Ухвала суду № 57942262, 26.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3656/16

Справа № 621/598/15ц Головуючий 1 інст. - Нестерцова Н.В.

Категорія: договірні Доповідач - Трішкова І.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Трішкової І.Ю.,

суддів Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Сотнікової А.Ю.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги представників ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а :

17.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним з позовом, посилаючись на те, що 31.03.2014 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого відповідачу передав 5000 доларів США зі строком повернення до 01.05.2014 року.

02.04.2014 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якого відповідачу передав 15 000 доларів США зі строком повернення до 01.05.2014 року.

Станом на 12.03.2015 року ОСОБА_3 позики не повернув.

Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України на 12.03.2015 року 1 долар США дорівнює 21,55 грн. українським гривням.

Тобто, заборгованість ОСОБА_3 складає 431 000 грн.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України відповідач за неналежне виконання грошового зобов'язання повинен сплатити 3% річних, що становить 6376 грн.

Всього ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 437376 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши, що грошових коштів від ОСОБА_1 не отримував, договору позики не укладав, розписка складена неналежним чином - не посвідчена нотаріально, не передбачає будь-яких умов, не зазначена валюта, не зазначені прізвища свідків.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 221366 грн. заборгованості за договорами позики, 3275 грн. 3% річних, 2246,41 грн. витрат по сплаті судового збору та 249 грн. витрат, пов'язані з публікацією в пресі, а всього 227136 грн. 41 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за договором позики в розмірі 431 000 грн. за курсом НБУ на день подачі позовної заяви і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути на користь позивача з відповідача сплачену суму судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 31.03.2014 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 еквівалент 5000 доларів. ОСОБА_3 брав на себе зобов'язання повернути позику до 1 травня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою.

02.04.2014 року ОСОБА_6 позичив ОСОБА_3 еквівалент 15000 доларів. ОСОБА_3 брав на себе зобов'язання повернути позику до 1 травня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою. В розписці від 02.04.2014 року ОСОБА_3 зазначив, що отримав 15 тис. доларів від ОСОБА_6.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду чи такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Чинним законодавством не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору позики.

Відповідно до Правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існували господарські правовідносини, у зв'язку з чим могли бути написані розписки, не підтверджуються наявними у справі доказами, а також спростовуються змістом самих розписок, які були власноручно написані відповідачем і підтверджують наявність договору позики між двома фізичними особами.

Судом першої інстанції ретельно перевірені доводи ОСОБА_3 про те, що розписка про отримання у борг 15000 доларів написана ним на ім'я ОСОБА_6, тоді, як позивач по батькові є ОСОБА_6.

З відповіді відділу адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Харківській області вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрованим у м.Харкові та Харківській області не значиться.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_3 власноруч написав розписку про отримання у ОСОБА_1 15000 доларів та передав її саме позивачу.

Крім того, оригінал зазначеної розписки перебував саме у позивача.

Таким чином, судова колегія приймає доводи представника позивача про те, що ОСОБА_3 було помилково зазначено по батькові позикодавця як Вікторович.

Також не приймається до уваги довід апеляційної скарги про те, що у розписці не вказано долари якої саме країни отримано, оскільки є загальновідомим фактом, що найпоширеною іноземною валютою, яка використовуються фізичними і юридичними особами, є саме долари США.

Судова практика України не містить факти використання іноземної валюти у доларах інших країн при укладаннях договорів позики.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що договір позики укладався саме у доларах США.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Оскільки відповідач не виконую взяті на себе зобов'язання, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність стягнення суми боргу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому суд правильно визначився про необхідність стягнення трьох процентів річних від суми заборгованості.

Але судова колегія припустилася помилки при визначенні суми стягнення.

Так, для розрахунків суд застосував курс долара США станом на 31.03.2014 року та 02.04.2014 року.

Судова колегія не погоджується з таким розрахунком, оскільки у розписках зазначено, що відповідач отримав суму, яка еквівалентна 5000 доларів та 15000 доларів.

В березні 2015 року позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути еквівалент сум, які були надані у борг.

Тому судова колегія вважає, що необхідно застосувати курс долару США до гривні саме на час звернення позивача до суду.

Відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 12.03.2015 року 1 долар США дорівнював 21,55 українським гривням.

Загальна сума заборгованості за вдома розписками буде складати 431000 грн. ( 5000 + 15000) х 21,55 = 431000. Відповідно сума трьох процентів річних буде складати 6376 грн. ( 431000 х 3 х 180 : 65:100 = 6376).

Вищевказані суми підлягають стягненню з ОСОБА_3 Крім того, підлягає стягненню сума судового збору, яка сплачена позивачем, у розмірі 3654 грн.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в частині розміру суми стягнення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а представника ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15 квітня 2016 року в частині розміру стягнення суми змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) загальну суму заборгованості 437376 (чотириста тридцять сім тисяч триста сімдесят шість) грн., з яких: сума основного боргу 431000 (чотириста тридцять одна тисяча) грн., три проценти річних у розмірі 6376 (шість тисяч триста сімдесят шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. та 249 грн. витрат, пов'язаних з публікацією в пресі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.Ю. Трішкова

Судді Л.В. Гуцал

Р.М. Піддубний