Ухвала суду № 57926273, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/23689/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції , треті особи: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Х-АДВАНС" звернулося з позовом до Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, треті особи: Гаражний кооператив "Соколи", ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, зокрема, що гараж НОМЕР_2 розташований на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності відповідно до Державного акту серії ЯМ № 657804, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 261010002000107 від 25 жовтня 2012 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, позов задоволено частково:

визнано недійсним та скасовано рішення № 2737313 від 30 травня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області про проведення державної реєстрації прав власності на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, - за суб'єктом: ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, третя особа - Гаражний кооператив "Соколи" - звернулася з касаційною скаргою, в якій просила скасувати їх та справу направити на новий розгляд.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги і заяви про приєднання до неї, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що відповідності до інформаційної довідки № 10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10 жовтня 2013 року, 29 травня 2013 року державним реєстратором Соловій В. В. проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, форма власності: приватна, розмір частки: 1, власник: ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_3).

Реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3907 від 29 травня 2013 року, реєстраційний № 1345345; квитанцій про оплату державного мита від 22 травня 2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_4; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 12 квітня 2013 року; копій паспорта та картки платника податків представника Жируна Р. М.; довідки № 53/01-04 від 12 квітня 2013 року гаражного кооперативу "Соколи" про право власності на гараж НОМЕР_2, ряд № 4, ділянка № 2; витягу із протоколу № 7 від 31 березня 2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу "Соколи"; договору оренди землі від 16 березня 2006 року; технічного паспорту від 17 квітня 2013 року на гараж НОМЕР_2, ГК "Соколи" по вул. Вовчинецькій, 225 в місті Івано-Франківську.

30 травня 2013 року за результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем прийнято рішення № 2737313 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1; на гараж, що розташований: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж 18, - за суб'єктом: ОСОБА_4, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 4188562 від 30 травня 2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4188919 від 30 травня 2013 року.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився апеляційний суд, що відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22 червня 2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; без документу, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна. При цьому оскаржуване рішення підлягає до скасування, як таке, що беззаперечно вплинуло на обсяг прав та обов'язків позивача, як власника відповідної земельної ділянки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року ( із змінами та доповненнями, далі - Закон № 1952). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин застосовується Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року (чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок).

В силу пункту 1 частини 2 статті 9 Закону № 1952 державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Зокрема, пунктом 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав : документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Між тим відповідачем подано договір оренди землі від 16 березня 2006 року, який не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки і укладений строком на 1 (один) рік, що свідчить про втрату ним чинності на момент вчинення реєстрації права власності на гараж НОМЕР_2.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про відсутність при проведенні оскаржуваної реєстрації документу, який посвідчує речове право заявника на земельну ділянку, і витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер).

Крім того, відсутність на момент вчинення відповідачем спірних реєстраційних дій будь-яких документів, які б могли підтвердити наявність у третіх осіб речового права на земельну ділянку, додатково підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року в справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2014 року, згідно з якою гаражному кооперативу "Соколи" відмовлено в укладенні додаткової угоди оренди земельної ділянки, а також рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2013 року в справі № 909/837/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29 квітня 2014 року, яким відмовлено в задоволенні позову гаражного кооперативу "Соколи" про визнання за гаражним кооперативом "Соколи" права на користування земельною ділянкою, площею 6,2207 га, для колективного гаражного будівництва, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225.

Відповідно до пункту 4 Порядку у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічна умова державної реєстрації міститься в абзаці 2 статті 5 Закону № 1952.

З врахуванням наведених правових норм щодо обов'язковості прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, як передумови державної реєстрації права власності на нього, абзацом 5 пункту 46 того ж Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, разом з іншими документами, подає органові державної реєстрації прав документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Аналогічна передумова державної реєстрації прав на нерухоме майно містилась і в законодавстві, яке діяло до прийняття вищезгаданих нормативно-правових актів.

Так, пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, прямо визначалась загальна вимога, згідно якої реєстрації підлягало право власності виключно на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Згідно частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 цієї статті Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з мотивами судів щодо безпідставності твердження Гаражного кооперативу "Соколи" про будівництво гаражу ще в 2006 році, оскільки обов'язковість прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів до моменту державної реєстрації речових прав на них визначалась і раніше діючими нормативно-правовими актами.

Одним з основних таких документів був Закон України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року (із змінами і доповненнями), згідно якого прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта посвідчувалося: з 29 вересня 2004 року по 01 січня 2009 року - актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та зареєстрованим в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт; з 01 січня 2009 року до 30 квітня 2011 року - виданим Держархбудінспекцією та її територіальними органами сертифікатом відповідності.

Всі вищезазначені документи, якими посвідчувався факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, як і всі правовстановлюючі документи, що посвідчують речове право на земельну ділянку, підлягають окремій обов'язковій державній реєстрації і набувають чинності лише після проведення такої.

Між тим, треті особи не подавали відповідачу документи, які б підтверджували факт введення гаражу НОМЕР_2 в експлуатацію.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недійсним та скасування рішення за № 2737313 від 30 травня 2013 року про проведення державної реєстрації прав власності, оскільки відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на гараж НОМЕР_2 в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 703 від 22 червня 2011 року, а саме: без належного документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області забезпечити внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідного запису про скасування державної реєстрації речових прав на гараж, що розташований за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, "Соколи" гаражний кооператив, гараж НОМЕР_2, за суб'єктом: ОСОБА_4, - колегія суддів зазначає таке.

Так, відповідно до вимог пункту 2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" № 3502/5 від 12 грудня 2011 року для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Відтак висновки судів, що вказана вимога заявлена передчасно, так як обов'язковою умовою для прийняття реєстратором рішення про внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації є наявність судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та звернення особи із таким рішенням, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій не допущені порушення норм матеріального та процесуального права, то касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Гаражного кооперативу "Соколи" відхилити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: