Рішення № 57927442, 23.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа № 911/157/16

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз”, м. Боярка

про стягнення 3831711,10 грн.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Київоблгаз” (надалі відповідач) про стягнення 3831711,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов’язання за договором про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20 від 28.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.02.2016 р.

03.02.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

03.02.2016 р. судом оголошено перерву до 02.03.2016 р., про що представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

01.03.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заперечення на відзив.

02.03.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано копію платіжного доручення, копію заяви про припинення зобов’язань у зв’язку із заліком зустрічної однорідної вимоги.

У судовому засіданні 02.03.2016 р. судом оголошено перерву до 23.03.2016 р., про ще представниками учасників судового процесу підписано відповідну розписку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2016 р. задоволено клопотання сторін, продовжено строк розгляду спору у справі 911/157/16 на п'ятнадцять днів.

23.03.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Розглянувши даний позов та заслухавши присутніх представників сторін, суд

встановив:

28.09.2011 р. між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткових угод, газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газопровідних станцій (ГРС), а замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п.п. 3.1. та 3.4. договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються газотранспортним підприємством та замовником актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Розрахунки за послуги та транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що тарифи, визначені в п. 5.1. договору є обов’язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що оплата послуг за транспортування газ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% перерахованої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового осягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до дванадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Так, факт надання позивачем протягом січня-червня 2015 року та жовтня 2015 р. послуг відповідачу за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20 підтверджується належно оформленими актами наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, а саме:

- Акт від 31.01.2015 р. № 01-15-1109011148/П20 за січень 2015 р. на загальну суму 1866962,09 грн.;

- Акт від 28.02.2015 р. № 02-15-1109011148/П20 за лютий 2015 р. на загальну суму 1653626,93 грн.;

- Акт від 31.03.2015 р. № 03-15-1109011148/П20 за березень 2015 р. на загальну суму 1156412,62 грн.;

- Акт від 30.04.2015 р. № 04-15-1109011148/П20 за квітень 2015 р. на загальну суму 1673803,12 грн.;

- Акт від 31.05.2015 р. № 05-15-1109011148/П20 за травень 2015 р. на загальну суму 1289494,92 грн.;

- Акт від 30.06.2015 р. № 06-15-1109011148/П20 за червень 2015 р. на загальну суму 1632197,03 грн.;

- Акт від 31.10.2015 р. № 10-15-1109011148/П20 за жовтень 2015 р. на загальну суму 30052,07 грн.

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20, так, за період січень-червень та жовтень 2015 року поставив природний газ відповідачу на загальну суму 9302548,78 грн., що підтверджується вищезазначеними актами.

Проте, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором, основна заборгованість останнього станом на дату подання до суду позову становила 2639810,69 грн., факт наявності якої відповідач не заперечував у відзиві на позов від 03.02.2016 р.

Разом з тим, 02.03.2016 р. відповідачем подано документи, які свідчать про погашення більшої частини вищезазначеного боргу, а саме, згідно з платіжним дорученням від 05.02.2016 р. № 843 основну заборгованість погашено в сумі 2390532,16 грн. Крім того, відповідно до заяви позивача від 29.01.2016 р. № 1031/12-004 припинено зобов’язання відповідача перед позивачем за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20 в сумі 4580,38 грн., у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Виходячи з наведеного, суд, керуючись п. 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, припиняє провадження в частині основного бору в сумі 2395112,54 грн.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення основний борг відповідача за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011148/П20 становить 244698,15 грн., що не заперечує відповідач в листі від 02.03.2016 р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на все наведене вище, вимога позивача що стягнення з відповідача основного боргу в сумі 244698,15 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу від простроченої суми боргу у розмірі 285120,56 грн., остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 частини другої ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Виходячи з наведеного, позивач помилково дійшов висновку, що положення абз. 3 частини другої ст. 231 ГК України застосовуються до грошових зобов’язань.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. в справі № 3-4гс10, від 20.12.2010 р. у справі № 3-41гс10, від 28.02.2011 р. у справі № 3-11гс11 та від 04.02.2014 р. у справі № 3-1гс14.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 797225,72 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем, на підставі вищевикладеного, пені у розмірі 797225,72 грн., судом встановлено, що відповідний розрахунок, здійснений позивачем вірно.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов від 03.02.2016 р. просить зменшити розмір пені на 80%, вмотивовуючи це тим, що позивачем заявлено до стягнення пеню в надмірно великому порівняно зі збитками останнього розмірі, в той час як, відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі, яке спричинене тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, а також, у зв’язку з анулюванням з 01.07.2015 р. ліцензії ПАТ «Київоблгаз» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, що унеможливлює проведення товариством даного виду господарської діяльності в результаті якої останнє отримувало переважну частину прибутку.

Так, проаналізувавши вищезазначені мотиви та обґрунтування клопотання стосовно зменшення розміру пені на 80% та заперечення позивача, викладені в запереченні на відзив від 26.02.2016 р., судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» вказано, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Позивач проти зменшення розміру пені заперечив та зазначив, що внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ, у тому числі і відповідачем, позивач змушений залучати комерційні кредити за відсотковими ставками, у зв’язку з чим, станом на 01.01.2016 р. заборгованість ПАТ «Укртрансгаз» за залученими кредитними ресурсами від комерційних банків складає 1225000,0 тис. грн.. та 6000,0 тис. доларів США.

Таким чином, зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові збитки, що в подальшому негативно вплине на економічну та енергетичну безпеку України.

До посилань відповідача щодо скрутного фінансового становища підприємства та того, що заборгованість споживачів перед ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» становить 262155874,10 грн., суд ставиться критично, оскільки відсутність коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання.

Таким чином, враховуючи майновий стан обох сторін, оскільки судом не встановлено виняткових обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки та враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок розміру пені здійснено вірно, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 797225,72 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 64025,23 грн. інфляційних втрат та 45528,90 грн. 3% річних.

Частиною другою ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами здійсненого перерахунку заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних, в межах встановленого позивачем періоду, судом встановлено, що позивачем відповідний розрахунок здійснено арифметично вірно, отже враховуючи обґрунтованість заявленої позивачем вимоги, 45528,90 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Стовно нарахованої позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 64025,23 грн., які, на думку позивача, підлягають стягненню з відповідача, у зв’язку з простроченням виконання останнім грошового зобов’язання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2014, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем відповідний розрахунок здійснено невірно, так як в період за який позивачем здійснено розрахунок мала місце дефляція, однак не була врахована позивачем.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що у визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат мала місце дефляція, у зв’язку з чим, за результатами здійсненого судом перерахунку в межах відповідного періоду, розмір інфляційних втрат має від’ємне значення, вимога позивача про стягнення з відповідача 64025,23 грн. інфляційних втрат є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 244698,15 грн. основного боргу, 797225,72 грн. пені та 45528,90 грн. 3% річних, в той же час, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача 285120,56 грн. 7 % штрафу та 64025,23 грн. інфляційних втрат і припиняє провадження в частині основного боргу на суму 2395112,54 грн.

Судові витрати, в частині стягнення судового збору, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код ЄДРПО України 20578072) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПО України 30019801) 244698 (двісті сорок чотири тисячі шістсот дев’яносто вісім) гривень 15 копійок основного боргу, 797225 (сімсот дев’яносто сім тисяч двісті двадцять п’ять) гривень 72 копійки пені, 45528 (сорок п’ять тисяч п’ятсот двадцять вісім) гривень 90 копійок 3% річних та 52238 (п’ятдесят дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 48 копійок судового збору.

3. У частині стягнення 2395112,54 (двох мільйонів триста дев’яносто п’ять тисяч сто дванадцять) гривень 54 копійки припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2016 р.

Суддя А.В. Лопатін