Постанова № 57935535, 19.05.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3933/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н. Ю.

при секретарі Кулінець С.В.

за участю представника відповідача Рибалко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, що є правонаступником управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку призначеної пенсії по віку, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу»,

ВСТАНОВИВ:

30 Березня 2016 року до Рівненського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_2 із позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, особу відповідача суд замінив в порядку ст.ст.52,55 КАС України, відповідно заперечення та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, на правонаступника Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України, код ЄДРПОУ 40373305, про визнання дій протиправними щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії по віку, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії по віку, призначеної згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2, виходячи із розрахунку 70 відсотків від заробітної плати, що значиться в довідці управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22.03.2016 року за №08-1992, починаючи із 01 квітня 2016 року.

В позовній заяві вказується, що 22 березня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахування та виплату пенсії згідно ст. 37 Закону України " Про державну службу" та надала вище вказану довідку, в якій відображена заробітна плата за посадою начальника відділу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради станом на грудень 2015 року. Листом від 24.03.2016 року за № 177/10 управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне їй було відмовлено в проведенні перерахунку з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-УІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу". Тобто з 01 червня 2015 року пенсії, в порядку та на мовах, визначених названим Законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважає, що відмова Управління ПФУ в м. Рівне суперечить чинному пенсійному законодавству, зокрема ст.ст. 37, 33 п.2, 35 Закону України № 3723-ХІІ „Про державну службу". Просить розглянути справу в її відсутність.

Ухвалою суду від 01 квітня 2016 року за позовом відкрите скорочене провадження в справі у порядку ст. 185-2 КАС України в межах строку звернення до адміністративного суду, із 01 квітня 2016 року. Копія ухвали про відкриття скороченого провадження та копія позову із додатками направлена відповідачу з наданням строку для письмових заперечень на позов або заяви про визнання позову.

У встановлений строк від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В запереченнях покликається, на те, що пенсія позивачу призначена за віком, відповідно до норм ст.ст. 33,37 Закону України «Про державну службу», порядок та умови визначення розміру заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям визначено постановою Кабінету міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення розмірів заробітку для обчислення пенсії», відповідно до п. 5 якої форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики України, без внесення змін до постанови КМ України немає підстав включення таких виплат при призначенні пенсії або для перерахунку пенсії. Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-УІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу". В новій редакції такого ст.37-1 Закону України «Про державну службу» на час виникнення спірних правовідносин визначено, що умови та порядок проведення перерахунку призначених пенсій визначається Кабінетом Міністрів України, проте станом на даний час такий не визначений. Тобто з 01 червня 2015 року пенсії, в порядку та на мовах, визначених названим Законом, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Просять розглянути адміністративний позов загальним порядком за обов'язковою участю представника відповідача.

Ухвалою суду від 11 квітня 2016 року адміністративний позов призначений до судового розгляду в загальному порядку, сторони повідомлені в судове засідання на 19 травня 2016 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилась.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав надані суду заперечення, дав пояснення по суті позовних вимог та заперечень, вказуючи, що дії відповідача є правомірними, а позовні вимоги безпідставні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши пояснення та докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 3723-XII «Про державну службу», виходячи із 70% від заробітної плати, з урахуванням норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як державний службовець, працюючий до призначення пенсії на посаді начальника відділу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка відноситься до посад державного службовця.

22 Березня 2016 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахування та виплату пенсії, згідно Постанови КМ України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», до якої була додана довідка видана управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22.03.2016 року за №08-1992.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Рівне у перерахунку пенсії позивачки було відмовлено листом №177/10 від 24.03.2016 року з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-УІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про державну службу".

При вирішенні позову, суд враховує, що відповідно до статті 1 Конституції, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Згідно з частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В силу ст. ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 своєї Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснив, що, відповідно до статей 8 та 22 Конституції України, не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування Закону від 02.03.2015 року №213-УІІІ у часі, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішення вимог позивача суд також враховує, що громадяни, згідно зі ст. 46 Конституції України, мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до вимог статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», в редакції, що була чинна на момент призначення пенсії позивача, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються збір обов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями , у розмірі 70 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місце роботи на державній службі.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Приймаючи до уваги судову практику Верховного суду України в справах щодо ідентичних правовідносин в тій частині, що перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, суд приходить до висновку, що для вирішення спірних правовідносин в справі підлягають застосуванню саме такі спеціальні норми, що визначають виплати /доходи/для обчислення пенсії, зокрема ст. 41 ЗаконуУкраїни "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не положенням Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року визначено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Тобто, при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зміни до статті 37 Закону України "Про державну службу" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності. З огляду на вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відтак, відповідач, застосовуючи до спірних правовідносин Закон №213 від 02.03.2015 року, фактично допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача шляхом скасування або обмеження наданих державою соціальних прав, гарантій, пільг, компенсацій, які були встановлені Законами України. Зазначене дає підстави вважати, що цим порушені приписи частин другої та третьої статті 22 Конституції України та частини 1 статті 58 статті 21 та 24 Конституції України.

Враховуючи положення чинного пенсійного законодавства, а саме, статей 83, 84, 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 43, 44, 45, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення чи перерахунок пенсії проводиться виключно на підставі звернення (заяви) особи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі. Пенсія призначається чи перераховується з дня звернення, крім окремих випадків, передбачених згаданими Законами.

Судом встановлено, що жоден із таких випадків, передбачених Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не поширюється на правовідносини сторін, а тому відсутні і підстави для проведення перерахунку пенсії позивача за період до її звернення до відповідача із заявою.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача до проведення перерахунку пенсії позивача за ст. 37 Закону України «Про державну службу» , згідно Постанови КМ України №1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», виходячи із розрахунку 70 відсотків від заробітної плати, що значиться у довідці управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22.03.2016 року за №08-1992, за період із 01 квітня 2016 року.

Згідно вимог частини другої статті 161 КАС України, при прийнятті постанови суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 21-430а11.

Вимога про відшкодування судових витрат по сплаті судового збору позивачем вирішується судом в порядку, передбаченому ст. 94 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11,17-19, 69-72,128 ч.6, 158-163, 167, 186, 254,256 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Рівне, правонаступником якого є Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 пенсії по віку, призначеної згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, код ЄДРПОУ 40373305, провести перерахунок та виплату пенсії по віку, призначеної згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_2, виходячи із розрахунку 70 відсотків від заробітної плати, що значиться в довідці управління праці та соціального захисту виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22.03.2016 року за №08-1992, починаючи із 01 квітня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, код ЄДРПОУ 40373305, на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 551,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Якщо була подана апеляційна скарга судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук