Ухвала суду № 57925569, 24.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1809/15

категорія: 8.3.3 Суддя І інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іовіч М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до суду з позовом в якому заявлено вимоги Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000152202 від 29 січня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як проведені господарські операції між позивачем та ПП "Термо Плюс" не підтверджені належними доказами, а вже надані підприємством первинні бухгалтерські документи складені з порушенням норм чинного законодавства та жодним чином не спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.

В свою чергу, підприємством подано заперечення на вказану апеляційну скаргу, з яких вбачається, що ним підтверджено проведені господарські операції належними доказами, а будь-які порушення вчиненні контрагентом не можуть ставати підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту при здійсненні правових відносин з контрагентом-постачальником ПП "Термо Плюс" за вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт № 32/14-04-22-02/03117820 від 14 січня 2015 року, яким встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року, у сумі 259000 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки податковим органом 29 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, у сумі 388500 грн., з яких 259000 грн. - сума основного зобов'язання, 129500 грн. - сума штрафних санкції.

З метою оскарження отриманих податкових повідомлень-рішень підприємство звернулося зі скаргами до вищестоящих податкових органів та після отриманих відмов звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування податкового кредиту позивача у спірному періоді, вплинули його господарські операції з контрагентом ПП "Термо Плюс".

Так, позивачем (в особі замовника) укладено 01 вересня 2014 року договір підряду № 70 з ПП "Термо Плюс" (в особі підрядника) на виконання ремонту фасаду приміщення Миколаївського міжміського автовокзалу, ямкових ремонтів асфальтного покриття Миколаївського міжміського, Миколаївського приміського, Вознесенського, Первомайського та Южноукраїнського автовокзалів, мийки приміщень Миколаївського міжміського та приміського автовокзалів.

Колегія суддів вважає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження реального здійснення вказаних операцій позивачем надані до суду наступні документи: акти виконаних робіт, податкові накладні № 83 від 30.09.2014 року, на суму 228000 грн., № 84 від 30.09.2014 року, на суму 444432 грн., № 85 від 30.09.2014 року, на суму 215280 грн., № 86 від 30.09.2014 року, на суму 181404 грн., № 87 від 30.09.2014 року, на суму 115416 грн., № 88 від 30.09.2014 року, на суму 122808 грн., № 89 від 30.09.2014 року, на суму 127812 грн. та № 90 від 30.09.2014 року, на суму 118848 грн. (всього на суму 1554000 грн., в т.ч. ПДВ 259000 грн.), оборотну відомість по рахунку, картку рахунку за 01.09.2014 - 31.03.2014, виписки з банку по рахунку, що підтверджують безготівкову оплату послуг оплату послуг.

За наслідком проведених господарських операцій суми податку на додану вартість внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента та включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Із зібраних доказів вбачається, що факт отримання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які складено у відповідності до вимог законодавства та які вказують на товарність проведеної операції, а саме наявність операції, їх оплата, що узгоджується з метою діяльності товариства.

Так, у справах з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

З акту перевірки податкового органу вбачається, що фактичною підставою для визнання податковим органом безтоварною вказану господарську операцію позивача стало придбання товарів контрагентом позивача ПП "ТЕРМО ПЛЮС" у свого контрагента ТОВ "ПЕРШИЙ ЧАС", у якого згідно податкових баз даних анульоване свідоцтво платника ПДВ.

Більш того, товари придбані ПП "ТЕРМО ПЛЮС" у контрагента ТОВ "ПЕРШИЙ ЧАС" не пов'язані з виконанням господарських операцій ПП "ТЕРМО ПЛЮС" та позивачем.

В даному випадку, такі посилання податкового органу є безпідставні, так як облік проданих товарів ТОВ "ПЕРШИЙ ЧАС", який не є контрагентом позивача у спірних правовідносинах, жодним чином не впливає на реальність проведених господарських операцій позивача з ПП "ТЕРМО ПЛЮС", які підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку з ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Іншою підставою для визнання податковим органом безтоварності спірної господарської операції є факт відсутності автотранспорту у підприємства, а також невелика чисельність штату його працівників (11 чол.), а також факт встановлення податковим органом, що ПП "ТЕРМО ПЛЮС" не залучало до проведення робіт будь-яких субпідрядників.

Колегія не погоджується з вказаними посиланнями, так як контрагент ПП "ТЕРМО ПЛЮС" не позбавлений права залучати до проведення робіт орендований автотранспорт та тимчасово найманих працівників без залучення субпідрядників, при цьому будь-які порушення податкового обліку вказаним контрагентом, не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Факт виходу працівниками податкової міліції на об'єкти позивача з проведенням фотофіксації відсутності виконаних робіт контрагентом ПП "ТЕРМО ПЛЮС", не приймається колегією суддів, як належний доказ у справі, так як вказані дії вчинені через тривалий проміжок часу та без залучення представників позивача, що унеможливлює підтвердження їхньої належності та достовірності, більш того, в підтвердження правомірності свого рішення податковим органом не надано вказаних доказів до суду.

Також, з матеріалів справи вбачається, що податковий орган посилається на наявність кримінальних провадження відносно посадових осіб ПП "ТЕРМО ПЛЮС", як на підставу визнання фіктивними проведені господарські операції позивача.

В даному випадку такі посилання є безпідставні, так як податковим органом не надано належних доказів, а саме вироку у кримінальній справі, що підтверджує вчинення посадовими особами ПП "ТЕРМО ПЛЮС" злочинних дій у взаємовідносинах з позивачем.

Посилання податкового органу на будь-які інші недоліки в наданих первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт виконання послуг, не є підставою для позбавлення підприємства права віднести податок сплачений в ціні отриманих послуг до складу свого податкового кредиту.

В даному випадку, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем, належним чином, підтверджено реальність отримання послуг за вищевказаними операціями від свого контрагента, а тому оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету, у сумі 5359,20 грн., на реквізити: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101; код ЄДРПОУ отримувача - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача - 828011; № рахунку отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Ухвала апеляційного суду апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання рішення у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2016 року

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло