Ухвала суду № 57925982, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2016 р. м. Київ К/800/35304/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Амєліна С.Є., Головчук С.В., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д., за участю представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Державної виконавчої служби України та просила:

- визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. від 16 березня 2015 року про стягнення виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.;

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. від 18 березня 2015 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.;

- зобов'язати Державну виконавчу службу скасувати всі арешти, накладені на рухоме та нерухоме майно позивача на виконання постанови від 18 березня 2015 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. від 16 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчука Т.В. від 18 березня 2015 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, із посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, у зв'язку з його законністю та обґрунтованістю.

Справа вирішується за відсутності позивача ОСОБА_4, яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, а її неявка не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 червня 2013 року у цивільній справі № 2220/1909/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено. Зокрема, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13015728,22 грн. за договором про надання траншу № SME0058844/1 від 03 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_7, звернуто стягнення на частину предмета іпотеки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

28 грудня 2013 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист у справі № 2220/1909/2012, який передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

У зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, 16 березня 2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. прийнято постанову № 41717779 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.

18 березня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову № 46940009 про накладення арешту на все майно ОСОБА_4 та оголошено заборону його відчуження у зв'язку із стягненням виконавчого збору в сумі 1301572,82 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов діяв у межах та на підставі наданих Законом України «Про виконавче провадження» повноважень.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_4 не мала можливості виконати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 2220/1909/2012, оскільки не є боржником перед ПАТ «Альфа-Банк». Обов'язок щодо здійснення реалізації предмета іпотеки покладений на державного виконавця, а не на позивача.

Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір з приводу стягнення виконавчого збору, арешту майна боржника та оголошення заборони його відчуження, належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак з таким висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 825/2566/14).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження боржником за виконавчим листом, виданим Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області 28 грудня 2015 року у справі № 2220/1909/2012, є ОСОБА_4

Враховуючи, що позивач є боржником у виконавчих провадженнях № 41717779 та № 46940009, нею оскаржуються рішення державних виконавців при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до норм Цивільно-процесуального кодексу України, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка відноситься до юрисдикції цивільного суду, а тому ухвалені ними рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Амєлін С.Є. Головчук С.В.