Ухвала суду № 57926063, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2016 року м. Київ К/800/6277/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року

у справі № 826/13182/15

за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекокомресурси"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 червня 2015 року № Ю-0736; визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 червня 2015 року № 0029641702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, на підставі направлень від 20 квітня 2015 року № № 2190, 2191, 2192, 2193, 2194, 2195, 2196, 2231 та згідно наказу від 09 квітня 2015 року № 601, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною «Укрекоресурси» (код ЄДРПОУ 20077743) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 18 червня 2015 року № 769/26-53-22-02-21/20077743.

Вказаним актом встановлено порушення, зокрема: підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.2, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 6952,43 грн.; статей 7 та 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого, підприємством занижено фонд оплати праці на суму 48080,45 грн. (та підприємством не нарахований ЄСВ на фонд оплати праці в розмірі 36,92% (відповідно до класу професійного ризику) - 17751,30 грн. та неутримано ЄСВ в розмірі 3,6% з фонду оплати праці застрахованих осіб - 1730,30 грн.) на загальну суму 276398,88 грн.

На підставі вищезазначеного висновку контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 18 червня 2015 року № Ю-0736 на суму 19482,20 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 червня 2015 року № 0029641702, яким визначено штраф у розмірі 9741,10 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки контролюючого органу, щодо неутримання підприємством податку на доходи фізичних осіб - працівників підприємства, отриманого ними як додаткове благо, у вигляду відшкодування коштів за авіаквитки згідно з авансовими звітами № АО-00141 від 26 травня 2012 року, № АО-00344 від 22 грудня 2012 року та № АО-0000116 від 13 квітня 2013 року за відсутності наказів по підприємству про відрядження та посадочних квитків та неутримання податку на доходи працівників підприємства, отриманого платниками податку від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу), що призвело до заниження ЄСВ у розмірі 36,92% на суму 17751,30 грн. та у розмірі 3,6 % на суму 1730,90 грн.

Під час перевірки, контролюючим органом встановлено неутримання Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною податку на доходи фізичних осіб - працівників підприємства, отриманого ними як додаткове благо, у вигляду відшкодування коштів за авіаквитки згідно авансових звітів № АО-00141 від 26 травня 2012 року, № АО-00344 від 22 грудня 2012 року та № АО-0000116 від 13 квітня 2013 року за відсутності наказів по підприємству про відрядження та посадочних квитків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в зазначеній частині, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, позивачем надано відповідні авансові звіти:

- авансовий звіт № АО-ООН1 від 29 травня 2012 року, в якому відображено відшкодування коштів в розмірі 1 700,00 грн. за авіаквитки напрямом Київ-Львів-Київ, що підтверджується квитанцією №11822.664.1 від 29 травня 2012 року, електронним авіаквитком від 29 травня 2012 року, посадковими талонами від 31 травня 2012 року, наказом Підприємства від 30 травня 2012 року № 30-вд Про відрядження ОСОБА_1. та посвідченням про відрядження № 79 від 29 травня 2012 року;

- авансовий звіт № А0-00344 від 22 жовтня 2012 року, в якому відображено відшкодування коштів в розмірі 4 250,00 грн. за авіаквитки напрямом Київ-Будапешт-Київ, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 003173, наказом Підприємства від 24 жовтня 2012 року № 139-вд Про відрядження ОСОБА_1., посадковим талоном Київ-Будапешт від 25 жовтня 2012 року, посадковим талоном Будапешт-Київ від 31 жовтня 2012 року 2012, відмітками в закордонному паспорті;

- авансовий звіт № А0-0000116 від 13 квітня 2013 року відображено відшкодування коштів в розмірі 3 482,00 грн. за авіаквитки напрямом Київ-Лондон-Київ, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 005472, посадковим талоном Київ-Лондон від 24 квітня 2013 року, посадковим талоном Лондон-Київ від 28 квітня 2013 року, наказом Підприємства від 23 квітня 2013 року № 67- від Про відрядження ОСОБА_1., відмітками в закордонному паспорті.

Таким чином, наданими доказами позивачем спростовано висновки контролюючого органу щодо неутримання позивачем податку на доходи фізичних осіб - працівників підприємства, отриманого ними як додаткове благо, у вигляду відшкодування коштів за авіаквитки згідно зазначених авансових звітів, у зв'язку з відсутністю наказів по підприємству про відрядження та посадочних квитків.

Крім того, контролюючим органом під час перевірки Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною встановлено неутримання податку на доходи працівників підприємства, отриманого платниками податку від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу), що призвело до заниження ЄСВ у розмірі 36,92% на суму 17751,30 грн. та у розмірі 3,6 % на суму 1730,90 грн.

Як вірно вказано судами, використання позивачем мобільних телефонів не підпадає під визначення додаткового блага і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконанням працівниками позивача своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача.

Враховуючи, що позивач, в установленому порядку підтвердив факт господарського характеру витрат на міжнародний роумінг та виплати за авіаквитки, суд дійшов вірного висновку про протиправність рішення про застосування штрафних санкцій за нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18 червня 2015 року № 0029641702, та його скасування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірних рішень.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 826/13182/15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед