Ухвала суду № 57934742, 27.05.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

27 травня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Хилевича С.В.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю представника банку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на ухвалу Рівненського міського суду від 21 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Рівненського міського суду від 21 березня 2016 року провадження у справі закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В поданій на цю ухвалу апеляційній скарзі позивач, вважаючи висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, незаконним, просив апеляційний суд ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Проте погодитися з таким висновком місцевого суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 3 грудня 2007 року між сторонами у даній справі було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 отримав у банку кредит у сумі 5 000 грн. під 24 % річних на суму залишку заборгованості (а. с. 12, 13-18).

Згідно з даними адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Рівненській області від 25 січня 2016 року 15 червня 2013 року ОСОБА_1 помер (а. с. 29).

Копії свідоцтва про смерть відповідача у справі немає.

Частиною 4 ст. 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Пунктом 6 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України обумовлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пункті 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Оскільки законом передбачено обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора спадкодавця в межах одержаного в спадщину майна, суд для правильного вирішення справи мав встановити спадкову масу та коло спадкоємців, які прийняли спадщину ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 1231 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що така шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до правил чинного ЦК України зі смертю спадкодавця цей обов'язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини ОСОБА_1

Як було зазначено вище, частиною 1 ст. 37 ЦПК України встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Тому у зв'язку з викладеним оскаржувана ухвала від 21 березня 2016 року про закриття провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є незаконною і відповідно до ст.ст. 311 і 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до правил чинного ЦПК.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 311-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 21 березня 2016 року скасувати.

Справу направити до цього ж суду для подальшого розгляду відповідно до правил чинного ЦПК України.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: