Ухвала суду № 57926150, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/27691/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:ОСОБА_5відповідача:Кононова В.Д.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року

у справі № 802/3140/14-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2014 року № 0007841700, № 0007821700, № 0007871700.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0007871700 та № 0007841700 повністю, а податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0007821700 в частині визначення основної суми грошового зобов'язання 3147388,50 грн. та штрафних санкцій у сумі 1573694,25 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено повністю. Апеляційну скаргу позивача задоволено повністю. Скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007821700 від 11 серпня 2014 року в частині донарахування 2222164,58 грн. податку на доходи фізичних осіб (що сплачується за результатами річного декларування) та 1111082,29 грн. штрафних санкцій. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року залишено без змін.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 51/17/НОМЕР_4 від 24 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 56808,00 грн.; п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб на 5369553,08; пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, на 3223248,21 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача стало: ненарахування позивачем як податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб за наданою фізичній особі ОСОБА_7 безповоротною фінансовою допомогою; невключення до доходів коштів, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції ПП "Укрєвроекспорт"; безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем з TOB "Мірада Плюс".

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року: № 0007871700 про нарахування позивачу 56808,00 грн. податку на додану вартість та 28404,00 грн. штрафних санкцій; № 0007821700 про нарахування позивачу 5369553,08 грн. податку на доходи фізичних осіб (що сплачуються за результатами річного декларування) та 2684776,54 грн. штрафних фінансових санкцій; № 0007841700 про нарахування позивачу 3223248,21 грн. податку на доходи фізичних осіб (що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків інших, ніж заробітна плата) та 805812,05 грн. штрафних фінансових санкцій.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про правомірне невключення позивачем до доходу, сум коштів, отриманих від ПП "Укрєвроекспорт", колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2013 року позивач отримував від ПП "Укрєвроекспорт" платежі на загальну суму 2474042,00 грн. В платіжних дорученнях на перерахування вказаних коштів в графі "призначення платежу" було вказано: "за сою" 340850,00 грн., в тому числі ПДВ - 56808,00 грн., "за кукурудзу" - 348028,00 грн., за "пшеницю" 1660000,00 грн., "за ріпак" - 125164,00 грн.

В подальшому, зважаючи на відсутність у позивача оплаченого товару, позивачем та ПП "Укрєвроекспорт" за взаємною згодою було змінено характер зазначених правовідносин з купівлі-продажу (поставки) на позику (поворотну фінансову допомогу). Вказана угода була письмово оформлена у формі листів № 39 від 02 квітня 2013 року, №54 від 30 квітня 2013 року, № 99 від 16 жовтня 2013 року та № 121 від 06 грудня 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач фактично змінив не предмет договору, а змінив один вид договору на інший. Тому, на думку суду першої інстанції, отримані від ПП "Укрєвроекспорт" кошти є прибутком і мали бути відповідно обліковані.

Із такими висновками не погодився апеляційний суд, зазначивши, що сторони господарських відносин вільні в законодавчих рамках самостійно обирати порядок і форми здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно з ч. 1 ст. 1053 Цивільного кодексу України, за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Підпунктом 14.1.257 Податкового кодексу України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно змінено форму господарських взаємовідносин з ПП "Укрєвроекспорт", а тому, отримані кошти є поворотною фінансовою допомогою і не включаються до доходу відповідного періоду. Тому, судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення рішення від 11 серпня 2014 року: № 0007871700 - повністю, а № 0007821700 - у відповідній частині.

Щодо правомірності визнання протиправними та скасування судами попередніх інстанцій податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0007841700 колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2013 року позивач із власних рахунків перераховував 18514050,00 грн. на рахунки, відкриті ним як фізичною особою. Проте, як зазначено самим позивачем, в графі платіжних доручень «призначення платежу» ним помилково зазначено замість «поповнення рахунку» - «безповоротна фінансова допомога».

Водночас, відповідач в акті перевірки робить висновок, що позивач як податковий агент мав сплатити податок на доходи фізичних осіб за фізичну особу, якій надана безповоротна фінансова допомога.

Колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач як фізична особа-підприємець не є податковим агентом щодо самого себе як фізичної особи, оскільки фактично є одною особою, а тому, кошти перераховані ним з одного банківського рахунку на інший не є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень у відповідних частинах.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Щодо реальності господарських відносин, здійснених позивачем з TOB "Мірада Плюс" колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0007821700 в частині визначення основної суми грошового зобов'язання у розмірі 3147388,50 грн. та 1573694,25 грн. штрафних санкцій, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції, здійснені позивачем з TOB "Мірада Плюс" не мали реального характеру. Зазначене, на думку суду першої інстанції, підтверджується ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року у справі № 752/8634/14-к про закриття кримінального провадження № 32014060000000042 відносно директора TOB "Мірада Плюс" - ОСОБА_8, а також показами останньої, наданими в судовому засіданні.

Із такими висновками не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що наданими позивачем первинними документами повністю підтверджується реальність здійснених господарських відносин. Вказане, на думку суду апеляційної інстанції, підтверджується і постановою Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 26 вересня 2014 року про закриття кримінального провадження № 320140200000077 щодо позивача.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.2 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Мірада Плюс» укладено договір поставки №10/10с від 10 жовтня 2013 року. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано: складські квитанції на зерно, податкові накладні, видаткові накладі, платіжні доручення. Вказані документи підписано директором TOB "Мірада Плюс" - ОСОБА_8

Водночас, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року у справі № 752/8634/14-к закрито з нереабілітуючих підстав кримінальне провадження № 32014060000000042 відносно ОСОБА_8 за фактом вчинення останньою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Вказаним судовим рішенням встановлено, зокрема, що ОСОБА_8 зареєструвала TOB "Мірада Плюс" за винагороду, до діяльності товариства ніякого стосунку не має, жодних первинних документів не підписувала.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безтоварність правочину, укладеного позивачем з TOB "Мірада Плюс", оскільки первинні документи, які стали підставою для формування витрат, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними первинними документами. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (21-3788а15), від 17 листопада 2015 року у справі № 2а/3264/11/1070 (21-277а15), від 15 грудня 2015 року у справі № 826/467/14 (21-5206а15), від 13 жовтня 2015 року у справі № 825/4143/13-а (21-1200а15), від 02 грудня 2015 року у справі № 814/116/14 (32-3849а15), від 17 листопада у справі № 826/6391/13-а (21-1497а15).

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року № 0007821700 в частині визначення основної суми грошового зобов'язання у розмірі 3147388,50 грн. та 1573694,25 грн. штрафних санкцій підлягає скасуванню із залишенням в силі у відповідній частині рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 802/3140/14-а скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 11 серпня 2014 року №0007821700 в частині визначення основної суми грошового зобов'язання у розмірі 3147388,50 грн. та 1573694,25 грн. штрафних санкцій.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі № 802/3140/14-а залишити в силі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 11 серпня 2014 року №0007821700 в частині визначення основної суми грошового зобов'язання у розмірі 3147388,50 грн. та 1573694,25 грн. штрафних санкцій.

4. В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 802/3140/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна