Рішення № 57930388, 18.05.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Справа № 911/887/16

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Колесника Р.М. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до комунального підприємства теплових мереж Яготинтепломережа, Київська обл., м. Яготин

про стягнення 1 028 936,37 гривень

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-96 від 18.04.2014 ;

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність №16 від 20.01.2016 .

Позивач, публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж Яготинтепломережа про стягнення 1 028 936,37 гривень, з яких 50 069,78 гривень 3% річних, 978 866,59 гривень інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.02012 №13/2899-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

18.05.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем безпідставно нарахував інфляційні втрати на заборгованість, на які вже були нараховані інфляційні втрати.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та комунальним підприємством теплових мереж Яготинтепломережа (покупець) було укладено договір № 13/2899-БО-17 купівлі-продажу природного газу (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 р. природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 1890,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал 1080,00 (січень 460,00, лютий 320,00, березень 300,00); ІІ квартал 160,00 (квітень 160,00); IV квартал 650,00 (жовтень 150,00, листопад 250,00, грудень 250,00).

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 4661,74 гривень.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обовязковими для сторін за договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору загальна вартість договору на дату його укладення становить з ПДВ 8810688,60 гривень.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 11.1. договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

19.07.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 13/2899-БО-17 від 28.12.2012 р. купівлі-продажу природного газу, відповідно до якої сторони домовились з 01.07.2013 р. викласти пункти 5.2. і 5.5. статті 5 Ціна газу у новій редакції.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.5. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 19.07.2013 р. до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 4588,54 грн.; загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору в січні-квітні та жовтні-грудні 2013 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 400 306,94 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 за січень 2013 року на суму 1 633 397,71 гривень, від 28.02.2013 за лютий 2013 року на суму 1 318 366,91 гривень, від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 1 497 731,87 гривень, від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 476 378,15 гривень, від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 472 247,54 гривень (відсутній акт), від 30.11.2013 за листопад 2013 року на суму 724 846,45 гривень та від 31.12.2013 за грудень 2013 року на суму 1 277 338,31 гривень, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідач за отриманий природний газ розрахувався лише частково на суму 5 735 874,64 гривень та з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором з передання відповідачу газу протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання з оплати отриманого у цей період газу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі №911/118/15 стягнуто з комунального підприємства теплових мереж Яготинтепломережа на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1664432,30 грн. (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі чотириста тридцять дві грн. 30 коп.) заборгованості, 213023,02 грн. (двісті тринадцять тисяч двадцять три грн. 02 коп.) пені, 61563,77 грн. (шістдесят одну тисячу пятсот шістдесят три грн. 77 коп.) 3% річних, 347 517,54 грн. (триста сорок сім тисяч пятсот сімнадцять грн. 54 коп.) інфляційних втрат та 45730,73 грн. (сорок пять тисяч сімсот тридцять грн. 73 коп.) судового збору.

З тексту зазначеного рішення вбачається, що інфляційні втрати за загальний період з травня 2013 по жовтень 2014 року судом стягнуто 347 517,54, 3% річних за загальний період з 14.02.2013 по 24.11.2014 судом стягнуто 61 563,77 гривень.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання з оплати переданого природного газу за договором на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2012 року №13/2899-БО-17., позивачем нараховані 978 866,59 гривень інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року, 50 069,78 гривень 3% річних за період з 25.11.2014 року по 25.11.2015 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми 3 % річних в розмірі 50 069,78 гривень, суд приходить до висновку, що її нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого газу у розглядуваний період, розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, а позовні вимоги, в цій частині, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд приходить до наступних висновків.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 3.2 постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (Державною службою статистики України), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.97.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України (постанова №21/5005/6113/2012 від 13.03.2013)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, судом встановлено наступне.

Нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобовязань за листопад 2013 року та грудень 2013 року позивач здійснює не на основну суму простроченого платежу, а на суму основного боргу збільшену на суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період.

Така методика нарахування інфляційних витрат не ґрунтується на положеннях ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періоді не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 758 981,13 гривень. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 219 885,46 гривень суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 069,78 гривень 3% річних, 758 981,13 гривень інфляційних втрат.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства теплових мереж Яготинтепломережа (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. 1 Травня, 1, код 24223294) на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Богдана Хмельницького, 6, код 20077720) 50 069 (пятдесят тисяч шістдесят девять) гривень 78 коп 3% річних, 758 981 (сімсот пятдесят вісім тисяч девятсот вісімдесят один) гривень 13 коп. інфляційних втрат та 12 135 (дванадцять тисяч сто тридцять пять) гривень 76 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.05.2016.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник