Ухвала суду № 57934458, 23.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3528/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1552/16Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Пікуля В.П.

При секретарі : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2749,62 грн. майнової шкоди, 500 грн. моральної шкоди, 165 грн. судового збору та 8,80 грн. банківських послуг за плату судового збору, а всього 3423,42 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважають, що суд мав взяти до уваги та стягнути суму майнової шкоди, визначену в рахунку-фактурі, який є належним доказом по справі, натомість суд безпідставно прийняв до уваги в якості належного доказу висновки автотоварознавчого дослідження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 19 серпня 2015 року на вул. Леніна, перед перехрестям з просп. Миру в м. Полтаві відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Форд Фокус» д.н.з. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2

Власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 вересня 2015 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальності ОСОБА_4, як володільця автомобіля «Форд Фокус» була забезпечена полісом обов'язкового страхування в ПАТ «НАСК «Оранта».

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження №ВІ0311ВМ-1 від 22 лютого 2016 року матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_2 становить 2749,62 грн.

При розгляді справи, суд першої інстанції на підставі положень ст.1192 ЦК України та висновків ВСУ, викладених в правовій позиції по справі № 6-2808 цс15 від 20.01.2016 року, а також врахувавши висновки автотоварознавчого дослідження, згідно яких матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу внаслідок ДТП складає 2749 грн.62 коп., дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, що завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обґрунтовували розмір завданої матеріальної шкоди в 7338 грн. рахунком - фактурою №Y-00002116 від 27 серпня 2015 року, яка в подальшому була збільшена до 8536 грн. згідно до рахунку-фактури №Y-00002116 від 16 лютого 2016 року, наданим ТОВ «Інтеравто-Полтава», зазначаючи при цьому, що саме дана сума становить вартість ремонту автомобіля, а відтак підлягає стягненню як матеріальна шкода.

Між тим, на підставі заяви власника автомобіля ОСОБА_3 до ТОВ «Гарант-Асістанс», аварійним комісаром ОСОБА_5 в присутності останнього 22 лютого 2016 проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до висновку якого вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 2749,62 грн.

В ході розгляду справи, в межах положень ч.4 ст.10 ЦПК України судом першої інстанції сторонам пропонувалось проведення незалежної авто товарознавчої експертизи, від якого останні відмовились.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доказам по справі, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги саме висновки автотоварознавчого дослідження, проведеного за ініціативою власника автомобіля ОСОБА_3, при цьому правильно відхилив в якості належного доказу про розмір заподіяних збитків надані позивачами рахунки-фактури.

З вказаною оцінкою доказів повністю погоджується колегія суддів.

Так, дані рахунки-фактури складені постачальною організацією ТОВ «Інтеравто-Полтава» та містять перелік товару - запасних частин та вказівку на обсяги ремонтних робіт, з них не представляється можливим зробити висновок, яким саме спеціалістом вони складені, оскільки в графі «виписав» міститься лише підпис та зазначено про дійсність рахунку до 28.11.2015 року.

При цьому, позивачами не доведено того факту, що ними дійсно були виконані такі ремонтні роботи та понесені з цього приводу відповідні витрати.

На противагу, автотоварознавче дослідження здійснено сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, містить розрахунки вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, які підлягають заміні, а відтак є належним та допустимим доказом по справі, який обґрунтовано взятий до уваги місцевим судом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи розмір завданої майнової шкоди, виходячи з засад розумності та справедливості, суд першої інстанції визначив розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_3, як власнику пошкодженого внаслідок дорожньої пригоди автомобіля в сумі 500 грн. та обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у відшкодуванні останньої .

При цьому, судом першої інстанції дано вірну правову оцінку обставинам, наявністю яких позивач ОСОБА_2 обґрунтовував підстави для відшкодування моральної шкоди - відчуттям переляку, розчаруванням від огляду пошкодженого автомобіля, тривалим часом очікування приїзду інспектора та тривалим часом очікування від винної особи відшкодування.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Так, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянтів про те, що судом безпідставно надано перевагу в якості належного доказу - висновку автотоварознавчого дослідження замість наданих ними рахунків-фактури, оскільки місцевий суд, проводячи правовий аналіз зібраних по справі доказів - автотоварознавчого дослідження та рахунків - фактури, прийшов до правильного висновку, що останні не можуть вважатися належними доказами по справі, позаяк складені не суб'єктами оціночної діяльності і не являються висновками відповідних спеціалістів чи фахівців. При цьому, зазначені в них суми ремонту не можуть визнаватись розміром матеріального збитку в зв'язку з відсутністю доказів щодо необхідності виконання таких робіт, викликаних саме з причиненими в результаті ДТП пошкодженнями.

Таким чином судова колегія вважає правомірним висновок місцевого суду про стягнення майнової шкоди в розмірі 2749,62 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що при подачі апеляційної скарги апелянтами не було сплачено судовий збір та заявлено клопотання про відстрочення від сплати, яке ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 10 травня 2016 року було задоволено та відстрочено сплату судового збору до ухвалення апеляційною інстанцією рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, до сплати на користь держави підлягають кошти в сумі 535 грн. 92 коп. з кожного з апелянтів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 535 грн. 92 коп. з кожного в якості судового збору на користь держави за реквізитами:

отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача (МФО): 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код класифікації доходів бюджету: 22030101

код ЄДРПОУ суду: 02893077

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

З оригіналом згідно.

Судді: