Ухвала суду № 57925441, 25.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Львів № 876/7458/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

прокурора: Цинайко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року у справі за адміністративним позовом прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

01.04.2014 року позивач прокурор Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області звернувся в суд із позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення податкового боргу в сумі - 1 948 250,85 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року позов задоволено повністю. Суд стягнув з рахунків Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 00178175) до бюджету податковий борг в сумі 1 948 250,85 грн..

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального і процесуального права.

Апелянт просить суд постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Прокурор Цинайко Н.І. в судовому засіданні просив суд ,апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 1 948 250,85 грн. (з податку на додану вартість на суму 1 827 466,00 грн., по платі на користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в сумі 114 732,14 грн., по земельному податку в сумі 6 052,71 грн.).

Податковий борг складається з залишку несплаченого податкового зобов'язання, яке самостійно визначене платником у податковій декларації від 20.02.2014 року № 9008752842, розрахунку від 27.01.2014 року № 9089135214, декларації від 30.01.2014 року № 9003557874.

ч. 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1.4 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 59.1. ст. 59 ПК України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» 23.03.2001 року податковим органом скеровано відповідачу першу податкову вимогу № 1/7 на суму боргу 2 613,20 грн. та 26.11.2001 року другу податкову вимогу на суму податкового боргу 2 569 831,22 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, податковий борг відповідачем повністю не погашався, із статусу боржника він не виходив.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Твердження апелянта про те, що порядок розгляду стягнення податкового боргу з рахунків передбачає звернення податкового органу з поданням в порядку ст.183-3 КАС України і лише в разі відмови в прийнятті подання заявник має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, є безпідставним оскільки, положення ст.95 ПК України не містять імперативної умови звернення в порядку ст.183-3 КАС України, як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу для розгляду в загальному порядку позовного провадження.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про неможливість задоволення позовних вимог контролюючого органу у звязку із тим, що таким органом не направлено підприємству нову податкову вимогу, оскільки нормами ПК України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. Більше того, з моменту направлення податкової вимоги, борг Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» не переривався, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, у відповідача виникла заборгованість в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання, яка стягується в судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2014 року у справі за № 813/2705/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель

Ухвала складена в повному обсязі 26.05.2016 року.