Ухвала суду № 57925468, 24.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/164/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного від 02 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (ТОВ "Екобіотек-Україна") звернулося до суду з позовом до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (ГУ ДФС у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області №0000092222 від 27 січня 2016 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 441 грн., рішення прийняте за розглядом висновків перевірки №9/21-22-22-01 від 30 грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта документальної невиїзної позапланової перевірки щодо завищення суми залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 16 441,00 грн. є протиправними, оскільки позивачем під час проведення перевірки надані податковому органу всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, які є підтвердженням реальності здійснених позивачем господарських операцій по придбанню товарів з його контрагентами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного від 02 березня 2016 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційні скарзі Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області) ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ "Екобіотек-Україна" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Херсоні, є виробником олії соняшникової рафінірованої, дезодорованої, для чого необхідно придбавати сировину, тарну продукцію.

В грудні 2015 року на підставі наказу від 14 грудня 2015 року № 315 фахівцем ГУ ДФС у Херсонській області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Екобіотек-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ ТД "Екобіотек-Україна", ПП "Полба", ТОВ "Скайсід", ТОВ "Велтон", ТОВ "РУ НВП "Агрінол", ТОВ "ТД КМВ", МПП "Фурор", ТОВ "Новомосковський лакофарбовий завод" за лютий 2015 року, ТОВ "ТД Дніпро пласт", ПП "ТОВ Світ Олія" за квітень 2015 року та відображення здійснений фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт від 30 грудня 2015 року №9/21-22-22-01, яким встановлено порушення ст. 44, ст. 45, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1 +23.3)(переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (р.24) на загальну суму ПДВ 16 441,00 грн. /18-34/

Під час проведення зазначеної перевірки ТОВ „Екобіотек-Україна" встановлено, що дане підприємство уклало договір з ТОВ „ ТД Дніпро пласт " від 12 березня 2013 року №7-01ПР/13 про передачу у власність ТОВ „Екобіотек-Україна" преформи ПЕТФ, кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ, ручки для перенесення ПЕТФ-пляшок та плівку поліетиленову багатошарову пакувальну марки „Т" (термозбіжна). Придбану продукцію позивач використовує у виробничому процесі для виготовлення ПЕТ-пляшки для розливу готової продукції.

На виконання умов договору позивачем було задокументовано отримання товару від ТОВ „ ТД Дніпро пласт " первинними документами: податковою накладеною №2163 від 20 квітня 2015 року та видатковою накладеною №07000504 від 21 квітня 2015 року. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за квітень 2015 року. Транспортування товару (прозора преформа) здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №07000504 від 21 квітня 2015 року.

В акті перевірки зазначено, що надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ „ ТД Дніпро пласт " складено з порушенням норм ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996- XIV (із змінами та доповненнями), а саме:

- у видатковій накладній в графі "місце складання" зазначено м. Одеса, що не надає можливості встановити фактичне місцезнаходження проведення операцій та ідентифікувати сутність господарської операції;

- в товаротранспортній накладній від 21 квітня 2015 року №07000504, отриманій від ТОВ „ ТД Дніпро пласт " в пункті „вантажно-розвантажувальні операції" відсутні будь-які відомості щодо часу прибуття/вибуття, часу простою, підпису відповідальної особи.

Окрім того для перевірки не представлено журнал реєстрації довіреностей, що в свою чергу не підтверджує факт отримання товару, оскільки не дає змоги визначити, кому саме доручалось отримати даний товар та хто його фактично отримав: не надано актів приймання-передачі товару, подорожні листи вантажного автомобіля, сертифікатів якості і висновків Державної санітарно-гігієнічної експертизи України щодо якості товару, як зазначено в п 3.1. п.3 договору №7-01ПР/13 від 12 березня 2013 року.

Не погоджуючись із Актом перевірки № 9/21-22-22-01 від 30 грудня 2016 року позивачем подано заперечення, за результатами розгляду на адресу підприємства надійшов лист № 95/10/21-22-22-05-19 від 22 січня 2016 року "Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки", в якому контролюючий орган визнав висновки до акту перевірки достатньо обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року № 0000092222 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 441,00 грн. /а.с.17/

Не погоджуючись із вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000092222 від 27 січня 2016 року. Таким чином воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «ТД Дніпро Пласт», дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема: договором №7-01ПР/13 від 12 березня 2013 року, видатковою накладною № 07000504 від 21 квітня 2015 року; товарно-транспортною накладною № 07000504 від 21 квітня 2015 року, рахунком № 07001136 від 20 квітня 2015 року, випискою банку за період 20 квітня 2015 року; договором від 25 березня 2015 року про перевезення товару від постачальника позивачу перевізником ТОВ «Транслойд», заявкою на перевезення вантажів автотранспортом від 21 квітня 2015 року, ТТН № 07000504 від 21 квітня 2015 року, актом надання послуг № 121 від 21 квітня 2015 року, рахунком на оплату № 1217 від 21 квітня 2015 року та випискою банку від 05 травня 2015 року.

Дані фінансово-господарські операції відображені в деклараціях за відповідний період в додатку № 5. Реєстри отриманих і виданих податкових накладних знаходяться в електронному варіанті в ДПІ у м. Херсоні.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ТОВ "Екобіотек-Україна" фактично отримано товар (прозору переформу 23 г. (олія) та прозору переформу 26 г. (олія) у кількості 82,320 тис.шт. та прозора переформу 26 г. (олія) у кількості 10,224 тис.шт.) від ТОВ „ ТД Дніпро пласт ", операція з придбання якого задокументована у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а на постанову Херсонського окружного адміністративного від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача - 31212206781008; код класифікації доходів бюджету - 22030001; призначення платежу - судовий збір, ПІБ апелянта чи назва установи, організації, що виступає апелянтом, Одеський апеляційний адміністративний суд, код ЄДРПОУ суду 34380461) - несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Херсонського окружного адміністративного від 02 березня 2016 року в розмірі 1515 (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв