Постанова № 57931028, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. справа№ 910/32122/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Заремба С.В.

відповідача - Левченко Д.Ю.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент»

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р.

у справі № 910/32122/15 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент»

до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 1 022 015,86 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач) про стягнення 301 417,10 грн пені, 664 321,51 грн інфляційних втрат та 72 340,11 3% річних.

У січні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на його користь 301 417,10 грн пені, 648 258,65 грн інфляційних втрат та 72 340,11 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. у справі № 910/32122/15 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за укладеним договором поставки щодо своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, відповідач, на думку позивача, не надав належних доказів на підтвердження неможливості здійснення ним такої оплати у зв'язку з тим, що банками не здійснювались фінансові операції у м. Донецьку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.03.2016 р. апеляційна скарга у справі № 910/32122/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.03.2016 р.

Розпорядженням № 09-52/522/16 від 28.03.2016 р. у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/32122/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2016 р. апеляційна скарга у справі № 910/32122/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. апеляційну скаргу у справі № 910/32122/15 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

В судових засіданнях 29.03.2016 р. та 19.04.2016 р. оголошувалися перерви.

Розпорядженням № 09-52/1076/16 від 25.04.2016 р. у зв`язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/32122/15.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.04.2016 р. апеляційна скарга у справі № 910/32122/15 передана на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» у справі № 910/32122/15 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 26.04.2016 р. було оголошено перерву до 17.05.2016 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.11.2013 р. між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» (далі - постачальник) було укладено договір поставки № 03-0/5028-13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю 54 штуки трансформаторів, виробництва фірми Trench (Siemens AG), за номенклатурою, марками (типами), цінами, з технічними, якісними характеристиками, зазначеними у специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такі товари на умовах договору. Кількість товарів взагалі та кількість кожної марки зокрема зазначена у специфікації, яка є додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору визначена у специфікації та становить 15 500 364 грн.

Оплата(и) проводиться(яться) безготівковими розрахунками через банк шляхом перерахування покупцем грошових коштів з рахунка покупця та за його платіжним дорученням на рахунок постачальника (п. 2.6 договору).

Як передбачено п. 2.7 договору, розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування ним авансу з подальшими розрахунками (оплатою) після поставки товарів (партії товарів) та їх прийняття покупцем на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі товарів.

Відповідно до п. 2.8 договору авансовий платіж у розмірі тридцяти відсотків від ціни (суми) договору, що становить 4 650 109,20 грн, в тому числі ПДВ - 775 018,20 грн, сплачується покупцем протягом 25 банківських днів з дати надання постачальником після підписання договору оригіналу рахунка-фактури.

Згідно з п. 2.9 договору подальша оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Передача покупцю (одержувачам) товарів, що відповідають умовам договору, нормативним актам (по кількості, якості, включаючи тару, маркуванню, комплектності, з належними документами щодо товарів), засвідчуються підписами кожної із сторін (їх повноважних представників) в акті приймання-передачі товарів (партії товарів), який складається постачальником відповідно до вимог щодо складання первинних документів та передається покупцю (одержувачу) одночасно з передачею товарів (п. 3.10 договору).

Пунктом 3.14 договору сторони передбачили, що датою поставки (передачі) товарів покупцю (одержувачу) є дата підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарів). В акті приймання-передачі товарів окрім дати фактичної поставки (передачі товарів) зазначається також дата поставки, визначена договором.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє по 22.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначили специфікацію товарів, які мали бути поставлені на загальну суму 15 500 364, 00 грн та додатком № 2 до договору погодили графік поставок - четвертий квартал 2013 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.12.2013 р. сторони змінили графік поставок: квітень - травень 2014 року.

27.11.2013 р. відповідач перерахував позивачу авансовий платіж у розмірі 4 650 109,20 грн за трансформатори згідно з договором, що підтверджується платіжним дорученням № 329 від 27.11.2013 р.

Поставка була здійснена із простроченням у зв'язку із настанням обставин непереборної сили, що підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку продукції, що підтверджується актами прийому-передачі, зокрема:

- акт прийому-передачі від 15.05.2014 р. на суму 2 135 296,80 грн;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 р. на суму 1 067 648,40 грн;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 р. на суму 411 307,20 грн;

- акт прийому-передачі від 19.05.2014 р. на суму 746 769,60 грн;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 р. на суму 1 079 319,60 грн;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 р. на суму 1 061 816,40 грн;

- акт прийому-передачі від 20.05.2014 р. на суму 1 061 816, 40 грн;

- акт прийому-передачі від 21.05.2014 р. на суму 822 614,40 грн;

- акт прийому-передачі від 23.05.2014 р. на суму 411 307,20 грн;

- акт прийому-передачі від 23.05.2014 р. на суму 1 061 816,40 грн;

- акт прийому-передачі від 26.05.2014 р. на суму 248 923,20 грн;

- акт прийому-передачі від 26.05.2014 р. на суму 2 123 632,80 грн;

- акт прийому-передачі від 03.06.2014 р. на суму 1 073 484,00 грн;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 р. на суму 375 330,00 грн;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 р. на суму 351 993,60 грн;

- акт прийому-передачі від 04.06.2014 р. на суму 1 055 980,80 грн;

- акт прийому-передачі від 26.08.2014 р. на суму 411 307,20 грн.

Остаточний розрахунок за поставлений товар відповідач здійснив 27.10.2014 р. та 28.10.2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач здійснив оплату поставленого товару з прострочкою, внаслідок чого у останнього виник обов'язок по сплаті 301 417,10 грн пені, 648 258,65 грн втрат від інфляції та 72 340,11 грн 3% річних.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю, місцевий суд виходив з того, що підставою невиконання грошового зобов'язання відповідача є факт прийняття Національним банком України постанови № 466 від 06.08.2014 р. «Про призупинення здійснення всіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою», а тому відповідач не мав фактичної можливості здійснити перерахунок коштів на банківський рахунок позивача, оскільки банками не здійснювались такі фінансові операції у м. Донецьку.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Вказана постанова Національного банку України була прийнята з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи.

Згідно з п. 3 постанови Національного банку України № 466 банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Встановлено, що головний офіс Банку «Камбіо» розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, відділення № 1 знаходиться у м. Києві, 01103, м. Киев, вул. Підвисоцького, 10/10.

Таким чином кожен клієнт мав можливість обслуговуватись у цьому банку з будь-якого відділення, чи з головного офісу Банку «Камбіо», розташованого у м. Києві.

Крім того, рахунок позивача в Банку «Камбіо» працював в активному режимі до 15 вересня 2014 року, що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували його намагання здійснити платіж, також відсутні докази, що банком було відмовлено у здійснені цього платежу на користь позивача.

Разом з тим, відповідач не звертався до постачальника стосовно неможливості здійснення платежу.

Отже відповідач не довів та не надав належних доказів стосовно того, які саме дії він вчиняв для своєчасного виконання грошового зобов'язання за укладеним договором, зокрема, листування, відмова банку в прийнятті платіжного документа та інше.

Посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 538 ЦК України щодо правомірного зупинення виконання відповідачем свого обов'язку з оплати апеляційна інстанція вважає необґрунтованими, оскільки за умовами укладеного договору до моменту виконання зобов'язань постачальником у покупця не виникають зобов'язання з оплати, а тому у відповідача відсутня будь-яка можливість зупинення виконання свого обов'язку за ч. 3 ст. 538 ЦК України, так як таке зобов'язання з оплати не виникає до поставки товару. За п. 2.9 договору поставки обов'язок відповідача сплатити вартість отриманих трансформаторів виник лише після їх постачання.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 03-0/5028-13 від 15.11.2013 р.

У зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 648 258,65 грн інфляційних втрат та 72 340,11 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.

Згідно з п. 2.9 договору оплата здійснюється таким чином: оплата за товари, поставлені постачальником в межах суми авансового платежу та прийняті покупцем на підставі акту приймання-передачі товарів (партії товарів), покупцем не проводиться; після прийняття товарів на всю суму авансового платежу покупець починає здійснювати оплату за товари, прийняті ним згідно з актом приймання-передачі товарів (партії товарів) понад суму авансового платежу; така оплата за поставлені товари здійснюється покупцем протягом 50 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товарів (партії товарі) та за наданим покупцем оригіналом рахунку-фактури.

Так, визначаючи період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивач невірно встановив перший день прострочення оплати, оскільки враховував у прострочений період п'ятдесятий день оплати.

Як передбачено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, судова колегія здійснила перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого інфляційні втрати складають 648 525,74 грн, а 3% річних складають 71 447,97 грн.

Однак, враховуючи те, що відсутні правові підстави для виходу за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих позивачем у сумі 648 258,65 грн, та 3% річних відповідно до перерахунку суду у сумі 71 447,97 грн.

Крім того, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 301 417,10 грн пені.

В процесі розгляду справи місцевим судом відповідач заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками.

Як передбачено п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Встановлено, що період нарахування пені визначено позивачем з 29.07.2014 р. по 26.10.2014 р., тому строк позовної давності сплив 26.10.2015 р., оскільки позовну заяву було подано 22.12.2015 р.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 301 417,10 грн пені зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції від 04.02.2016 р. у справі № 910/32122/15 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2016 р. у справі № 910/32122/15 скасувати частково та прийняти нове рішення.

4. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 648 258 (шістсот сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят вісім),65 грн інфляційних втрат та 71 447 (сімдесят одна тисяча чотириста сорок сім),97 грн 3% річних.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 10 795 (десять тисяч сімсот дев'яносто п'ять),55 грн судового збору за подання позовної заяви».

5. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, п/р 26008010066033, ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТП Континент» (03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 7, п/р 26008001000094, ЄДРПОУ 32144999) 12 062 (дванадцять тисяч шістдесят дві),39 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

7. Матеріали справи № 910/32122/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко