Рішення № 57930484, 17.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016Справа №910/4442/16

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбіна Телеком" простягнення 209 071,45 грн Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаЛялюк Л.В. (за довіреністю від 25.01.2016)від відповідачане з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбіна Телеком" про стягнення 179 871,60 грн. заборгованості за договором про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/342 від 01.11.2012, 23 784,62 грн. пені, 3 750,39 грн. інфляційних втрат, 1 664,84 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/4442/16 та призначено розгляд справи на 19.04.2016.

Ухвалою від 19.04.2016 за клопотанням позивача судом продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 17.05.2016 за клопотанням відповідача.

В судове засідання 17.05.2016 з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується конвертом повернення поштового відправлення з підстав закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові документи до матеріалів справи, підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корбіна Телеком" (сервітуарій) був укладений договір № 11-С/342 про встановлення сервітуту (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству, відповідно до умов Договору, щомісячну плату за використання об'єктів розміщення та інші платежі, визначені Договором.

Додатковою угодою № 2 від 01.08.2014 до Договору № 11-С/342 сторони погодили викласти п. 2.3 Договору в такій редакції: "Загальна плата за даним Договором становить 22 209,60 грн, в т.ч. 20% ПДВ 3 701,60 грн за один календарний місяць, яка сплачується до 15 числа місяця за поточний місяць на повний обсяг обумовлених договором платежів".

Також, Додатковою угодою № 2 від 01.08.2014 до Договору № 11-С/342 сторони погодили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015.

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2015 договір № 11-С/342 від 01.11.2012 викладений в новій редакції як Договір про встановлення сервітуту № ТМ-11/С/342, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами зазначеними у Додатку № 1 до цього Договору.

Об'єкти розміщення надаються для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, комплексу технічних засобів комунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, між кінцевим обладнанням, крім радіотехнічних. (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору сервітуарій зобов'язується вносити підприємству, щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.3 щомісячний розмір плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуарію не пізніше 28 числа кожного місяця.

Рахунок надається підприємством сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів сервітуарія вказаних в даному Договорі.

На момент підписання цього Договору щомісячна плата становить 23 307,00 грн в тому числі ПДВ 3 884,50 грн.

Згідно з п. 3.4 Договору плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства.

У п. 9.1 Договору сторони погодили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016.

В додатку 1 до Договору від 01.11.2012 № ТМ-11-С/342 наведений адресний перелік об'єктів комунальної власності та розрахунок плати.

За твердженнями позивача, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 179 971,60 грн. за період з липня 2015 по лютий 2016 включно.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано до суду рахунки на оплату за договором з липня 2015 року по грудень 2015 року на суму 22 209,60 грн щомісячно, а також за січень-лютий 2016 року на суму 23 307,00 грн. кожний.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3 статті 403 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, за використання об'єктів розміщення за період з липня 2015 року по лютий 2016 року відповідач мав сплатити позивачу плату за користування майном (сервітут) в розмірі 179 871,60 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити наявну за договором заборгованість (претензія від 14.12.2015 № 155/1/11-7988), проте, відповідач відповіді на претензію не надав, наявну заборгованість не оплатив.

Відтак, оскільки відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором про встановлення сервітуту обов'язку по сплаті за користування майном (сервітут) за період, пред'явлений до стягнення, не виконав, належних доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості суду не надав, позовні вимоги не спростував, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 179 871,60 грн. заборгованості по оплаті за користування майном, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору позивач на підставі п. 5.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23 784,62 грн. пені.

Відповідно до п. 5.1 Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених розділом 2 Договору, сервітуарій сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, у який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 784,62 грн. пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1 664,84 грн. 3% річних та 3 750,39 грн. інфляційних втрат, розраховані ним за період прострочення щомісячного кожного платежу за Договором.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований та вірний, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 664,84 грн. 3% річних та 3 750,39 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не оспорено як розрахунку основного боргу, так і розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також не подано контррозрахунків.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корбіна Телеком" (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 63/5, кв. 31, ідентифікаційний код 36941404) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51 - А, ідентифікаційний код 03366500) 179 871 (сто сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 60 коп. боргу, 23 784 (двадцять три сімсот вісімдесят чотири) грн. 62 коп. пені, 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 1 664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 84 коп. 3% річних та 3 136 (три тисячі сто тридцять шість) 07 грн. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.05.16

Суддя О.М. Ярмак