Ухвала суду № 57949130, 19.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3814/16

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Фальчука В.П., Кравця Ю.І.

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національний банк України про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні представник Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" Шегедєєв Олег Анатолійович звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 29 липня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №150104027925020, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 120000,00 гривень на споживчі потреби строком до 29 липня 2016 року виходячи зі ставки 17,9% річних за користування кредитом з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а остання в свою чергу - зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

В подальшому Публічного акціонерного товариства «Астра Банк» відступив на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» права вимоги за низкою кредитних договорів та договорів забезпечення, в тому числі - договору з ОСОБА_2

Однак як зазначає представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв'язку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про стягнення з боржника на користь банку суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 89433,75 гривень.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.03.2016 року залучено до участі у справі Національний банк України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором №150104027925020 від 29 липня 2011 року з урахуванням процентів та штрафних санкцій - у загальному розмірі 85433,75 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави суму неоплаченого судового збору - у розмірі 854,34 гривень. В задоволенні інших вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 15 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів та штрафних санкцій з 85433,75 грн. на 70533,75 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та зменшуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом самого договору. Кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та інших пов'язаних із кредитом виплат, передбаченим договором, - у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником (п.3.2.5 договору), що відповідає положенням ст. 1050 ЦК України. Позичальник ОСОБА_2 прострочила виконання зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином. При цьому суд вважав відсутніми підстави для зменшення нарахованої пені, але врахував всі документально підтверджені відповідачем на час ухвалення судового рішення платежі відносно погашення нарахованої заборгованості за кредитним договором.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи і заснований на законодавстві.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

29 липня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений кредитний договір №150104027925020, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 120000,00 гривень на споживчі потреби строком до 29 липня 2016 року виходячи зі ставки 17,9% річних за користування кредитом з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а остання в свою чергу - зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Астра Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимог, в силу якого ПАТ «Астра Банк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників з повернення заборгованості за низкою кредитних договорів, в тому числі - кредитного договору з ОСОБА_2

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановивши, що між сторонами виникли кредитні договірні правовідносини, внаслідок яких відповідач отримавши у кредит кошти та прийнявши на себе зобов`язання з повернення кредиту та виплати процентів, прост рочив виконання зобов`язання і що кредитор використав своє право щодо пред`явлення вимог до боржника про повернення кредиту достроково з випалатою процентів та застосуванням неустойки у розмірах, що не надають підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, районний суд обґрунтовано стягнув забгованіс ть з урахуванням документально підтверджених платежів про виплату заборгованості по кредиту які не увійшли до розрахунку заборгованості, але існували на час ухвалення рішення.

Так, судом було враховано платіжну квитанцію №180074809 від 01 липня 2015 року на 2000,00 гривень та платіжну квитанцію №58487102 від 31 серпня 2015 року на 2000,00 гривень, згідно яких ОСОБА_2 на виконання договору загалом сплатила 4000,00 гривень, на які й було судом зменшено суму заявлену позивачем до стягнення з 89433,75 грн. до 85433,75 грн.

Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 24.09.2016 року, ОСОБА_2 29.03.2016 року, тобто через 5 днів, було здійснено платіж на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 14900 грн.

На підставі наведеного доводу, ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції зменшивши суму стягнення на 14900 грн. з 85433,75 грн. до 70533,75 грн. (85433,74-14900).

Судова колегія даний довід апеляційної скарги, не може взяти до уваги, оскільки оскаржуване судове рішення перевіряється на час його ухвалення.

Сама по собі оплата ОСОБА_2 14900 грн. на підставі квитанції № 6664084 від 24.03.2016 року після ухвалення судом оскаржуваного рішення від 24.03.2016 року про стягнення заборгованості в сумі 85433,75 грн. не є підставою для зміни судового рішення, оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує про наявність у неї заборгованості за кредитним договором та не оспорює правильність її розрахунку.

Оплата ОСОБА_2 14900 грн. на погашення заборгованості після ухвалення судом рішення за певних обставин може бути враховано лише як добровільне виконання рішення суду.

Будь-яких інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

В.П. Фальчук