Рішення № 57930015, 23.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.16р. Справа № 904/2187/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 20 936,44 грн. за договором про надання послуг

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник- дов. № 3 від29.03.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 104 від 16.03.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" заборгованості за договором № 128-15-ОД від 16.02.2015р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) у сумі основного боргу 17 960,00 грн., пені 3 530,28 грн., 3% річних 250,59 грн., інфляційних втрат 1 272,65.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за укладеним між Позивачем та Відповідачем договором щодо своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладенні у позовній заяві, у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, щодо стягнення пені, зазначив, що сторонами в п. 5.1. Договору не досягнуто згоди щодо конкретного розміру пені.

18.04.2016р. у судовому засіданні оголошено перерву до 16.05.2016р., 16.05.2016р. оголошено перерву до 23.05.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 23.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ" (далі - Відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (далі - Позивач, Виконавець) укладено договір № 128-15-ОД (далі - Договір).

Виконавець бере на себе зобовязання надати комплекс послуг (робіт):

- первинного технічного огляду трубопроводів та послуг, що працюють під тиском, згідно переліку у додатку №2 до даного договору;

- експертиза підприємства замовника, щодо визначення спроможності експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, з видачею експертного висновку, а саме: посудини, що працюють під тиском (12 од.); трубопроводи (3 од), а замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги (роботи) (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг (робіт) за цим договором визначена протоколом угоди про договірну ціну (додаток №1) і складає на дату підписання договору 34 166,67 грн., ПДВ-20% 6 833,33 грн., загальна вартість 41 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору оплата здійснюється замовником поетапно, за фактом надання послуг (робіт), протягом 60-ти календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт) по кожному етапу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.08.2015р., а частині невиконаних умов до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону письмово про свій намір розірвати цей договір, термін його дії пролонговується на кожні 6 місяці і діє на тих же умовах (п. 8.1. Договору).

10.06.2015р. сторонами укладено Додатково угоду №1 до договору № 128-15-ОД від 16.02.2015р. (далі Додаткова угода №1), відповідно до п. 1. якої, в межах договору виконавець додатково приймає на себе зобовязання надати послуги з позачергового технічного огляду трьохходового жаротрубного парового котлу (фірми Selnikel), а замовник зобовязується сплатити за ним грошові кошти на визначених договором умовах.

Загальна вартість послуг (робіт) за даною додатковою угодою складає 2 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 433,33 грн. (п. 2 Додаткової угоди №1).

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 встановлюється, що оплата здійснюється замовником за фактом надання послуг протягом 10-ти календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Позивач виконав взяті на себе зобовязання належним чином, відповідно до умов договору та додаткової угоди №1, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання наданих послуг (робіт) №1 від 27.10.2015р. на суму 2 600,00 грн. (а.с. 26), який підписаний повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.

27.07.2015р. сторонами укладено Додатково угоду №2 до договору № 128-15-ОД від 16.02.2015р. (далі Додаткова угода №2), відповідно до п. 1. якої, в межах договору виконавець додатково приймає на себе зобовязання надати послуги з інструментального контролю зварних зєднань після заміни 320 жарових труб другого холу парового котла виробництва компанії Сельнікель (Туреччина), а замовник зобовязується сплатити за ним грошові кошти на визначених договором умовах.

Загальна вартість послуг (робіт) за даною додатковою угодою складає 5 160,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 860,00 грн. (п. 2 Додаткової угоди №2).

Пунктом 4 Додаткової угоди №2 встановлюється, що оплата здійснюється замовником за фактом надання послуг протягом 75-ти календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Позивач виконав взяті на себе зобовязання належним чином, відповідно до умов договору та додаткової угоди №2, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання наданих послуг (робіт) №1 від 27.10.2015р. на суму 5 160,00 грн. (а.с. 27), який підписаний повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.

12.10.2015р. сторонами укладено Додатково угоду №3 до договору № 128-15-ОД від 16.02.2015р. (далі Додаткова угода №3), відповідно до п. 1. якої, у рамках договору № 128-15-ОД від 16.02.2015р. виконавець бере на себе зобовязання надати послуги (роботи) з проведення аналізу ремонтної технічної документації парового котла Selnikel (Турція), а замовник зобовязується сплатити за ним грошові кошти на визначених договором умовах.

Вартість послуг (робіт) за даною додатковою угодою складає: 8 500,00 грн., ПДВ 20% - 1 7000,00 грн., загальна вартість 10 200,00 грн. (п. 2 Додаткової угоди №3).

Пунктом 3 Додаткової угоди встановлюється, що розрахунок за надані послуги (роботи) здійснюється замовником за фактом надання послуг (робіт) протягом 10-ти календарних днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт).

Позивач виконав взяті на себе зобовязання належним чином, відповідно до умов договору та додаткової угоди №3, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання наданих послуг (робіт) №1 від 27.10.2015р. на суму 10 200,00 грн. (а.с. 28), який підписаний повноважними представниками сторін без заперечень та скріплений печатками підприємств сторін.

Однак відповідач за надані послуги не розрахувався.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 17 960,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою оплатити суму боргу, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 04.02.2016р. № 0041745 (а.с. 29)

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив, що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до Господарського Кодексу України, на підставі господарсько-договірних відносин між сторонами виникли майнові господарсько-договірні зобов'язання.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між сторонами є договором про надання послуг та на нього розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, передбачені главою 63.

Відповідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

З врахуванням викладеного, вимоги Позивача в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані Відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 17 960,00 грн.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 3 530,28 грн., 3 % річних у сумі 250,59 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 272,65 грн. за період з 07.05.2015р. по 13.05.2016р.

Відповідно п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. При затримці замовником оплати наданих послуг (робіт), згідно з п. 2.2. замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,5 % від вартості наданих, та не сплачених послуг (робіт) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову (пункт 5.1 договору) про те, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. При затримці замовником оплати наданих послуг (робіт), згідно з п. 2.2. замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,5 % від вартості наданих, та не сплачених послуг (робіт) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня

Однак, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли з договору на проведення проектних робіт, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Ця позиція суду узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в постанові від 24.03.2015р. по справі № 916/4205/14.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних за період з 07.11.2015р. по 13.05.2016р., що підлягають до стягнення становлять 250,47 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 0,12 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції „при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при чому, якщо за період в індексованому місяці набирається не менше п'ятнадцяти днів.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період листопада 2015 р. по травень 2016р. становлять 1 272,63 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 0,02 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 17 960,00 грн., інфляційних втрат 1 272,63 грн., 3 % річних 250,59 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «ДНІПРОСТАЛЬ» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 4, код ЄДРПОУ 33718431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства «ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС» (49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 8, код ЄДРПОУ 32349901) основний борг у сумі 17 960,00 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), інфляційні втрати 1 272,63 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дві грн. 63 коп.), 3% річних 250,59 грн. (двісті п'ятдесят грн. 59 коп.) та витрат по сплаті судового збору у сумі 1 166,61 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість грн. 61 коп.), про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 25.05.2016р.

Суддя ОСОБА_3