Ухвала суду № 57925690, 19.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 р.Справа № 820/1171/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника відповідача - Демчана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 820/1171/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (далі по тексту - ТОВ «Верфест»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просив суд :

- визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року;

- визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (код ЄДРПОУ 39979399) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками, поданими датою їх фактичного отримання;

- зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (код ЄДРПОУ 39979399) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС;

- визнати протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №151020151 від 15.10.2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ";

- зобов'язати Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір № 151020151 від 15.10.2015 року про визнання електронних документів, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 820/1171/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо невизнання податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" з податку на додану вартість за лютий 2016 року.

Визнано податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (код ЄДРПОУ 39979399) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками, поданими датою їх фактичного отримання.

Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (код ЄДРПОУ 39979399) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.

Визнано протиправними дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №151020151 від 15.10.2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ".

Зобов'язано Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір № 151020151 від 15.10.2015 року про визнання електронних документів, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ".

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, буд. 34, код ЄДРПОУ 39979399) судовий збір у розмірі 6890.00 (шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень нуль копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 1, код ЄДРПОУ 39859908).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року № 820/1171/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що укладений між ТОВ «Верфест» та відповідачем по справі договір про визнання електронних документів від 15.10.2015 року було розірвано Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області в односторонньому порядку 18.02.2016 року. Підставою для цього слугувало те, що за результатами засідання утвореної в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області робочої групи, з метою проведення упереджувальних заходів щодо недопущення необґрунтованого формування податкового кредиту та вжиття профілактичних заходів щодо запобігання проявів тіньової економіки, було ухвалено рішення про розірвання договору про визнання електронних документів з ТОВ «Верфест». Однак, розірвання цього договору жодним чином не обмежує права позивача щодо подання податкової звітності, оскільки пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків, у разі одностороннього розірвання контролюючим органом договору про визнання електронних документів, до складання нового договору подавати звітність на електронному носії особисто або поштою.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 року по справі № 820/1171/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в надісланому до суду письмовому клопотанні просив розглянути справу без участі представника ТОВ «Верфест».

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу №1520374500386 з реєстру платників податку на додану вартість позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.10.2015 року (а.с. 29).

Позивачем 12.03.2016 року подано до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року (а.с. 23).

Однак, податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2016 року прийнята не була з посиланням на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, в якості підстави для неприйняття зазначено «можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності» (а.с. 24).

Не погодившись з такими діями відповідача, ТОВ «Верфест» звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправними дій Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2016 року, визнання вказаної податкової декларації з додатками поданими датою їх фактичного отримання, зобов'язання відповідача відобразити показники (дані) вказаної податкової декларації в інформаційних базах ДФС, оскарження дій Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та зобов'язання відповідача поновити цей договір.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в" п.49.3 ст.49 ПК України).

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 статті 49 Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За приписами п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав, не передбачених приписами Податкового кодексу України, заборонена, отже, відповідачем безпідставно та без дотримання норм діючого законодавства відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" у прийняті податкової декларації за лютий 2016 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994 (далі по тексту - Порядок № 765), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації (п.4 розділу ІІІ Порядку № 765).

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень:1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199 (п.1 розділу ІV Порядку № 765).

У разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України. На суми податкового боргу органом Міністерства доходів і зборів формуються податкові вимоги за формою та в порядку, затвердженими наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків" (п.1 розділу V Порядку № 765).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Верфест» щодо зобов'язання Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" (код ЄДРПОУ 39979399) з податку на додану вартість за лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.

З приводу визнання протиправними дій Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №151020151 від 15.10.2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ", колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 15.10.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2 (а.с. 28).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.03.2016 року, контролюючий орган повідомив позивача, що не приймає подану ним податкову накладну від 22.02.2016 року № 21, у зв'язку із порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме - можливо, розірвано договір про визнання електронних документів (а.с.24).

Матеріалами справи підтверджено, що умови договору повністю відповідають умовам Примірного договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233.

Відповідно до розділу 6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору усі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (а.с.25-27).

Згідно з ч.ч. 1, ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для розірвання вищевказаного договору в односторонньому порядку відповідач визначив рішення робочої групи Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, прийняте за результатами засідання з питань організації роботи структурних підрозділів щодо відпрацювання суб'єктів господарювання ризикових категорій, вжиття заходів щодо безумовного відпрацювання «ризикових» підприємств, доведених наказами ДФС України від 05.09.2014 року № 110 та від 28.07.2015 року № 543, проведення упереджувальних заходів щодо недопущення необґрунтованого формування податкового кредиту «ризиковими» суб'єктами господарської діяльності.

Однак, такої підставі для розірвання договору про визнання електронних документів не передбачено ані Податковим кодексом України, ані договором від 15.10.2015 року № 151020151.

Умовами вказаного договору, які відповідають вимогам Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими (а.с. 36-38).

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди нежитлового приміщення №7/21-2015 від 31.08.2015 року та акт прийому - передачі до нього, з яких вбачається, що позивач орендує нежитлові приміщення, за адресою: м. Харків, вул. Корчагінців, 34 (а.с. 40-43).

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем 15.10.2015 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного із ТОВ «Верфест», неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, позовні вимоги про визнання таких дій протиправними, визнання податкової декларації ТОВ «Верфест» з ПДВ за лютий 2016 року з додатками такою, що подана датою її фактичного отримання, зобов'язання Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області відобразити показники вказаної податкової декларації в інформаційних базах даних ДФС, поновити договір № 151020151 від 15.10.2015 року про визнання електронних документів, укладений з позивачем по справі, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки встановлено протиправність дії Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №151020151 від 15.10.2015 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ", то відповідно і позовна вимога про зобов'язання Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області поновити договір № 151020151 від 15.10.2015 року про визнання електронних документів, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФЕСТ" підлягає задоволенню як похідна.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, правомірності своїх дій у спірних відносинах належним чином не довів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2016р. по справі № 820/1171/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.05.2016 р.