Ухвала суду № 57939948, 26.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4255/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1036/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Горблянського Я.Д.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ПАТ «Івано-Франківськгаз», ТОВ «Івано-Франківськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Антимонопольний комітет України про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 7 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ПАТ «Івано-Франківськгаз», ТОВ «Івано-Франківськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Антимонопольний комітет України про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди. Одночасно заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення його позову.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 7 квітня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.

На вказану ухвалу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Зазначає, що нею в позовній заяві було зроблено примітку про надання доказів щодо необхідності забезпечення позову під час розгляду судом цієї заяви. Однак, не зважаючи на її присутність під залом суду, суддя не запросила її в судове засідання. Тим самим позбавила можливості подати відповідні докази. В зв'язку із цим висновок суду щодо ненадання доказів про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення в справі є необґрунтованим.

Крім того, суд безпідставно вважав, що забезпечивши позов шляхом заборони вчиняти дії по примусовому відключенню квартири від газопостачання, зобов'язання негайно подати природній газ, фактично буде вирішено спір та ухвалено рішення без розгляду справи. При цьому судом не враховано, що відповідно до діючого законодавства ОСОБА_2 як споживач послуг з газопостачання має право на безперервне забезпечення газом. Також згідно положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку газу» саме на ПАТ «Івано-Франківськгаз» покладено обов'язок по встановленню газових лічильників.

Посилаючись на зазначені обставини просила ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про забезпечення позову.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представники ПАТ «Івано-Франківськгаз», ТОВ «Івано-Франківськгаз збут» Антимонопольного комітету України в судове засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 7 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ПАТ «Івано-Франківськгаз», ТОВ «Івано-Франківськгаз збут», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Антимонопольний комітет України про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся із вимогами про зобов'язання відповідача встановити побутовий, мембранний лічильник газу, підключити всі газові прилади у квартирі, а також стягнення коштів (а.с.3-7).

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечивши позов шляхом заборони вчиняти дії по відключенню квартири від газопостачання, зобов'язання негайно подати природній газ суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Також місцевий суд вважав, що позивачем не наведено наявність достатнього та необхідного обґрунтованого припущення про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчинити певні дії.

При цьому заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 в даній справі. Долучені представником апелянта в засіданні апеляційного суду письмові докази, які вона була позбавлена можливості подати суду першої інстанції в зв'язку із розглядом питання в її відсутності, такого висновку суду не спростовують.

Крім того, за загальним правилом ст. 151 ЦПК України забезпечення позову здійснюється після відкриття провадження у цивільній справі і постановлення ухвали про це.

Однак, як з'ясовано в засіданні апеляційного суду провадження в даній справі місцевим судом не відкривалося. Натомість, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Колегія суддів вважає, що ухвала постановлена судом з дотриманням вимог процесуального права, а доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують.

Тому підстав для її задоволення колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 7 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

Я.Д. Горблянський