Ухвала суду № 57925633, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 травня 2016 року м. Київ К/800/6688/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року

у справі № 808/1119/15

за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Ассоль"

до Запорізької митниці ДФС

про визнання незаконним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС, про визнання незаконним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2015 року № 112020000/2015/000003/2.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року, позов задоволено, скасовано спірні рішення.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Запорізької митниці ДФС, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, з метою митного оформлення товару позивачем, засобами електронного зв’язку позивачем було подано митну декларацію № 112020000/2015/000153, разом з документами, необхідними для митного оформлення товарів. В вказаних деклараціях митна вартість товару визначена за основним методом – за ціною договору (контракту).

Крім того, на вимогу митниці, позивачем надавалися додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами поданих до розгляду додаткових документів митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30 січня 2015 року № 12020000/2015/000003/2.

Товар оформлено з наданням гарантій сплати митних платежів у вигляді грошової застави згідно ст.55 МКУ (гарантійний термін 01 травня 2015 року). Під час дії гарантійних зобов'язань документи декларантом не наддавались.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи, подані декларантом, в сукупності давали змогу перевірити митному органу заявлену митну вартість товарів. А також виходили з того, що формально нижчий рівень митної вартості товарів може бути підставою для витребування митним органом додаткових документів, однак сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного суду України, викладеного в його рішеннях, зокрема, у постановах Верховного суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та від 02 червня 2015 року у справі 21-498а15.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товарів та підтверджено всі складові їх митної вартості.

Доводи митного органу, з приводу наявності обгрунтованого сумніву в достовірності поданих декларантом відомостей, що не дозволяло визначити митну вартість товарів за основним методом її визначення, спростовано судами першої інстанції та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі № 808/1119/15 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед