Рішення № 57930548, 19.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016Справа №910/4849/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/4849/16

за позовом Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вастел»;

про стягнення 15 442 190,23 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Представники сторін:

від позивача: Поповіченко О.О., довіреність № 07д від 21.01.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вастел» про стягнення 15 442 190,23 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами договору № О-0414/3 від 15.04.2014р. та додаткових угод до нього перерахував відповідачу передоплату в сумі 13 351 858,30 грн. за виконання робіт, а також передав відповідачу для виконання робіт за договором відповідну технічну документацію. Однак відповідач не виконав роботи на суму 13 351 858,30 грн., внаслідок чого листом № 158 від 12.02.2016 р. позивач відмовився від договору на підставі п.5.2.3 договору. Посилаючись на те, що відповідач прийняте зобов'язання не виконав, передану йому технічну документацію не повернув, позивач просить стягнути з відповідача 13 351 858,30 грн. передоплати, 1 155 701,83 грн. неустойки, 934 630,10 грн. штрафу, та зобов'язати відповідача повернути йому технічну документацію, отриману за актом приймання-передачі технічної документації від 14.05.2014р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016р. порушено провадження у справі № 910/4849/16 та призначено її розгляд на 14.04.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016р. суд відклав розгляд справи на 19.05.2016р.

У судовому засіданні 19.05.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та подав витребувані докази.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.03.2016р. та ухвали від 14.04.2016р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.03.2016р. та ухвалу від 14.04.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримані останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2014. між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - підрядник) укладено договір № О-0414/3, додаткові угоди № 1 від 15.04.2014р., № 2 від 11.06.2014р., № 3 від 30.09.2014р., згідно з умовами яких відповідач зобов'язався відповідно до робочого проекту виконати роботи з технічного переоснащення локальних систем оповіщення населення, яке проживає в 2,5 км зоні від осі української ділянки магістрального аміакопроводу «Тольятті-Одеса» в Дніпропетровській області з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виконання робіт загальною вартістю 13 351 858,30 грн., а позивач - прийняти та оплатити роботи на умовах цього договору.

Відповідно до умов п. 4.1.1 договору, після підписання цього договору позивач, здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості устаткування, визначеної в договірній ціні 1 (додаток 3.1 до договору). Попередня оплата здійснюється двома платежами на підставі виставлених підрядником рахунків. Перший платіж здійснюється на восьмому від дати підписання цього договору тижні. Розмір першого платежу встановлюється підрядником в рахунку і не повинен перевищувати 30% вартості устаткування на дату першого платежу. Другий платіж здійснюється на двадцять третьому від дати підписання договору тижні. Розмір другого платежу встановлюється підрядником в рахунку і складає різницю між вартістю обладнання на дату другого платежу і суми здійсненого першого платежу.

Згідно умов п. 6.1 договору та календарного плану (додаток № 2 до договору) строк виконання робіт встановлений до 31.12.2015р.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами до 31.12.2015р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, якщо інше не передбачено даним договором.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями № 1426 від 30.09.2014р. та № 901 від 11.06.2014р. підтверджується факт перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати за договором у розмірі 13 351 858,30 грн.

Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо технічного переоснащення локальних систем оповіщення населення у встановлений строк до 31.12.2015р.

Позивач 13.01.2016р. звертався до відповідача з претензією вих. № 25 від 13.01.2016р. з вимогою про виконання належним чином своїх зобов'язань за Договором щодо виконання робіт. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до умов п. 5.2.3 договору, позивач має право у будь-який час в односторонньому порядку відмовитися від договору та розірвати його, без застосування до нього штрафних санкцій (неустойки). При цьому збитки завдані відповідачу такою відмовою, не відшкодовуються.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Листом № 158 від 12.02.2016р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору, у зв'язку з простроченням виконання робіт, внаслідок чого з 25.02.2016р. спірний договір між сторонами розірвано.

Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо виконання робіт у встановлені Договором строки, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 13 351 858,30 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з умовами Договору відповідач зобов'язався виконати роботи, кінцевий строк виконання яких настав 31.12.2015р. Доказів того, що строки виконання робіт були змінені, сторонами до суду не надано.

Проте, відповідач у встановлений строк такі роботи не виконав. Доказів належного виконання робіт за договором у визначені строки суду не надано.

Згідно вимог ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи вищевикладене, суд також дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 13 351 858,30 грн., що були сплачені позивачем відповідачу за роботи, які відповідач не виконав у встановлені строки, є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач виконав своє зобов'язання за Договором щодо здійснення попередньої оплати робіт у сумі 13 351 858,30 грн.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Доказів повернення відповідачем одержаних сум суду не надано.

Враховуючи те, що Договір розірвано, у зв'язку з порушенням відповідачем його умов, то перераховані позивачем кошти в сумі 13 351 858,30 грн. підлягають поверненню позивачу в порядку ч. 3 статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2012р. № 3/142-11).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 624, 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 13 351 858,30 грн. безпідставно набутої попередньої оплати.

Крім того, для виконання робіт позивачем відповідачу було передано технічну документацію за актом приймання-передачі технічної документації від 14.05.2014р.

Враховуючи, що вказану документацію позивачу повернуто не було, то його вимоги про зобов'язання її передачі також підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 1 155 701,83 грн., яка нарахована за період з 01.01.2016р. по 12.03.2016р. та 934 630,10 грн. - 7% штрафу,.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Умовами пункту 7.2 договору передбачено, що у разі затримки виконання робіт або виконання робіт не в повному обсязі, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додаткової сплачує штраф у розмірі 7% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки та штрафу, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки та штрафу підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вастел» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп.. 3, поверх 3; код ЄДРПОУ 36376347) на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15; код ЄДРПОУ 31517060) грошові кошти в сумі 13 351 858 грн. 30 коп. - передплати, 1 155 701 грн. 83 коп. - неустойки, 934 630 грн. 08 коп. - штрафу та 208 078 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Вастел» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп.. 3, поверх 3; код ЄДРПОУ 36376347) повернути Українському державному підприємству «Укрхімтрансаміак» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15; код ЄДРПОУ 31517060) технічну документацію, отриману за Актом приймання-передачі технічної документації від 14.05.2014р., а саме:

- Робочий проект «Технічне переоснащення систем оповіщення населення, яке проживає в 2,5 км зоні від осі української ділянки магістрального аміакопроводу «Тольятті-Одеса», що проходять через територію Дніпропетровської області». Шифр 2112-Д.1.7-1 у складі 13 томів. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.05.2016р.

Суддя А.І. Привалов