Вирок № 57942695, 27.05.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4680/15-к

ВИРОК

Іменем України

27 травня 2016 року місто Вінниця

27.05.2016 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Свистун Н.Л.

та учасників судового провадження:

прокурора Черниш Г.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020100001577, по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Вендичани, Могилів-Подільського району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 проживаючого в АДРЕСА_2, громадянина України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше судимого, остання судимість - 14.05.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців, звільнився умовно-достроково 17.06.2013 року з невідбутим строком 1 рік 3 місяці 19 днів,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Комаровичі, Старосамбірського району Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_3 проживаючого в АДРЕСА_4 громадянина України, непрацюючого, з неповною середньою освітою, неодруженого, згідно ст.89 КК України не судимого,

обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

27.10.2015 року близько 07:00 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 приїхали до пасовища, що розташоване біля ВАТ «Стрижавський кар'єр», що знаходиться в смт. Стрижавка по вул. Київській, Вінницького району Вінницької області, взявши з собою необхідні інструменти для подальшого розділення туші викраденої тварини, а саме: три ножі та сокиру. В подальшому, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом перерізання ножем мотузки кріплення корови рижого окрасу, а потім телиці чорного окрасу, таємно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечні наслідки, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, пересвідчившись, що їх ніхто не бачить, здійснили крадіжку корови загальною вагою близько 500 кг на суму 10000 грн. та телиці загальною вагою 350 кг на суму 7000 грн., що належить ОСОБА_1. В подальшому ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 прив'язали викрадену корову до дерева неподалік в лісовому масиві, здійснили її забиття та подальше розбирання туші на м'ясо, а викрадена телиця втекла в лісовий масив. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_1 була спричинена матеріальна шкода на загальну суму 17000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав частково, цивільний позов також визнає частково, тільки моральну шкоду. Суду показав, що ОСОБА_3 знає приблизно 1,5 роки, оскільки вони разом працювали, часто його бачив, підтримував з ним стосунки. Останній раз був в ОСОБА_3 27.10.2015 року, напередодні крадіжки. Приїхав до нього, попросив, щоб він йому допоміг. Разом з ОСОБА_3 поїхали в смт. Стрижавку, взяли в нього ножі. Сокиру він взяв сам. ОСОБА_3 не знав, що вони вчиняють крадіжку. Він сказав ОСОБА_3, що це його корова. Він сам її відв'язав і сам вбив. ОСОБА_3 знаходився в іншій стороні. Біля 07:00 год. ранку приїхали в смт. Стрижавку, він подивився, що нікого немає, відв'язав корову. Потім перевів через дорогу корову та повів її в ліс, там і забив. ОСОБА_3 не пояснював, для чого здійснює забій. ОСОБА_3 в цей час чекав його в іншому місці, біля «клеверного» мосту. Ножі, сокира і сумка були з ним. ОСОБА_3 його нічого не запитував. Корову прив'язав в лісі, забив її ножем, розділив її, потім пішов, а назустріч йшли оперативні працівники. ОСОБА_3 казав, що заріже свою корову, просив його, щоб поміг погрузити. ОСОБА_3 не запитував, чого саме в лісі потрібно корову бити. Коли забив корову, телиця побігла назад. На нього чинили фізичний тиск, з 10:00 год. ранку до 11:00 год. ввечері його били, поки він все не підписав. Оперативники сказали, що спіймали телицю. М'ясо забрали господарі і здали, телицю їм повернули. Визнає лише 4000 грн. моральної шкоди. На нього чинили фізичний тиск оперативні працівники Вінницького РВ, били його в лісі ногами, руками та дубинками по всім частинам тіла, а потім - в Вінницькому райвідділі. Слідчий тиск на нього не чинив. Його заставляли підписати те, що він не скоював. В подальшому тиск не чинили.

Виступаючи в дебатах та звертаючись з останнім словом ОСОБА_2 пояснив, що потерпілій телицю та м`ясо вбитої корови повернули, а він поверне їй моральну шкоду. Просить застосувати до нього ст.69 КК України, оскільки він у вчиненому розкаюється.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вину не визнав, цивільний позов визнає, матеріальну шкоду визнає на суму 8500 грн., а моральну шкоду на суму 4000 грн. Суду показав, що до нього приїхав ОСОБА_2 27.10.2015 року, сказав, що потрібна допомога, щоб погрузити корову, яку він заб'є. ОСОБА_2 побачив в нього ножі і взяв їх з собою. В смт. Стрижавку їхали автобусом. Він вийшов з автобуса раніше, біля моста, а ОСОБА_4 сказав, що поїде приведе корову. Він чекав біля моста. ОСОБА_2 пішов за коровою. Потім ОСОБА_2 підійшов з коровою до нього і вони пішли в сторону лісу. ОСОБА_2 пішов з коровою в ліс. Прив'язав там корову. Він вийшов на дорогу. Там були працівники міліції, запитали, чи він не бачив корову. Спочатку він сказав, що не бачив, а коли сказали, що вона крадена, він пішов з ними до ОСОБА_2. Останнього знає близько року, з ним колись працював, підтримував стосунки. Запитував ОСОБА_2 чия це корова, він говорив, що то його корова. Ще вдома ОСОБА_2 взяв його ножі і сказав взяти сумку. Було два великих ножі і один середнього розміру. Знайомих, які продають м'ясо, у нього немає. Знайомий ОСОБА_5 займається перевозкою. Не пам'ятає, чи того дня телефонував ОСОБА_5, а 26.10.2015 року він ОСОБА_5 телефонував. ОСОБА_5 дзвонив з приводу перевозки лісу. Від моменту, коли бачив ОСОБА_2, як останній прив'язав корову, до того, як його зустріли працівники міліції, пройшло близько 15-20 хв. Він ОСОБА_2 мав лише допомагати погрузити м'ясо на машину, але на яку, не знає. На нього чинили фізичний тиск з 11 год. ранку до 12 год. ночі. Працівники міліції - оперативні працівники чинили на нього фізичний тиск, били в машині, в райвідділі. 27.10.2015 року два працівника міліції чинили на нього тиск біля лісу, одночасно били руками та ногами по тілу. Яке в них звання, йому невідомо. Знає, що оперативні працівники, ні прізвищ, ні імен не знає. Потім в машині били. В Вінницькому РВ також були ті самі працівники, казали, що його покази та покази ОСОБА_2 не співпадають, тому й били. Також чинили на нього психологічний тиск, казали, що «приш'ють» йому декілька статей. Слідчий тиск не чинив. Після внесення застави тиск на нього не чинили. В судовому засіданні, коли обирали міру запобіжного заходу, був адвокат, йому нічого не повідомляв щодо фізичного тиску. До потерпілої не підходив, вибачення не просив, шкоду не відшкодував.

Виступаючи в дебатах та звертаючись з останнім словом ОСОБА_3 пояснив, що частину грошей хотів повернути потерпілій, але вона відмовилася з ним говорити. Просить суворо його не карати.

Не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_2 та невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, їх вина у вчиненні інкримінованого їм злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні обставинами, а саме: показами потерпілої та свідків.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 27.10.2015 року вона, як звичайно, близько 07 год. ранку вивели корову і припнули. Після того, як приїхала з смт. Стрижавки (здавала молоко), побачила, що корови немає. Викликала працівників міліції. Чоловік поїхав шукати. Шукали з собаками. Знайшли, коли корова вже була вбита. Працівники міліції розказали, що ОСОБА_3 ловив телицю. Люди бачили, як ОСОБА_2 вів корову. З пасовища до моста приблизно 1 км, а потім ще до лісу довго йти, від заправки до лісу приблизно 1,5 км. За корову хоче 10 000 грн., бо корова давала молоко і п'ять місяців вже була «тілна». Вартість корови було визначено на слідстві. М'ясо вбитої корови використали для своїх потреб, бо його не можна було вже здати. 7000 грн. в цивільному позові зазначено за телицю, хоча телицю їй повернули неушкодженою. Моральна шкода, завдана їй, полягає в тому, що вона сильно перенервувала, але до лікаря не зверталась. Розмір завданої моральної шкоди також визначив слідчий. Просить покарати обвинувачених за скоєне та задовольнити її цивільний позов.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що проживає разом з ОСОБА_3 27.10.2015 року встав ОСОБА_3, сказав, що йде на роботу, в гараж, а потім - в ліс. І пішов. А ввечері їй сказали, що сталося. ОСОБА_7 вдома в них не бував, вона тільки знає, що він допомагає в гаражі ОСОБА_3 Вона давала чоловіку два ножі, щоб він їх нагострив. Два-три дні до цього він забрав їх в гараж, щоб нагострити. Їй чоловік розповідав, що він не винен, ОСОБА_2 казав йому, що то його корова. Вже через три тижні ОСОБА_3 сказав, що його били, пару раз били по хребту. Синців на ньому не бачила.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що знає ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_3 бувало до нього дзвонив, він возив ОСОБА_3 дрова. 27.10.2015 року до нього подзвонив ОСОБА_2, щоб він під'їхав до «Вінницького» мосту, це було приблизно в 10-11 год. Він відповів ОСОБА_2, що не може, оскільки зайнятий, сказав, що може дати номер телефону іншої людини. Йому не пояснили, що потрібно перевезти, бо він був зайнятий, тому не запитував. ОСОБА_2 телефонував з номера, який йому невідомий. Він передзвонив іншій людині, яка займається перевозками, дав той номер телефону.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що знає ОСОБА_1, вона близько шести років тримала корову. В той день бачила, що ОСОБА_1 близько 7 год. вивела корову на пасовище. Також в них була телиця. Корову на цеп припинали разом з телицею. Коли прийшла додому, то почула, що в ОСОБА_1 вкрали корову. Корова була рижа, телиця - чорна.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що працює в лікарні ветеринарної медицини. Влітку він лікував корову та телицю ОСОБА_1 Можна за параметрами худоби визначити її вагу. Це він визначав вагу телиці - 350 кг. Вагу корови не визначав, бо корови вже не було, але коли її лікував та давав уколи, пам'ятає, що визначав її вагу, яка була 500 кг.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що потерпіла ОСОБА_1 є його сусідкою. Знає, що в них була корова, вживав молоко цієї корови. Точну вагу корови не може сказати, але корова була великих розмірів. Про те, що корову вкрали, дізнався від працівників міліції. Про телицю нічого не може сказати.

Вина обвинувачених підтверджується також іншими доказами по кримінальному провадженню, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

-протоколом огляду місця події від 27.10.2015 року за адресою: смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, складеним в присутності понятого ОСОБА_12, яким встановлено, що місцем події являється пасовисько, яке розташоване в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області біля проїзної дороги, яка веде в напрямку м. Вінниці. Дане пасовисько бере початок від автобусної зупинки «Кар'єр» та закінчується лісопосадкою. На пасовиську, біля лісопосадки виявлено два металевих прута, які вбиті в землю. Від одного відходить матерчатий шнур чорного кольору. Один кінець з'єднаний із прутом металевим кільцем, на кінці іншого - переріз. Інший металевий прут знаходиться на відстані 25 м від першого та також вбитий у землю. Від даного прута відходить матерчатий шнур чорного кольору з металевим ланцюгом, на кінці мотузки виявлено її переріз (а.с.130-131);

-протоколом огляду місця події від 27.10.2015 року за адресою: смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, складеним в присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14, яким встановлено, що місцем події являється лісова посадка за смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, яка знаходиться за АЗС «Шел» на окружній дорозі. В ній виявлено корову чорного кольору з плямою на лобі білого кольору, в живому вигляді. Всередині лісу виявлено тушу корови, яка у розчленованому стані. Біля туші виявлено спортивну сумку чорного кольору, всередині якої знаходяться 3 (три) ножі, полотенце білого кольору, топор. Туша корови знаходиться на пропіленових мішках білого кольору, біля дерев, біля туші знаходиться металевий ланцюг сірого кольору. На відстані 5 м від туші знаходиться відрізана голова рижого кольору, два пропіленових мішка білого кольору, всередині яких знаходиться розібране м'ясо (а.с.132-133);

-фототаблицею до протоколу огляду місця події від 27.10.2015 року (а.с.134-139);

-актом про застосування службової собаки від 27.10.2015 року, складеним в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, відповідно до якого разом з СОГ Вінницького РВ прочісували ліс, де було виявлено телицю, а далі у лісі було знайдена туша розібраної корови. Було затримано двох осіб, підозрюваних у крадіжці (а.с.140);

-постановою про отримання зразків для проведення експертизи від 27.10.2015 року, відповідно до якої вирішено відібрати зразки біологічного походження з тіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для проведення токсикологічної експертизи (а.с.141);

-протоколами про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 27.10.2015 року, складеними в присутності понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16, відповідно до яких було відібрано у гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, затриманого за підозрою крадіжки, змиви з рук правої та лівої, зразки були упаковані в паперовий конверт, та у гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12, затриманого за підозрою крадіжки, змиви з рук правої та лівої, зразки були упаковані в два паперових конверта, які були скріплені підписами понятих та присутніх (а.с.142, 143);

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.10.2015 року, відповідно до якого було затримано ОСОБА_2 та в присутності понятих ОСОБА_4 і ОСОБА_15 під час обшуку у затриманого було виявлено та вилучено: кросівки біло-червоного кольору із плямами бурого кольору; кофту темного кольору із білим малюнком на грудях (а.с.144-145);

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.10.2015 року, відповідно до якого було затримано ОСОБА_3 та в присутності понятих ОСОБА_4 і ОСОБА_15 під час обшуку у затриманого нічого не було виявлено (а.с.146-147);

-висновком експерта № 453 від 30.11.2015 року за результатами проведення судово-медичної експертизи: змиви з обох рук гр. ОСОБА_2, пари кросівок, кофти, яким встановлено, що в плямах на обох марлевих тампонах (об'єкти 1, 2), правому кросівку (об'єкт № 3), кофті (об'єкт № 4), представлених для дослідження, знайдено кров великої рогатої худоби; на лівому кросівку, представленому для дослідження, наявності крові не встановлено (а.с.151-152);

-висновком експерта № 454 від 30.10.2015 року за результатами проведення судово-медичної експертизи: змивів з рук гр. ОСОБА_3, яким встановлено, що в плямах на марлевому тампоні (об'єкт № 1), представленому для дослідження, знайдено кров великої рогатої худоби; в плямах на марлевому тампоні (об'єкт № 2), представленому для дослідження, наявності крові не встановлено (а.с.153-154);

-висновком експерта № 268 від 30.11.2015 року за результатами проведення судово-медичної експертизи трьох ножів, вилучених при огляді місця події, яким встановлено, що при дослідженні ножів, вилучених при ОМП: на руків'ї (об'єкт № 4) та на клинку ножа (об'єкт № 5) встановлено наявність крові великої рогатої худоби; при дослідженні клинка ножа (об'єкт № 1), руків'я ножа (об'єкт № 2), клинка ножа (об'єкт № 3) та руків'я ножа (об'єкт № 6) наявність крові не встановлено (а.с.155-157);

-висновком експерта № 269 від 30.11.2015 року за результатами проведення судово-медичної експертизи полотенця білого кольору, вилученого при огляді місця події, яким встановлено, що при дослідженні полотенця білого кольору (об'єкти № 1 та № 2), вилученого при ОМП, встановлено наявність крові великої рогатої худоби (а.с.158-159);

-висновком експерта № 270 від 30.11.2015 року за результатами проведення судово-медичної експертизи сокири, вилученої при огляді місця події, яким встановлено, що при дослідженні сокири (об'єкт № 1 та № 2), вилученої при ОМП, наявність крові не встановлено (а.с.160-161);

-протоколами проведення слідчого експерименту від 04.12.2015 року, складеним в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області в присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, відповідно до яких обвинувачені погодились і показували як вони вчиняли крадіжку худоби (а.с.166-167, 168-169);

-постановами від 11.12.2015 року та від 04.12.2015 року про визнання речових доказів та приєднання до кримінального провадження в якості речових доказів сумку чорного кольору, в якій знаходяться три ножі, полотенце білого кольору, сокира, які були вилучені під час ОМП 27.10.2015 року, та кросівки біло-червоного кольору, кофту темного кольору із білим малюнком, які було вилучено у ОСОБА_19 27.10.2015 року; а також паперовий конверт із DVD-диском, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участю підозрюваних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.12.2015 року (а.с.152, 170-171);

-заявою потерпілої від 27.10.2015 про те, що вона отримала від працівників міліції розібрану тушу своєї корови масою 200 кг м'яса (а.с.164).

Також в судовому засіданні було оглянуто відеозапис слідчого експерименту, під час якого обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послідовно показували, як вони вчиняли крадіжку корови. Крім цього, в судовому засіданні було оглянуто речові докази по даному кримінальному провадженні: спортивну сумку чорного кольору, в якій знаходилися три ножі, сокира, брусок для точіння та білий рушник, з яких обвинувачений ОСОБА_3 впізнав свої речі - спортивну сумку та ножі, а ОСОБА_2 впізнав свої речі - сокиру, брусок для точіння та рушник, а також було оглянуто кросівки та кофту, на які обвинувачений ОСОБА_2 вказав як на свої речі.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Практика Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 року у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

Аналізуючи вищезазначені норми КПК України, суд вважає докази, надані стороною обвинувачення, належними та допустимими, такими, що відповідають вимогам КПК України, при оформленні яких не було допущено істотного порушення прав та свобод ні обвинувачених, ні інших осіб.

Враховуючи наведене, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку, виходячи з положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про те, що винність обвинувачених була доведена під час досудового розслідування та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

На досудовому розслідуванні вірно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якої є - крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб та вчинена повторно; ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 і часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні інкримінованого їм злочину не спростовує вищезазначений висновок суду, а є, виключно, способом, реалізація якого спрямована на уникнення відповідальності за вчинені ними протиправні діяння, тому суд розцінює це як метод захисту обвинувачених.

Твердження обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони на досудовому розслідуванні давали зізнавальні покази під тиском з боку працівників міліції, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки не підтверджені належними доказами. Крім того, на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 14.03.2016 року про повідомлення прокурора Вінницької області про кримінальне правопорушення щодо застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового розслідування зі сторони працівників Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області (вчинення фізичного та психологічного тиску) під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020100001577, та про проведення перевірки щодо повідомлення про застосування до обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового розслідування зі сторони працівників Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020100001577,було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016020000000094 від 22.03.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. За результатами перевірки органами досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42016020000000094 за повідомленням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про незаконне застосування стосовно них фізичного та психологічного насильства працівниками Вінницького РВ УМВС України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, у зв'язку з встановленням відсутності у діях оперуповноваженого СКР Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_21 та інших складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (а.с.126-129).

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості; обставини його вчинення кожним із обвинувачених; особи винних, кожну зокрема, а саме: ОСОБА_2 - неодружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується задовільно; ОСОБА_3 - неодружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується задовільно; часткове визнання ОСОБА_2 та невизнання ОСОБА_3 вини як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності; невідшкодування потерпілій завданої шкоди; думку потерпілої щодо суворої міри покарання для обвинувачених.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинувачених, судом також не встановлено.

Суд не визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченим ОСОБА_2 під час останнього слова в судовому засіданні, оскільки щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, публічному вибаченні перед потерпілою. Суд, дослідивши всі обставини кримінального провадження, встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 не щиро розкаявся у вчиненні злочину, так як він вину визнає лише частково, перед потерпілою не вибачився, завдану шкоду потерпілій не відшкодував, під час судового розгляду не давав правдиві свідчення про всі обставини вчиненого.

Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням всіх обставин вчинення обвинуваченими злочину, даних про особу кожного обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин для обвинувачених, тяжкість вчиненого ними злочину, розмір завданих збитків, позицію державного обвинувача, думку потерпілої, прохання обвинуваченого ОСОБА_2 застосувати до нього ст.69 КК України, прохання обвинуваченого ОСОБА_3 суворо його не карати, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе виключно за умови ізоляції від суспільства та їм необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілої.

Суд не вбачає підстав для застосування ні до обвинуваченого ОСОБА_2, ні до обвинуваченого ОСОБА_3 ст.69 КК України, про застосування якої до нього просить обвинувачений ОСОБА_2, так як відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Під час судового розгляду судом не встановлено обставин, які б пом`якшували покарання обвинувачених, а часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_2 вини не є обставиною, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та її недостатньо для примінення ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2

Суд також не вбачає підстав для застосування інших альтернативних видів покарань, визначених санкцією частини 2 статті 185 КК України, та для застосування ст.75 КК України, звільнивши обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, оскільки суд з врахуванням тяжкості вчиненого обвинуваченими злочину та обставини його вчинення, осіб обвинувачених кожного зокрема, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Потерпілою ОСОБА_1 під час судового розгляду заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочинними діями обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Матеріальну шкоду потерпіла обґрунтовує тим, що у неї було викрадено корову загальною вагою близько 500 кг вартістю 10000 грн. та телицю загальною вагою 350 кг вартістю 7000 грн. Загальна сума матеріальної шкоди становить 17000 грн. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 8000 грн., обґрунтовує її тим, що перенесла стійкі душевні страждання та нервові переживання, оскільки залишилась без основного джерела харчування.

Згідно положень ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.61 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі. Обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов визнав частково, обвинувачений ОСОБА_3 цивільний позов визнав в повному обсязі.

Вивчивши цивільний позов, суд дійшов висновку, що заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню. Хоча визначена потерпілою сума матеріальної шкоди співпадає з сумою матеріальної шкоди, зазначеною в обвинувальному акті, в судовому засіданні встановлено той факт, що потерпілій була повернута телиця неушкодженою, проти чого потерпіла не заперечує. Вартість викраденої та вбитої корови, встановлена на досудовому розслідуванні, ніким не оспорювалась. Тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених солідарно на користь потерпілої завдану майнову шкоду в сумі 10000 грн.

Також суд вважає, що діями обвинувачених потерпілій завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що внаслідок втрати основного джерела харчування потерпілої - корови, ОСОБА_1 перенесла нервове потрясіння та душевні страждання, що негативно вплинуло на її звичайний ритм життя, особу потерпілої, яка є особою похилого віку (пенсіонеркою), тому суд керується принципами ст.1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожного з них. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов`язаними діями або діями з єдиним наміром) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

Таким чином, суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення з обвинувачених моральної шкоди в сумі 8000 грн. підлягає до часткового задоволення в загальній сумі 3000 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу суд вважає за необхідне залишити тримання під вартою, але не більше ніж на 60 діб з моменту винесення вироку.

Згідно ч.4 ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тому до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 суд вважає за необхідне залишити запобіжний захід у вигляді застави.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту затримання, а саме з 27.10.2015 року.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Крім того, частина 5 статті 72 КК України передбачає зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

29.10.2015 року до обвинуваченого ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави; строк тримання під вартою вирішено рахувати з 27.10.2015 року.

29.10.2015 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави; строк тримання під вартою вирішено рахувати з 27.10.2015 року. 04.11.2015 року було внесено заставу за ОСОБА_3, в зв'язку з чим він 04.11.2015 року був звільнений з-під варти.

Тому, враховуючи вимоги ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_2 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 27.10.2015 року (з моменту затримання) по дату набрання даним вироком законної сили, а ОСОБА_3 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.10.2015 року (з моменту затримання) по 04.11.2015 року (по дату внесення застави) - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази: сумку чорного кольору, в якій знаходяться три ножі, полотенце білого кольору, сокира, які були вилучені під час огляду місця події 27.10.2015 року, та кросівки біло-червоного кольору, кофту темного кольору із білим малюнком, які було вилучено у гр. ОСОБА_2 27.10.2015 року, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити; паперовий конверт із DVD-диском, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участю підозрюваних гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.12.2015 року, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Тушка корови, загальна маса якої, а саме м'яса, складає 200 кг, викрадена телиця, маса якої складає 350 кг, були повернуті потерпілій ОСОБА_1 працівниками ОВС.

Витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст.128, 129, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід обчислювати з моменту затримання, тобто з 27.10.2015 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_2 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 27.10.2015 року (з моменту затримання) по дату набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою, але не більше ніж на 60 діб з моменту винесення вироку.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбування покаранняОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.10.2015 року (з моменту затримання) по 04.11.2015 року (по дату внесення застави) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити у вигляді застави.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. та3000 (три тисячі) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Речові докази: сумку чорного кольору, в якій знаходяться три ножі, полотенце білого кольору, сокира, які були вилучені під час огляду місця події 27.10.2015 року, та кросівки біло-червоного кольору, кофту темного кольору із білим малюнком, які було вилучено у гр. ОСОБА_2 27.10.2015 року, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити; паперовий конверт із DVD-диском, на якому зафіксовано слідчий експеримент за участю підозрюваних гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 04.12.2015 року, - залишити в суді в матеріалах кримінального провадження.

Документи, надані суду, залишити в суді в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

СУДДЯ: Ю.Ф. Карпінська