Ухвала суду № 57926132, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/78697/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Слюсар С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року

у справі № 2а-10757/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування» (яке є правонаступником Дочірньої компанії «Украгазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»)

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (яка є правонаступником Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірня компанія «Украгазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2012 року № 0000271801.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу Гадяцька МДПІ Полтавської області ДПС, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» його правонаступником - ПАТ «Украгазвидобування», що підтверджується статутом ПАТ «Украгазвидобування», затвердженим рішенням установчих зборів від 25 грудня 2012 року та зареєстрованим 27 грудня 2012 року, а також здійснено заміну відповідача - Гадяцької МДПІ Полтавської області ДПС його правонаступником - Гадяцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 120069 від 14 квітня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Гадяцькою МДПІ Полтавської області ДПС була проведена документальна невиїзна перевірка ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» по питанню своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами по Гадяцькому, Куличихинському, Тимофіївському, Валюхівському, Римарівському родовищах та по Підлісківській площі протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2011 року по 14 січня 2012 року, за результатами якої складений акт № 20/15/30019775 від 24 лютого 2012 року

За висновками вказаного акті перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті самостійно визначених грошових зобов'язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами, а саме: сума погашеної заборгованості із затримкою до 30 календарних днів становить 89176726,35 грн., сума погашеної заборгованості із затримкою більше 30 календарних днів становить 231297089,37 грн.

01 червня 2012 року Гадяцька МДПІ Полтавської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000271801, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 18333969,61 грн. зобов'язала ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1764561,64 грн. за платежем: рентна плата за нафту, що видобувається в Україні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки (щодо рентної плати за нафту), станом на 01 лютого 2011 року в особовому рахунку ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» обліковувалась переплата 876,00 грн.

01 лютого 2011 року по картці особового рахунку позивача було нараховано штрафну санкцію у сумі 334416,14 грн. відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2010 року у справі № 2а-14014/10/2670 (яка надійшла до податкового органу 26 січня 2011 року вх. № 37/10), оскільки нараховані суми податкових зобов'язань були узгоджені в судовому порядку на підставі підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов'язань по рентній платі за нафту за звітний період: жовтень та листопад 2008 року відповідно до податкових повідомлень-рішень форми «Ш» № 0000261801/0, № 0000271801/0 від 09 квітня 2010 року, № 0000261801/1, №0000271801/1 від 07 травня 2010 року, № 0000261801/2, № 0000271801/2 від 14 липня 2010 року, № 0000261801/3, № 0000271801/3 від 23 вересня 2010 року, які сформовані відповідно до акту невиїзної документальної перевірки № 61/15/30019775 від 31 березня 2010 року.

Згідно поданих ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» податкових розрахунків з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки, позивач самостійно визначив узгоджені податкові зобов'язання по рентній платі за нафту, а саме: за січень 2011 року у розмірі 5492656,05 грн., за лютий 2011 року у розмірі 5784062,31 грн., за березень 2011 року у розмірі 7881355,55 грн., за травень 2011 року у розмірі 7361277,24 грн., за червень 2011 року у розмірі 8353468,61 грн., за липень 2011 року у розмірі 10292189,48 грн., за серпень 2011 року у розмірі 10590885,99 грн., за вересень 2011 року у розмірі 10435590,87 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 9338409,18 грн., за листопад 2011 року у розмірі 9965781,02 грн.

Також, 30 квітня 2011 року між ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» та Гадяцькою МДПІ Полтавської області ДПС був укладений договір про розстрочення грошових зобов'язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року на суму 7881355,55 грн. по визначених у договорі термінах сплати.

Згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки, позивач сплачував самостійно узгоджені податкові зобов'язання по рентній платі.

У зв'язку з тим, що станом на 03 березня 2011 року у ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» почав обліковуватись податковий боргу у розмірі 335749,72 грн., у сі сплачені позивачем платежі в рахунок погашення самостійно узгоджених поточних грошових зобов'язань в порядку черговості зараховувались в рахунок погашення нарахованої пені та на погашення податкового боргу, а решта - в рахунок погашення нарахованих поточних зобов'язань та розстрочених грошових зобов'язань (починаючи з 25 травня 2011 року).

Крім іншого, 29 вересня 2011 року ДПС України було прийняте рішення № 5 про скасування розстрочених грошових зобов'язань, яким було скасоване рішення ДПА України від 29 квітня 2011 року № 36 про розстрочення грошових зобов'язань. У результаті дострокового розірвання договору 13 жовтня 2011 року нараховані частки розстрочок 2955507,00 грн. та відсотки за користування розстрочкою у сумі 43174,69 грн.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час, за визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року), податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положеннями пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що з набранням чинності Податкового кодексу України законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявності податкового боргу.

Разом з цим, колегія суддів вказує, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов'язань за жовтень-листопад 2008 року (які набули статусу податкового боргу 07 лютого 2010 року), виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, оскільки у даному випадку правовідносини виникли зі сплати податкових зобов'язань, що регулювалися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а новий закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, повноваження органу державної податкової служби за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов'язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу.

З огляду на вкладене, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи був наявний станом на 01 лютого 2011 року у позивача податковий борг по рентній платі за нафту та у якому розмірі, з огляду на неправомірне зарахування податковим органом сплачених позивачем у 2011 році поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача 07 лютого 2010 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2010 року у справі № 2а-14014/10/2670.

Також, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи своєчасно позивач сплачував самостійно узгоджені згідно податкових розрахунків грошові зобов'язання по рентній платі за нафту за 2011 рік згідно поданих ним розрахунків, згідно договору про розстрочення грошових зобов'язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року, а також зважаючи на рішення ДПС України № 5 від 29 вересня 2011 року про скасування розстрочених грошових зобов'язань, яким було скасоване рішення ДПА України від 29 квітня 2011 року № 36 про розстрочення грошових зобов'язань.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч.ч. 2, 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна