Ухвала суду № 57926239, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/21920/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Кравченко Л.О.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті»на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 рокуу справі№826/491/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фарма-Сіті») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16 вересня 2014 року №0003832202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фарма-Сіті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки 28 серпня 2014 року складено акт №2117/26-53-22-02-21/33444314, в якому встановлені порушення позивачем вимог пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 6173831,00 грн. Як наслідок, підприємством завищено декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6173831,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем 16 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0003832202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 6173831,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток, засновники позивача не були пов'язаними особами, а тому підстави для застосування пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час укладення договору позики, засновники позивача були пов'язаними особами, а тому податковим органом правомірно застосовано пункт 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, яким встановлено особливий порядок віднесення до складу витрат процентів за борговими зобов'язаннями.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, ТОВ «Фарма-Сіті» відповідно до договору позики від 22 червня 2010 року № 2206/10-ФС отримувало позику від засновника ТОВ «І.С. Інвест».

ТОВ «І.С. Інвест» (частка у статутному капіталі ТОВ «Фарма-Сіті» 0,5%) діє від свого імені та за рахунок ПЗНВІФ «І.С.Капітал». Директором ТОВ «І.С. Інвест» на дату укладання договору був ОСОБА_5

Також судами встановлено, що ОСОБА_5 впродовж 2008-2010 років проводив діяльність на території України відповідно до довіреностей від імені Farminvest Holdings Limited (засновник ТОВ «Фарма-Сіті» у частці 99,5%). Відповідно до довіреностей, Farminvest Holdings Limited делегувало ОСОБА_5 повноваження виконувати від імені Компанії права голосу як акціонера, менеджера, кредитора або іншого учасника на зборах будь-якої компанії або компаній, організацій, юридичних осіб, дочірніх підприємств або в інших випадках діяти або приймати рішення як повірений Компанії або її уповноважений стосовно будь-яких облігацій, акцій (часток в статутному капіталі), цінних паперів або інших прав та/або інтересів, якими володіє або розпоряджається Компанія.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 684, податковим органом встановлено проведення позивачем нарахування відсотків за користування позикою на користь ТОВ «І.С. Інвест» у сумі 6173831.33 грн. Відповідно до письмового пояснення директора ОСОБА_6, дана сума в повному обсязі включена до рядка 06.3 декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Посилаючись на звільнення ОСОБА_5 з посади директора ТОВ «І.С. Інвест» з 06 червня 2011 року, а також припинення дії довіреності від 20 квітня 2010 року, складеної Farminvest Holdings Limited на імя ОСОБА_5 - 19 квітня 2011 року, позивач стверджує про відсутність факту пов'язаності зазначених юридичних осіб у 2013 році.

Відповідно до пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Згідно з підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються:

а) юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

б) фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

в) юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків;

г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи;

є) юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;

ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа;

з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, малолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

За результатами аналізу наведених положень Податкового кодексу України, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, станом на 2013 рік, нерезидент та резидент - засновники позивача не були пов'язаними особами, оскільки у 2013 році ОСОБА_5 вже не був директором ТОВ «І.С. Інвест» та не мав повноважень, наданих йому довіреністю Farminvest Holdings Limited.

Тому підстави для застосування пункті 141.2 статті 141 ПК України під час визначення складу витрат платника податку при сплаті процентів за договором позики.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковим та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма-Сіті» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі №826/491/15 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2015 року у справі №826/491/15 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна