Ухвала суду № 57925959, 19.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2016 року м. Київ К/800/52480/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Амєліна С.Є.,

Головчук С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року,

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії; зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо поновлення нарахування і виплати пенсії з 01 червня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Одночасно позивач перебуває на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01 квітня 2015 року відповідачем припинено виплату позивачу пенсії з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року (далі - Закон № 213-VIII), згідно з яким перебування на займаній ним посаді виключає можливість отримання пенсії.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що Закон № 213-VIII суперечить іншим законодавчим актам України, а Прикінцеві положення цього Закону не узгоджуються із самим Законом. Пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII виключає позивача з переліку осіб, на яких поширюється дія цього Закону, адже посада, на якій він перебуває, з 01 червня 2015 року не дає йому права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01 червня 2015 року норми цього Закону вважаються скасованими, відповідно позивач не є особою, якій призупинено виплату пенсії, а тому виплата повинна бути поновлена.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, з січня 2009 року отримує пенсію за вислугою років відповідно до статей Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 06 вересня 2012 року ОСОБА_4 працює на посаді завідувача Херсонського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

Тобто, позивач перебуває на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII, починаючи з 01 квітня 2015 року позивачу зупинено виплату пенсії.

Вважаючи, що з 01 червня 2015 року відсутні законні підстави для утримання виплати пенсії, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою від 11 червня 2015 року, в якій просив поновити нарахування та виплату йому пенсії.

Листом від 23 червня 2015 року № 35/л-99-1 відповідач повідомив, що оскільки позивач перебуває на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах Закону України «Про державну службу», з 01 квітня 2015 року виплата пенсії йому припинена. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІII у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається, зокрема, згідно із Законом України «Про державну службу», а тому призначення всіх пенсій здійснюється на загальних підставах. Відтепер всі спеціальні пенсії (народним депутатам, міністрам, суддям, прокурорам, митникам, податківцям та іншим державним службовцям) будуть призначатись відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пункт 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІII не стосується осіб, яким пенсія призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». Стаття 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із внесеними Законом №213-VІII змінами є чинною, неконституційною не визнана, позивач не підпадає під виключення, визначені пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №213-VІII, а тому виплата пенсії призупинена правомірно.

Колегія суддів вважає, що такі висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Статтею 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла до 02 березня 2015 року) було врегульовано виплату пенсій військовим пенсіонерам при наявності заробітку (прибутку). Згідно з вказаною нормою пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02 березня 2015 року, яким статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в наступній редакції:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку)».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII покладено обов'язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

З аналізу наведених положень Закону № 213-VIII слідує, що підставою для припинення виплати пенсії є сам факт роботи особи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», при цьому не має значення, чи набула особа таке право чи ні.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 станом на 01 квітня 2015 року займав посаду державного службовця, яка у майбутньому (при наявності достатнього стажу) давала б йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому на нього розповсюджується дія статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в чинній редакції і встановлені цією нормою обмеження.

Стаття 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону № 213-VIII не визнана неконституційною, позивач не займає посади в органах, перелічених в пункті 3 Прикінцевих положеннях Закону № 213-VIII, а обіймає посаду, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому відповідач правомірно тимчасово припинив виплату пенсії ОСОБА_4

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовуються обмеження у виплаті пенсії на період роботи у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах. У цьому переліку Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відсутній.

Стосовно доводів позивача, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, то слід зазначити наступне.

Дійсно, на виконання пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII щодо призначення пенсій (у тому числі спеціальних) до 1 червня 2015 року відповідний Закон не прийнято.

У зв'язку з цим з 1 червня 2015 року втрачають чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. Особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія має призначатись відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому слід враховувати, що до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує загальний порядок виплати пенсії, Законом № 213-VIII внесено аналогічні зміни щодо обмеження виплати пенсії у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у випадку перебування цих пенсіонерів на державній службі.

Пункт 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII не містить застережень щодо поновлення виплати пенсії у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, а тому суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Амєлін С.Є.

Головчук С.В.