Рішення № 57930503, 24.05.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2016р. Справа № 914/1030/16

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Київ;до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина», Львівська обл., м. Дрогобич;про:зобовязання повернути нафту сиру в загальній кількості 43705,600 метричних нетто тонн Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.

Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №32 від 23.04.2016р.), ОСОБА_2 представник (довіреність №219 від 21.12.2015р.);від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність № 32/16-004 від 05.01.2016р.).

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

14.04.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (надалі Позивач) до Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (надалі Відповідач) про зобовязання повернути нафту сиру в загальній кількості 43705,600 метричних нетто тонн.

Ухвалою суду від 15.04.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.05.2016р. Ухвалою від 05.05.2016р. суд відклав розгляд справи на 19.05.2016р. В судовому засіданні 19.05.2016р. оголошено перерву до 24.05.2016р.

Представники позивача в судове засідання зявилися, через канцелярію подали додаткові пояснення по справі, в яких позивач уточнює (конкретизує) позовні вимоги, а саме просить суд зобовязати ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» повернути ПАТ «Укртранснафта» нафту сиру в загальній кількості 43705,600 метричних нетто тонн (ГОСТ 9965-76 «Нефть. Степень підготовки для нефтеперерабатывающих предприятий»), яку було розміщено в резервуарних ємностях ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» на підставі Акту поклажі нафти від 01.04.2015р. за договором оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р. та яка знаходиться в резервуарах ПАТ «НПК-Галичина», розташованих за адресою: 82103, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82. Судові витрати за подання позовної заяви покласти на відповідача.

Ознайомившись зі змістом вказаної заяви про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що така за своєю правовою природою не є ні заявою про збільшення/зменшення розміру позовних, ні заявою про зміну предмета чи підстав позову, а лише конкретизує прохальну частину позовної заяви, а тому суд ухвалив прийняти заяву до розгляду.

Заявлені позовні вимоги представники обґрунтовують тим, що 01.04.2015р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017, на виконання якого відповідач (орендодавець) передав у тимчасове, платне користування позивача (орендаря) резервуари для зберігання нафти сирої (без права експлуатації та обслуговування), які розташовані на території ПАТ «НПК-Галичина» за адресою: м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82. За умовами договору право власності на нафту, покладену в резервуари належить виключно орендарю. 01.04.2015р. сторонами підписано Акт поклажі нафти за вказаним договором, яким підтверджено, що станом на момент підписання акту нафта сира в загальній кількості 43705,600 метричних нетто тонн знаходиться в резервуарах. Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2015р. у справі №910/23996/15 (за позовом ПАТ «НПК-Галичина» до ПАТ «Укртранснафта» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та інфляційних у сумі 38014516,50 грн. та за зустрічним позовом ПАТ «НПК-Галичина» про визнання удаваним договору оренди резервуарних ємностей № 32/15-017 від 01.04.2015р., визнання недійсним договору оренди резервуарних ємностей № 32/15-017 від 01.04.2015р.) первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. (залишеною без змін постановою ВГС України від 13.04.2016р.) рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015р. скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано удаваним та недійсним з моменту укладення договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р., оскільки в силу положень ч.ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, представники просять суд зобовязати відповідача повернути нафту, яку було розміщено в резервуарних ємностях ПАТ «НПК-Галичина» на підставі Акту поклажі нафти від 01.04.2015р. за договором оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив. Заперечуючи проти позову представник зазначає, що ПАТ «НПК-Галичина» не заперечує проти повернення позивачу нафти, проте в силу ч. 3 ст. 946, ст. 947 ЦК України останній зобовязаний відшкодувати відповідачу фактичні витрати, понесені за час знаходження нафти в резервуарах ПАТ «НПК-Галичина». У відповідності до ч. 3 ст. 946, ст. 947 ЦК України, поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобовязаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. При безоплатному зберігання поклажодавець зобовязаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором законом. В постанові від 09.02.2016р. Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що і не заперечує позивач на стр. 5 позовної заяви, що в даному випадку мають місце відносини зберігання, укладаючи який сторони вступили в договірні відносини саме з метою забезпечення можливості зберігання нафти у резервуарах ПАТ «НПК-Галичина». На думку представника, на стр. 6 позовної заяви сам позивач стверджує, що між сторонами фактично продовжують існувати відносини із зберігання нафти. Крім цього, відповідач зазначає, що у вимозі ПАТ «Укртранснафта» №04-00/98/709 від 19.02.2016р. про повернення нафти було зобовязане вказати, які підставу для повернення нафти, договір від 28.04.2014р. №4/2014 про надання послуг зі зберігання нафти, а не договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р., оскільки на момент направлення даної вимоги позивачу було відомо про те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р. визнано недійсним та удаваним та наголошено, що у даному випадку мають місце відносини зберігання. Наведене свідчить про те, що вимога позивача №04-00/98/709 від 19.02.2016р. оформлена неналежним чином, а тому представник просить суд провадження у справі припинити на підставі ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендареві в тимчасове, платне користування (оренду) наступне майно, що належить орендодавцеві на праві власності (далі ОСОБА_1), а саме: резервуар Е-1 (інв. № 2756); резервуар Е-2 (інв. № 2756а), резервуар Е-3 (інв. № 3983), резервуар Е-4 (інв. № 2779), резервуар Е-5 (інв. № 2961), резервуар Е-6 (інв. № 2962), резервуар Е-7 (інв. № 2963б), резервуар Е-8 (інв. № 2964), резервуар Р-ІІІ (інв. №2986) без права їх експлуатації та обслуговування.

Майно призначене для зберігання нафти сирої, розташоване на території ВАТ «НПК-Галичина» розміщене за адресою: 82103, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82.

Згідно п. 10.1. Договору, такий набирає чинності від дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 30 квітня 2015 року включно, в частині проведення взаєморозрахунків до повного їх завершення, а в частині проведення взаєморозрахунків до повного їх завершення, а в частині проведення операцій з нафтою до повного її повернення з поклажі.

За умовами п. 2.5. Договору приймання-передача майна в оренду та поклажа нафти орендаря в резервуари орендодавця оформляються відповідними актами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2015р. між сторонами підписано Акт поклажі нафти за Договором оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р., яким сторони підтвердили, що на момент підписання цього Акта нафта знаходилася в резервуарах орендодавця як повернута орендарю згідно з Актом поклажі нафти за договором оренди резервуарних ємностей №32/15-010 від 10.02.2015р.

Судом встановлено, що у вересні 2015р. ПАТ «НПК-Галичина» звернулося з позовом до ПАТ «Укртранснафта» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та інфляційних у сумі 38014516,50 грн. за неналежне виконання договору оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2015р. у справі №910/23996/15 (за первісним позовом ПАТ «НПК-Галичина» до ПАТ «Укртранснафта» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та інфляційних у сумі 38014516,50 грн. та за зустрічним позовом ПАТ «НПК-Галичина» про визнання удаваним та недійсним договору оренди резервуарних ємностей № 32/15-017 від 01.04.2015р.) первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. (залишеною без змін постановою ВГС України від 13.04.2016р.) рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2015р. скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано удаваним та недійсним з моменту укладення договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована насамперед тим, що предметом правового регулювання оспорюваного договору (договору оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.) є саме правовідносини щодо поклажі, зберігання, повернення, зняття з поклажі нафти, яка знаходиться у ємностях ПАТ «НПК - Галичина», отже у даному випадку мають місце відносини зберігання, які сторони назвали договором оренди, укладаючи який сторони вступили у договірні відносини саме з метою забезпечення можливості зберігати нафту в резервуарах ПАТ «НПК - Галичина». Крім цього, ПАТ «Укртранснафта» є суб'єктом, на якого розповсюджується дія Закону України «Про здійснення державних закупівель» з урахуванням приписів Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», натомість при укладенні сторонами договору не було застосовано будь-якої передбаченої ст. 12 Закону України «Про здійснення державних закупівель» процедури закупівлі, незважаючи на те, що приписами ч. 4 ст. 40 цього Закону забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель. Якщо послуги зі зберігання нафти не пов'язані із здійсненням закупівель цієї нафти з метою її переробки і реалізації, такі послуги не є необхідними для здійснення таких закупівель і не є супутніми послугами, то здійснення закупівель таких послуг зберігання нафти потребує застосування процедур закупівель, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності». У свою чергу нафта, яка є предметом спірного договору та була розміщена у резервуарах ПАТ «НПК - Галичина» є нафтою, яка була витіснена з магістральних трубопроводів ПАТ «Укртранснафта». А відтак, апеляційний суд прийшов до висновку, що договір укладено між сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому правочин має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, адже недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою визнання такого договору недійсним.

Разом з тим, у згаданій вище постанові Київський апеляційний господарський суд зазначив, що стосовно решти передбачених частинами 1, 2 ст. 216 ЦК України наслідків, сторони не позбавлені права вирішення цього питання в іншому провадженні відповідно до частини 5 цієї статті.

Оскільки в силу положень ч.ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, позивач просять суд зобовязати відповідача повернути нафту, яку було розміщено в резервуарних ємностях ПАТ «НПК-Галичина» на підставі Акту поклажі нафти від 01.04.2015р. за договором оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як було встановлено судом, 01.04.2015р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено Договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017, за яким відповідач передав позивачеві в оренду резервуари для зберігання нафти. 01.04.2015р. сторонами підписано Акт поклажі нафти за Договором, яким сторони підтвердили, що на момент підписання цього Акта нафта знаходилася в резервуарах орендодавця.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. (залишеною без змін постановою ВГС України від 13.04.2016р.) договір оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р. визнано удаваним та недійсним з моменту його укладення.

Відтак, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину, зокрема, зобовязати відповідача повернути нафту, яка була поміщена в належні йому резервуари на підставі Договору оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 2.13. постанови Пленуму ВГС України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Як зазначив Верховний Суд України в п. 10, 25 постанови від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Оскільки, Договір оренди, на підставі якого позивачем було поміщено нафту у резервуари відповідача постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №910/23996/15 визнано удаваний та недійсним з моменту укладення, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Укртранснафта» про зобовязання відповідача повернути нафту є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача щодо неналежності оформлення вимоги №04-00/98/709 від 19.02.2016р., зокрема, помилкового зазначення договору оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р. замість договору про надання послуг зі зберігання нафти №4/2014 від 28.04.2014р. відхиляються господарським судом, оскільки досудове врегулювання спору є правом, а обовязком субєкта господарювання (рішення КСУ від 09.07.2002р. №15-рп-2002). Таким чином, вказівка на інший договір не є тією обставиною, яка свідчить про відсутність предмета спору. Більше того, кожен учасник господарських відносин вправі самостійно визначати підстави для звернення до контрагента з претензією, яка в даному випадку була визначена цілком правильно.

З приводу посилань відповідача про те, що ПАТ «Укртранснафта» зобовязане відшкодувати на користь ПАТ «НПК Галичина» фактичні витрати за зберігання нафти в резервуарах відповідача, суд зазначає, що останній, вважаючи такі вимоги обґрунтованими, не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82; код ЄДРПОУ 00152388) повернути Публічному акціонерному товариству «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 31570412) нафту сиру в загальній кількості 43705,600 метричних нетто тонн (ГОСТ 9965-76 «Нефть. Степень подготовки для нефтеперерабатывающих предприятий»), яку було розміщено в резервуарних ємностях ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина» на підставі Акту поклажі нафти від 01.04.2015р. за договором оренди резервуарних ємностей №32/15-017 від 01.04.2015р. та яка знаходиться в резервуарах ПАТ «Нафтопереробний комплекс Галичина», розташованих за адресою: 82103, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82. Судові витрати за подання позовної заяви покласти на відповідача.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс Галичина» (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82; код ЄДРПОУ 00152388) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; код ЄДРПОУ 31570412) 206700,00 грн. судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.