті матері ОСОБА_2

Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується матеріалами справи. (а.с.16)

Згідно інформаційних довідок Охтирської міської державної нотаріальної контори від 26.04.2016року спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не відкривалася, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, заповіт не посвідчувався. (а.с.51-52).

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що спірний будинок на балансі Охтирської міської ради не обліковується.

Встановлено, що станом на 31.12.2012р. Домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2, згідно договору на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 26.05.1952 р., що підтверджується довідкою № 223 від 04.04.2016р., виданою КП Охтирської міської ради «Бюро технічної інвентаризації та архітектурно-планувальних робіт».(а.с.20)

За адресою АДРЕСА_1 станом на 12.04.2016р. зареєстровані особи відсутні. Останньою особою зареєстрованою за вказаною адресою був ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією довідки від 12.04.2016..(а.с.18)

Суд враховує, що на довідці є печатка квартального комітету "Дружба" та відсутній підпис квартального уповноваженого, однак зазначені в ній обставнини під час розгляду справи не спростовані та не суперечать іншим доказам.

Починаючи з 1999 року позивачка почала вчиняти дії по утриманню будинку за адресою АДРЕСА_1, мешкати у ньому, користуватися земельною ділянкою, сплачувати комунальні послуги.

На підтвердження вказаних обставин надано докази, а саме: розрахункові книжки на будинок по АДРЕСА_1 виписані на ім'я ОСОБА_2, та правовстановлюючі документи на будинок.(а.с.6-14)

Так свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 товаришував з чоловіком позивачки ОСОБА_1. ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, роботи не мав, тому постійно просив гроші, які ОСОБА_11 йому давав. Пізніше ОСОБА_1 зі своїм сином зробила косметичний ремонт в будинку, поставили паркан, добудували прибудову, обгородили огород, та періодично проживали в будинку. Останні роки в будинку хазяйнує син позивачки ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що син ОСОБА_1 - ОСОБА_1 зробив в цьому будинку ремонт, побудував новий паркан.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що в спірному будинку проживала баба ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3, який її вбив. Після звільнення з в'язниці проживав за іншою адресою з співмешканкою. На АДРЕСА_1 до 2000року проживала сім'я ОСОБА_14. Свідок на той час працювала вчителем у школі та відвідувала старшого сина ОСОБА_14. Приблизно 2-3 роки тому на цьому подвір'ї ОСОБА_1 став приймати металобрухт.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_2 знала особисто, вона мала сина ОСОБА_3, сім'я була бідна. Про продаж будинку по АДРЕСА_1 знає зі слів ОСОБА_2. Після її смерті в будинку декілька місяців проживала сім'я з двома дітьми. Після того, як вони виїхали, хазяйнували ОСОБА_1.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 який виготовлено 20.04.2016року, до складу будинку та господарських будівель та споруд входять прибудова 2014р. в стадії забудови та ворота і огорожа 2012року. (а.с. 41- 43)

Враховуючи викладене, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 належний їй на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 не був успадкований, відумерлою спадщина не визнавалась, що свідчить про добросовісність володіння позивачем спірним домоволодінням.

В статті 328 ЦК України вказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України обумовлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч.2ст.16 ЦК України є визнання права.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї, підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

Таким чином, суд приймає до уваги лише докази, які доводять обставини справи в період з 01.01.2001року.

Доводи представника відповідача про те, що право на спадкування за ОСОБА_2 мав її син , тому з дати його смерті слід рахувати строк користування спірним майном суд вважає безпідставними, оскільки в силу ст. 528 ЦК УРСР, він усунений від спадкування на майно , яке залишилося після смерті матері.

Зібрані по справі докази підтверджують, що з 2001року позивачка користується разом зі своєю сім'єю вищевказаним будинком, відкрито та безперервно володіє ним і протягом цього часу жодних претензій щодо володіння будинком та земельною ділянкою ні від кого не надходило.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За клопотанням представника відповідача допитані в якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, та ОСОБА_18.

Так, свідок ОСОБА_16 пояснила, що після засудження ОСОБА_4 його мати ОСОБА_2 ходила до нього у в'язницю та до смерті перебувала в лікарні, що суперечить зібраним у справі доказам та підтверджує, що свідку зовсім не відомі обставини життя ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що з 1999року в будинку по АДРЕСА_1, проживали син брата з невісткою та двома дітьми протягом 10 років, за цей час робили ремонти, садили городину та перебудували погріб.

Покази свідка в частині періоду проживання сім'ї Сіренко суд ставить під сумнів, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам, в тому числі, показам свідка ОСОБА_13, та в частині щодо перебудування за час проживання Сіренками погребу, оскільки, в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні відомості про наявність такого об'єкту на території домоволодіння.

Судом також враховано, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 заінтересовані у результаті розгляду справи, оскільки вони звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та звернулись до суду з позовом про продовження строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2. (а.с. 83-85, 97-98)

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що в будинку по АДРЕСА_1, в останнє особисто була приблизно до 2001року, всі надані нею покази їй відомі зі слів ОСОБА_14.

Свідок ОСОБА_14 підтвердила, що після смерті ОСОБА_2 та засудження її сина ОСОБА_3, вона з сім'єю проживала в будинку по АДРЕСА_1. Пояснювала, що проживали в будинку 10 років, поки ОСОБА_4 не був звільнений, при цьому більш конкретно назвати дату виїзду зі спірного домоволодіння назвати не змогла, а ні прив'язавши цю подію до віку дітей чи клас, в якому навчався старший син, а ні до дати іншої події в її житті.

Інших доказів, які б спростовували обставини викладені в позові та докази, надані позивачкою, відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на спірний будинок, оскільки цей факт повністю підтверджується дослідженими доказами, встановлено, що позивачка відкрито володіє спірним нерухомим майном з 2001року, тобто понад 10 років, на підставах, не заборонених законом, що узгоджується з приписами ст. 328 ЦК України; у судовому засіданні знайшли своє підтвердження всі ознаки тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном з боку позивача, як своїм власним, та підтверджено, що з визнанням права власності відносно цього майна ніхто, окрім позивача, не звертався, тому з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України набула право власності на це майно, а саме: домоволодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2

.Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одноповерховий житловий будинок з прибудовою за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок А житловою площею 12,2кв.м., загальною площею 23,8кв.м.; ворота № 1 площею 7,4кв.м., огорожа №2 площею 32,6кв.м., що належали на праві власності ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2016року.

Суддя

Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.В. Мовчан