Ухвала суду № 57933377, 25.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3779/13-ц Головуючий у І інстанції Дубановська І.Д.Провадження № 22-ц/780/3101/16 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 54 25.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

Суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Дрозд Р.І.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковад-Проммонтаж», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив поновити його на посаді директора ТОВ «Ковад-Проммонтаж»; зобов'язати відповідача вчинити відповідний запис в трудовій книжці про прийом на роботу та займану ним посаду; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у розмірі 32 101 грн. 44 коп. та 5 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 працював у ТОВ «Ковад-Проммонтаж» на посаді директора з 12 червня 2012 року, про що свідчить наказ № 18-К від 12 червня 2012 року. Запис в трудовій книжці при прийомі на роботу позивачу не зробили з невідомих причин, трудову книжку також не було прийнято. 03 вересня 2012 року позивач прибув на роботу, але охорона ТОВ «Ковад-Проммонтаж» на територію його не впустила, засновник підприємства повідомив його про звільнення. 15 жовтня 2012 року працівник відділу кадрів повідомила позивача про прийняття на роботу згідно наказу № 20-к від 02 липня 2012 року виконуючим обов'язки директора в усній умові з правом підпису для робочих документацій з випробувальним терміном на 2 місяці, що не відповідає дійсності. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Станом на 14 березня 2013 року ОСОБА_2 не відомо про причини звільнення, не доведено до відома наказ про звільнення під розпис, та взагалі не відомо, чи звільнений він з роботи. На даний момент позивач перебуває у вимушеному прогулі і за цей час роботодавець зобов'язаний виплатити на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. Крім того, незаконними діями ТОВ «Ковад-Проммонтаж» ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, що виразилось в душевних переживаннях та стражданнях в зв'язку з звільненням, почуттям сорому перед колегами, постачальниками та знайомими, негараздах, пов'язаних з звільненням з роботи.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що він не міг бути звільнений як працівник, що не пройшов випробувальний термін. ОСОБА_2 не був ознайомлений з наказом під підпис, а тому він вважається таким, що прийнятий на роботу без випробувального терміну.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі наказу по ТОВ «Ковад-Проммонтаж» № 18-к від 12 червня 2012 року ОСОБА_2 призначений на посаду директора ТОВ «Ковад-Проммонтаж» з 12 червня 2012 року згідно протоколу № 8 від 12 червня 2012 року.

30 червня 2012 року ОСОБА_2 написав заяву, в якій просив прийняти його на посаду директора ТОВ «Ковад-Проммонтаж» з 02 липня 2012 року.

Наказом № 20-к від 02 липня 2012 року ОСОБА_2 було зараховано тимчасово виконуючим обов'язки директора з випробувальним терміном 2 місяці.

Згідно наказу № 27-к від 30 серпня 2012 року ОСОБА_2 був звільнений з посади виконуючого обов'язки директора, як такий, що не пройшов випробувальний термін.

Листом ТОВ «Ковад-Проммонтаж» від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_2 був повідомлений про те, що наказом № 20-к від 02 липня 2012 року його було зараховано тимчасово виконуючим обов'язки директора в усній умові права підпису для робочих документацій з випробувальним терміном 2 місяці.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів перешкоджання керівництвом ТОВ «Ковад-Проммонтаж» належного виконання позивачем обов'язків директора підприємства, а також доказів порушення його трудових прав.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 237 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

За ч. 1 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За змістом ст. 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить зокрема питання щодо утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Згідно вимог ст. ст. 8, 9 Статуту ТОВ «Ковад-Проммонтаж», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 5 від 22 липня 2008 року), вищим органом товариства є загальні збори учасників. Для керівництва поточною діяльністю товариства діє виконавчий орган - директор. До компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Таким чином, призначення директора у ТОВ «Ковад-Проммонтаж» належить до компетенції загальних зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів того, що його призначення на посаду відбулося з дотриманням положень, передбачених статутом підприємства, та доказів того, що таке призначення 12 червня 2013 року взагалі відбулося. Так, наказ від 12 червня 2013 року про призначення ОСОБА_2 підписаний самим позивачем, а будь-які рішення загальних зборів з цього питання у матеріалах справи відсутні і як пояснив представник відповідача, рішення загальних зборів засновників про призначення позивача директором взагалі не приймалось. Крім того, у матеріалах справи також міститься заява про призначення ОСОБА_2 на посаду директора, датована 30 червня 2013 року.

Враховуючи зазначене, будь-які підстави вважати, що ОСОБА_2 був призначений на посаду директора з 12 червня 2013 року відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Згідно ст. 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах. Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення (ст. 28 КЗпП України).

В листі Міністерства соціальної політики України від 04 квітня 2012 року № 54/06/187-12 роз'яснюється, що умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: 1) умова про випробування внесена в письмово оформлений трудовий договір і повторена у наказі про прийняття на роботу; 2) умова про випробування застережена в заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу; 3) умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; 4) умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що працівник своїм підписом має підтвердити факт ознайомлення з наказом про прийом на роботу з випробуванням, а якщо працівник не був ознайомлений з таким наказом під підпис, він вважається прийнятим на роботу без випробувального строку. Однак, у матеріалах справи міститься акт № 1 від 02 липня 2012 року про відмову підписання наказу про прийняття № 20-к, а, отже, позивач вважається таким, що був ознайомлений з зазначеним наказом. Крім того, ОСОБА_2 також відмовився від підписання наказу про звільнення від 30 серпня 2013 року, про що свідчить акт № 2 від 30 серпня 2012 року.

Посилання ОСОБА_2 на те, що прийняття на роботу в усній умові не передбачене чинним законодавство є безпідставним, так як вказана обставина не є предметом спору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, внесення відповідних записів до трудової книжки, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

Кашперська Т.Ц.