Рішення № 57945897, 07.04.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.04.2016

Справа № 334/8602/15-ц

Провадження № 2/334/428/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки,-

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.

У своєму позові ОСОБА_1 вказує, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 30.09.1977 року, у період шлюбу , а саме 22.04.1994 року було придбано жилий будинок АДРЕСА_1

У 2014 році йому стало відомо, що його дружина, ОСОБА_3, 04.08.2011 року уклала Договір іпотеки №08-0000-121/24-03/02, згідно якого передала в іпотеку вказаний жилий будинок.

Позивач вважає, що Договір іпотеки має бути визнаний недійсним з тих підстав, що передане в іпотеку майно є спільною сумісною власністю подружжя, в отже, він є співвласником цього майна, а відповідачка всупереч приписам закону передала в іпотеку житловий будинок без виділення своєї частки. Згідно приписів ч.2 ст.6 Закону України « Про іпотеку» співвласник нерухомо майна має право передати в іпотеку свою частку у спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об'єкт нерухомості.

У зв'язку з наведеним позивач вважає, що зміст Договору іпотеки суперечить ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку».

Позивач просить визнати недійсним Договір іпотеки №08-0000-121/24-03/02 від 04.08.2011 року, з тих підстав, що у момент його укладання сторонами не дотримано вимог, установлених ч. 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Позивач у судове засідання не з'вився, між тим, подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без його участі, заявлені позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без його участі, у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 повторно у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, з заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не зверталася. Заперечень на позов не надала.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності учасників процесу, за наявними у справі доказами і матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 04.08.2011 року між ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки №08-0000-121/24-03/02, згідно якого остання у забезпечення повного виконання грошових зобов'язань ОСОБА_5. , що випливають з Кредитного договору №С 08-0000-121/24-03 від 04.08.2011 року, передала в іпотеку жилий будок АДРЕСА_1

Вказаний жилий будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 605 від 22.04.1994року, зареєстрованого Універсальною біржею «Хортиця».

Судом також установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 30.09.1977 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано у Будинку одруження м. Запоріжжя, актовий запис №2715.

Згідно приписів ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведені приписи закону житловий будинок АДРЕСА_1 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3

За змістом Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

У ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Як зазначалося вище, згідно приписів ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

При укладенні договору іпотеки щодо нерухомого майна яке перебуває і спільній власності подружжя згідно зі статтею 578 ЦК України та статтею 6 Закону України «Про іпотеку» необхідною є письмова нотаріально посвідчена згода одного з подружжя, що випливає і з положень частини другої статті 369 ЦК України та частини третьої статті 65 СК України, на підставі яких для укладення одним із подружжя договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого з подружжя має бути нотаріально посвідчена.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Судом установлено, що позивач 03.08.2011 року у заяві р. № 1600 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Філіпової Л.П. надав свою письмову згоду на укладання його дружиною ОСОБА_3 Договору іпотеки, при цьому нотаріусом йому було роз'яснено зміст ст. 60,61 та 65 СК України.

Тому хибними є доводи позивача і його посилання на ч.2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», що співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не грунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 10,11, 60, 212-213 ЦПК України, ст.ст. 203,215,369,572,575,578 ЦК України, ст.60, 65 СК України , суд, -

В и р і ш и в :

В і д м о в и т и ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.