Ухвала суду № 57925329, 26.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 362/5256/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лебідь-Гавенко Г.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

представника 3-ї особи (ОСОБА_2.) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Васильківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Васильківської міської ради, у якому, з урахуванням уточнення вимог, просив:

встановити відсутність компетенції у виконавчого комітету Васильківської міської ради щодо прийняття рішення від 15.10.2012 року №442 «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло в м. Василькові»;

визнати дії виконавчого комітету Васильківської міської ради щодо прийняття рішення від 15.10.2012 року №442 «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло в м. Василькові» нечинними та протиправними;

скасувати рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 15 жовтня 2012 року «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло в м. Василькові»;

визнати недійсним рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 15 жовтня 2012 року «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло в м. Василькові».

У судовому засіданні 28 березня 2016 року суд своєю протокольною ухвалою змінив позивача з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 як належного позивача відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), з огляду на те, що вона відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.01.2016 №51899221 є власником квартири АДРЕСА_1, що остання і не заперечувала в судовому засіданні.

Ухвалю Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску установленого законом строку для звернення до суду.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати зазначене рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, при цьому посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явився представник третьої особи, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не з'явилися, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з таких підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції мотивував його тим, що під час вирішення спору встановлено, що ОСОБА_4 дізналася про порушення своїх прав та інтересів у 2013 році, натомість позовну заяву подано поза межами визначеного законом шестимісячного строку для звернення до суду, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, а тому, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Апелянт у своїй скарзі вказує на помилковість таких висновків Васильківського міськрайонного суду Київської області та зазначає, що суд 28.03.2016 встановив, що належним позивачем у справі є ОСОБА_4 і допустив у зв'язку із цим заміну первинного позивача - ОСОБА_6 належним позивачем - ОСОБА_4, тим самим, на думку апелянта, визначивши початок перебігу строку на оскарження рішення починаючи з 28.03.2016, тому цей строк нею не пропущено.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За правилами ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Залишаючи позовну заяву без розгляду після відкриття провадження в адміністративній справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом даного спору є рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 15.10.2012 року №442 «Про оформлення свідоцтва на право власності на житло в м. Василькові», відповідно до якого було вирішено:

1. Оформити право власності на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 71,1 кв. м., житловою площею - 42,4 кв.м. на ОСОБА_7, врховуючи ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2012 року;

2. Доручити КП Київської обласної ради: «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» видати свідоцтво про право власності громадянці на вищевказане житло.

3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Скобу О.С.

На думку колегії суддів, спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на квартиру, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Вказана позиція відповідає висновку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, наведеному у постанові від 29 березня 2016 року (справа 21-5430а15).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що спір щодо квартири, переданої ОСОБА_2 рішенням виконкому Васильківської міської ради від 15.10.2012 №442 має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а також вимоги про скасування акта про право, виданого на підставі такого незаконного рішення.

Поряд із цим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, не дослідив питання, чи належить даний спір розглядати у порядку адміністративного судочинства, яке підлягає вирішенню попередньо, що слідує зокрема зі змісту положень п. 4 та 5 ч. 1 ст. 107 КАС України.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийняв рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції може скасувати таку ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції не перевірив, чи належить даний спір розглядати за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують покладені в основу рішення висновки, тому скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Васильківської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про скасування рішення - задовольнити частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2016 року скасувати, а справу 362/5256/15-а направити до Васильківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі (ч. 2 ст. 211 КАС України).

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 26 травня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.