Рішення № 57931019, 19.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2016 р. Справа № 911/1161/16

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-06», Сумська область, Білопільський район, с. Павлівка

до Приватного підприємства «Рось», Київська область, м. Сквира

про стягнення 73517,35 грн. та розірвання договору

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №1 від 02.02.2016 р.);

від відповідача: не зявився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра-06» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до приватного підприємства «Рось» в особі філії «Роменський молочний завод» про стягнення 73517,35 грн. та розірвання договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) №30/12/1-14 від 30.12.2014 р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 45293,06 грн. В звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 1116,81 грн. 3% річних, 8786,78 грн. інфляційних втрат та 18320,70 грн. пені. Також, позивач з посиланням на ч. 2 ст. 651 ЦК України просить суд розірвати договір №30/12/1-14 від 30.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.03.2016 р. справу №920/174/16 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Рябцеву О.О. для розгляду справи та присвоєно справі єдиний унікальний номер №911/1161/16.

Ухвалою суду від 06.04.2016 р. справу №911/1161/16 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О. та призначено розгляд справи на 21.04.2016 р.

Ухвалою суду від 21.04.2016 р. відкладено розгляд справи на 19.05.2016 р. та зобовязано позивача надати суду пояснення щодо періоду нарахування 1116,81 грн. 3% річних.

Представник позивача у судових засіданнях 21.04.2016 р. та 19.05.2016 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судові засідання 21.04.2016 р. та 19.05.2016 не зявився, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №01032 50049700 та №01032 49987542. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра-06» (за договором продавець) та філією «Роменський молочний комбінат» ПП «Рось» було укладено договір №30/12/1-14 на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину молоко коровяче) власного виробництва, що відповідає ДСТУ №3662-97 (далі товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами.

Згідно з пунктом 3.2.1 договору покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених даним договором, оплатити товар.

Відповідно до пункту 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 7.2 договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 7.1 даного договору, та діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Відповідно до пункту 7.4 договору у разі якщо жодна сторона не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 календарних днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. позивачем передано а відповідачем прийнято товар на загальну суму 249621,91 грн., що підтверджується приймальною квитанцією №30 від 02.02.2015 р., підписаною повноваженою особою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та дати складання приймальної квитанції №30 від 02.02.2015 р. відповідач був зобовязаний розрахуватись з позивачем за отриманий товар 02.02.2015 р., а з 03.02.2015 р. відповідач є таким що прострочив виконання зобовязання з оплати товару.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України повністю не розрахувався за прийнятий у позивача товар в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 45293,06 грн.

Наявність заборгованості за відповідачем також підтверджується підписаними між сторонами актами звірки взаємних розрахунків від 17.03.2015 р. та від 25.01.2016 р.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 45293,06 грн. за товар, отриманий на підставі договору №30/12/1-14 від 30.12.2014 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 45293,06 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 18320,70 грн. за період з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р., яка передбачена пунктом 4.2 договору.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що останній здійснено з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та позивачем не вірно визначено дату виникнення заборгованості, а саме позивачем вказано, що заборгованість з оплати товару утворилась за відповідачем з 01.04.2015 р., в той час, коли заборгованість з оплати товару за відповідачем утворилась з 03.02.2015 р.

Таким чином, нарахування пені мало б здійснюватись за період з 03.02.2015 р. по 03.08.2015 р.

Отже, з урахуванням заявленого позивачем періоду нарахування пені (01.04.2015 р. по 31.12.2015 р.), початку періоду виникнення заборгованості (03.02.2015 р.) та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, сума пені яка підлягає стягненню з відповідача за період прострочення 01.04.2015 р. (початок періоду нарахування заявленого позивачем) по 03.08.2015 р. (кінцева дата нарахування пені відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України) становить 9306,79 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8786,78 грн. інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість відповідача, за період квітень 2015 - грудень 2015 р.

Відповідно до вірного арифметичного розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом на заборгованість відповідача за період квітень 2015 - грудень 2015 р., інфляційні втрати становлять 8650,97 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 8650,97 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 1116,81 грн. 3% річних, однак, в розрахунку 3% річних, наведеному позивачем у позовній заяві, позивачем не вказано періоду нарахування 3% річних, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування вказаної суми 3% річних.

Ухвалою суду від 21.04.2016 р. позивача було зобовязано надати суду пояснення щодо періоду нарахування 1116,81 грн. 3% річних.

Однак, вказану вимогу суду позивачем виконано не було, пояснень щодо періоду нарахування 1116,81 грн. 3% річних до суду не подано, поважних причин не подання витребуваних пояснень позивачем також до суду не подано.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Отже, у звязку з тим, що позивачем без поважних причин не було подано суду пояснень щодо періоду нарахування 1116,81 грн. 3% річних, що позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування вказаної суми 3% річних та як наслідок вирішити спір в цій частині, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 1116,81 грн. 3% річних підлягає залишенню без розгляду.

Позивач з посиланнями на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України просить суд розірвати договір на закупівлю сільськогосподарського продукції (сировини) №30/12/1-14 від 30.12.2014 р.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Однак, позивачем в позовній заяві не наведено та не обґрунтовано, які саме істотні порушення умов договору були допущенні відповідачем, та які є підставою для розірвання вказаного договору.

Крім того, на переконання суду прерогатива виконання вказаного договору належить позивачу, оскільки саме позивач є продавцем за вказаним договором та саме йому належить право поставляти товар відповідачу чи ні, враховуючи, що договором не передбачено обсягів поставки продукції, які ще позивачем не виконані.

Отже, у звязку з викладеним позовна вимога в частині розірвання договору на закупівлю сільськогосподарського продукції (сировини) №30/12/1-14 від 30.12.2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем, задоволенню не підлягає, у звязку з її недоведеністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Рось» (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул. Р. Люксенбург, 14, код 32191954) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра-06» (41822, Сумська область, Білопільський район, с. Павлівка, вул. 1 травня, код 34071708) 45293,06 грн. (сорок пять тисяч двісті девяносто три грн. 06 коп.) боргу, 8650,97 грн. (вісім тисяч шістсот пятдесят грн. 97 коп.) інфляційних втрат, 9306,79 грн. (дев'ять тисяч триста шість грн. 79 коп.) пені та 1185,57 грн. (одна тисяча сто вісімдесят пять грн. 57 коп.) судового збору.

3.Позовні вимоги про стягнення 1116,81 грн. 3% річних залишити без розгляду.

4.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 27.05.2016 р.