Ухвала суду № 57925375, 23.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016р. Справа № 876/10519/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): не з’явився

відповідача у справі: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Приватного підприємства “ІСІС Плюс”

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2015р. у справі №803/3003/15

за позовом Приватного підприємства “ІСІС Плюс”

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015р. позивач: Приватне підприємство "Ісіс Плюс" звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Львівській області про визнання протиправними дій Луцької ОДПІ в частині відмови в застосуванні податкового компромісу та зобов'язання застосувати податковий компроміс по податковому боргу, що виник на підставі податкової вимоги №6985-25 від 14.08.2014р..

Позивач вважає незаконними рішення Луцької ОДПІ про непогодження застосування процедури податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях №0012401501 від 16.07.2014р., №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014р., з огляду на що просить визнати протиправними дії Луцької ОДПІ в частині відмови в застосуванні податкового компромісу та зобов'язати застосувати податковий компроміс по податковому боргу, що виник на підставі податкової вимоги №6985-25 від 14.08.2014р. Позов обгрунтовує тим, що на даний момент в нього існує податковий борг, який міг виникнути виключно з вищезгадуваних податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити повністю. Свої висновки суд першої інстанції мотивує тим, що за змістом підрозділу 9-1 розділу XX ПК України, податковий компроміс може бути застосований виключно у разі заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток підприємств, тобто до рішень контролюючого органу, якими безпосередньо нараховується основний платіж з вказаних платежів. Проте, в даній справі оскаржуваними рішеннями ПП "ІСІС Плюс" зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 70904,00грн, зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837,00грн. та зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1416,00грн., тобто грошових зобов'язань не нараховувалось, тому податковий орган правомірно відмовив позивачу у застосуванні процедури податкового компромісу до вказаних рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ПП "ІСІС Плюс" оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі зазначає, що факт того, що на підставі податкових-повідомлень рішень позивачу було виставлено податкову вимогу та в подальшому пред'явлено до нього позов про стягнення податкового боргу все таки вказують на те, що в результаті складення податкових повідомлень-рішень виник податковий борг, а це вказує на те, що відповідач був зобов'язаний погодити застосування податкового компромісу, оскільки податковий борг може виникнути виключно на підставі податкових зобов'язань. Скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Відповідач у справі подав через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких, зокрема, зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є законна та обґрунтована, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Також податковий орган звертає увагу апеляційного суду на те, що податковий компроміс може мати місце лише у випадках заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість. Відповідач у поданих запереченнях просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

В судове засідання сторони не з’явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 04.03.2014р. на підставі акту позапланової виїзної перевірки №731/22.2/35751004 від 13.02.2014р., з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період із 01.01.2011р. по 30.11.2013р., а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з ПДВ за період із 01.01.2011р. по 31.12.2012р. Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від №0001812202 та №0001802202, та встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, n.188.1 ст.188 абз, є) п.201,1 ст.201, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, ПП "ІСІС Плюс" завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму – 1408747,00грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 абз. є) п.201.1 ст.201 ПК України, ПП "ІСІС Плюс" завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму - 1407331,00грн. по операціях із ПП "Цикає Плюс" на суму 1382012,00грн. та ПП "Промагроконтракт" на загальну суму – 25319,00грн.

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14, ст.14, п.п.138.2, п.138 ст. 138, п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, ПП "ІСІС Плюс", віднесено до складу витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування суму витрат по придбанню маку блакитного в II кварталі 2012 року на загальну суму – 126594,00грн.

- п.п.14.1 ст.14, п.п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134,1 ст.134, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.6 ст.138, п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, занижено показники у рядку 2 Декларації "Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" на загальну суму – 1132458,00грн., в т.ч. II квартал 2012 року в сумі – 132405,00грн., IV квартал 2012 року в сумі – 1000054,00грн.

16.07.2014р. на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки №3049/15.1/35751004 від 27.06.2014р., про результати документальної позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодах за серпень 2013р. Луцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення за №0012401501, та встановлено порушення абз. "а" пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого ПП "ІСІС Плюс" завищено суму бюджетного відшкодування на суму – 70904,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в сумі – 17726,00грн.

Не погодившись з даним рішенням контролюючого органу, ПП "ІСІС Плюс" оскаржено його в судовому порядку, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.05.2015р. в справі №803/2580/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, проте, дана постанова не набрала законної сили, у зв'язку з її оскарженням в апеляційному порядку.

16.04.2015р. ПП "ІСІС Плюс" звернулось до Луцької ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях №0012401501 від 16.07.2014р., №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014р.

За результатом розгляду вказаної заяви, Луцькою ОДПІ прийняті рішення:

23.04.2015р. №6306/10/03-18-22-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП "ІСІС Плюс" до податкових повідомлень-рішень №0001802202, №0001812202 від 04.03.2014р., оскільки вказані податкові повідомлення-рішення винесені на зменшення податкових зобов'язань;

24.04.2015р. №6478/10/03-18-15-01, яким Луцькою ОДПІ не погоджено застосування процедури податкового компромісу ПП "ІСІС Плюс" до податкового повідомлення-рішення №0012401501 від 16.07.2014р., оскільки вказане податкове повідомлення-рішення винесене на завищення суми бюджетного відшкодування.

17.01.2015р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі – Закон), яким внесені зміни до Податкового кодексу щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу.

Податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку па додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Нормами пункту 2 Закону встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку па прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

Абзацом першим 1 пункту 7 підрозділу 9-2 ПК України визначено, що "процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим".

Згідно із Методичними рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженими Наказом ДФС України від 17.01.2015р. №13, при отриманні контролюючим органом за основним місцем податкового обліку платника податків Заяви про компроміс по ППР такий орган розглядає таку заяву, а також необхідні матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом.

Досягнення податкового компромісу здійснюється за Заявою про компроміс по ППР лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПК України, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженого Наказом ДФС України від 17.01.2015р. №13, податкові зобов'язання згідно із процедурою податкового компромісу сплачуються платником податків до бюджету у розмірі 5 відсотків від суми заниження податкового зобов'язання. Інша частина 95 відсотків вважається погашеною ти наслідками досягнення податкового компромісу. При цьому штрафні санкції до платники податків не застосовуються, а пеня відповідно не нараховується.

Відтак, з приводу посилань апелянта на те, що контролюючий орган неправомірно відмовив у застосуванні процедури податкового компромісу до спірних рішень колегія суддів зазначає, що за змістом підрозділу 9-1 розділу XX ПК України, податковий компроміс може бути застосований виключно у разі заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток підприємств, тобто до рішень контролюючого органу, якими безпосередньо нараховується основний платіж з вказаних платежів.

Проте, в даній справі оскаржуваними рішеннями ПП "ІСІС Плюс" зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 70904,00грн, зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837,00грн. та зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1416,00грн., тобто грошових зобов'язань не нараховувалося, і тому податковий орган правомірно відмовив позивачу у застосуванні процедури податкового компромісу до вказаних рішень.

Посилання апелянта на те, що на підставі цих рішень був сформований податковий борг, а тому можливо застосувати процедуру податкового компромісу є помилковими, оскільки, як встановлено судом та першої інстанції та з чим погоджується апеляційний суд, податковий борг позивача виник не в наслідок нарахування грошового зобов'язання.

Податковий борг ПП "ІСІС Плюс" у розмірі 70904,00грн. виник в результаті того, що у серпні 2013 року позивач відніс вказану суму бюджетного відшкодування не на рахунок у банку (п.23.2 Декларації), а в рахунок формування податкового кредиту майбутніх періодів (п.23.3 Декларації). Таким чином, у зв'язку зі зменшенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування на 70904,00грн, у картці особового рахунку ПП "ІСІС Плюс" і виник податковий борг в такому ж розмірі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для погодження застосування процедури податкового компромісу ПП "ІСІС Плюс" по податкових повідомленнях-рішеннях від 04.03.2014р. за №0001812202 та №0001802202, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення винесені на зменшення податкового зобов'язання, а податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014р. за №0012401501 винесене на завищення суми бюджетного відшкодування, а не на заниження податкового зобов'язання відповідно до якого повинен застосовуватися податковий компроміс.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не вказують на наявність передбачених законом підстав для погодження застосування процедури податкового компромісу.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ІСІС Плюс” на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2015р. у справі №803/3003/15 за позовом Приватного підприємства “ІСІС Плюс” до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2015р. у справі №803/3003/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 26.05.2016р.