Ухвала суду № 57925235, 17.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/5411/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції у Черкаській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити інші дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції у Черкаській області відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення норм процесуального права та невірного застосуванням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити повністю позов ОСОБА_2 до УМВС України в Черкаській області та ГУ Національної поліції в Черкаській області. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що звільнення позивача відбулось неправомірно, оскільки ним було виявлено бажання продовжити службу в органах національної поліції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 03 березня 2014 року у відповідності до наказу УМВС України в Черкаській області №68 о/с від 02 квітня 2014 року по особовому складу позивач був призначений дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Золотоніського МВ (з обслуговування м.Золотоноша та Золотоніського району) УМВС та проходив службу в органах внутрішніх справ.

Відповідно до наказу УМВС України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року №312 о/с по особовому складу лейтенанта міліції ОСОБА_2 - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Золотоніського МВ, 06 листопада 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення.

Згідно з наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1388 про організаційно-штатні питання, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та постанов Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідації територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України» від 16 вересня 2015 року №730, «Про ліквідацію територіального органу Міністерства внутрішніх справ» від 23 вересня 2015 року, «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 13 жовтня 2015 року №834 наказано вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається, зокрема, УМВС України в Черкаській області скасовуються всі штати, скорочуються всі посади.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивач не виявив бажання проходити службу в поліції, оскільки жодних рапортів до УМВС України в Черкаській області останнім подано не було, ОСОБА_2 не скористався наданим йому Законом правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, а отже не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про міліцію», який діяв до 07 листопада 2015 року, передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Закон України «Про міліцію» втратив чинність на підставі набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (Голос України, 2015, 08, від 06 серпня 2015 року №141-142), крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року (п.1 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п.п.8-10 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», які набрали законної сили 07 серпня 2015 року, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що позивач був попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, у випадку вияву бажання проходити службу в поліції, міг бути прийнятим на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за його згодою, чи шляхом проходження відповідного конкурсу. У випадку відмови від проходження служби в поліції або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, працівники міліції звільняються зі служби в ОВС через скорочення штатів.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним було виявлено бажання проходити службу в поліції шляхом написання рапорту 06 листопада 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що рапорт ОСОБА_2 про звільнення з ОВС у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Національної поліції України станом на 06 листопада 2015 року до відділу кадрового забезпечення Управління МВС України в Черкаській області не надходив (відповідно до довідки УМВС України в Черкаській області від 24 лютого 2016 року №14/9-78).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24 лютого 2015 року №422/12/9/01-2016 заява ОСОБА_2 про прийняття на службу в поліцію, станом на 07 листопада 2015 року до управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Черкаській області не надходила.

Апелянт зазначає, що виявлене ним бажання проходити службу в Національній поліції підтверджується показами свідків, зокрема, ОСОБА_3, яка особисто диктувала співробітникам Золотоніського МВ УМВС України в Черкаській області, в тому числі і позивачу, зміст рапортів про переведення до складу новоствореного Головного управління Національної поліції України.

Разом з тим, з наданої апелянтом роздруківки частини технічного запису судових засідань у даній справі вбачається, що свідок ОСОБА_3 не стверджує, що нею був прийнятий, зокрема, саме рапорт позивача, та нею лише наводяться власні міркування щодо такої можливості. Фактично свідок ОСОБА_3 не виключає можливості подання рапорту ОСОБА_2, однак не стверджує та не підтверджує, що такий рапорт був поданий або вона його бачила чи знає про його зміст.

Окрім того, Законом України «Про Національну поліцію» передбачено тримісячний термін з дня його опублікування для прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення, за згодою працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Натомість, протягом тримісячного терміну з дня опублікування Закону позивач не звертався щодо проходження служби в поліції, підстав, які б унеможливили звернення позивача з відповідним рапортом або заявою протягом цього періоду, колегією суддів не встановлено. При цьому, суд враховує, що позивач є особою, яка має вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», проходив службу в органах внутрішніх справ, а тому не може бути необізнаним в силу своєї кваліфікації, освіти та виконуваних обов'язків щодо порядку проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі і тих обставин, які засвідчують та підтверджують факт подачі рапорту та виявлення бажання проходити службу в поліції.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено альтернативу для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Як встановлено у судовому засіданні, у конкурсі на зайняття посад, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, позивач участі не брав.

Крім того, положеннями р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не визначено обов'язку керівника територіального управління Національної поліції прийняти на службу працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, а тому навіть виявлення бажання працівником міліції проходити службу в поліції не є безумовною підставою для його прийняття на службу до поліції. Фактично питання щодо прийняття на службу законодавцем віднесено до дискреційних повноважень керівника, який діє в межах, визначених законодавством, на власний розсуд.

З огляду на викладене, звільнення позивача відбулось через скорочення штатів правомірно, в силу Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з ліквідацією органу державної влади Управління МВС України в Черкаській області, з урахуванням неприйняття ОСОБА_2 на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення 06 серпня 2015 року (згідно п.п.8, 10 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»).

Посилання апелянта на порушення норм трудового законодавства згідно КЗпП України щодо попередження позивача про можливе майбутнє звільнення та саме звільнення є необґрунтованим, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають норми спеціального законодавства та позивач був попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та звільнений в силу вимог п.п.8, 10 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно повідомлення від 06 листопада 2015 року №14/17-4396 наказом УМВС в Черкаській області №312 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ та запропоновано позивачу терміново прибути до ВКЗ УМВС для отримання особистих документів (трудова книжка, військовий квиток).

Згідно наявного в матеріалах справи рапорту начальника відділу Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 20 січня 2016 року позивач був проінформований стосовно того, що він підпадає під скорочення 06 листопада 2015 року та ОСОБА_3 були вчинені дії з метою вручення позивачу трудової книжки та вилучення службового посвідчення.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки від 30 листопада 2015 року позивач отримав трудову книжку серії НОМЕР_1, атестат серії НОМЕР_2 з додатком, приписне свідоцтво та витяг з наказу №312 о/с від 06 листопада 2015 року.

Окрім того, постановою КМ України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено територіальний орган Національної поліції - Головне управління Національної поліції в Черкаській області.

07 листопада 2015 року Реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області проведено реєстраційну дію «Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Головне управління Національної поліції в Черкаській області». Головне управління Національної поліції в Черкаській області не являється правонаступником УМВС України в Черкаській області.

При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем заяви про прийняття на службу до ГУ Національної поліції в Черкаській області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_2 через скорочення штатів було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства України, оскільки позивач не виявив бажання проходити службу в поліції протягом тримісячного терміну, встановленого Законом України «Про Національну поліцію», та не підтвердив свою згоду проходити подальшу службу в поліції, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 травня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді А.Ю.Кучма

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Кучма А.Ю.