Ухвала суду № 57924948, 19.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2016 рокусправа № 808/8885/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська кабельна компанія»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Азовська кабельна компанія» у грудні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 112040000/2015/000027/2, винесене Запорізькою митницею ДФС 23 листопада 2015 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Азовська кабельна компанія» та ЗАТ «Азовський кабель», Росія, було укладено договір № 22/э від 20.04.2012.

За умовами контракту ЗАТ «Азовський кабель» зобов'язується поставити автомобільним транспортом на умовах FAC, м. Таганрог, Ростовська область, РФ, (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в специфікаціях поставки, а ТОВ «Азовська кабельна компанія» прийняти та оплатити товар по номенклатурі.

Згідно зі Специфікацією № 167 від 03.11.2015 до договору № 22/э від 20.04.2012, ЗАТ «Азовський кабель» поставило позивачу, зокрема: приймальний пристрій TW-1000, б/в, 1980 р., виробництво Rosendahl, Швеція (у кількості 2 штуки, вартістю - 90000,00 руб., 0,72 дол. США/кг); приймальний пристрій DSM-500V, б/в, 1987 р., виробництво Sket, Німеччина (у кількості 1 штука, вартість - 55000,00 руб., 0,71 дол. США/кг); приймальний пристрій Digep, б/в, 1964 р., виробництво Digep, Угорщина (у кількості 1 штука, вартість - 40000,00 руб., 0,56 дол. США/кг); приймальний пристрій DSM-800V, б/в, 1991 р., виробництво Sket, Німеччина (у кількості 3 штуки, вартістю - 195000,00 грн., 0,71 дол. США/кг).

Поставка здійснювалась на умовах FAC, м. Подольск, Московська область, РФ, (Інкотермс 2010).

З метою митного оформлення партії товару, поставленого за вищевказаним контрактом, декларантом - ТОВ «Азовська кабельна компанія», було подано до відповідача вантажну митну декларацію № 112040000/2015/003010 від 20.11.2015, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту).

Проте Запорізькою митницею ДФС було прийнято рішення № 112040000/2015/000027/2 від 23 листопада 2015 року, яким здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості товару та визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні 1,75 дол. США/кг (на підставі МД № 11010000/2015/227174 від 13.11.2015).

На підставі вказаного рішення відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112040000/2015/00029.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків митного органу та правомірності оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу

Статтею 52 визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296 визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Запорізька митниця ДФС дійшла висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору, оскільки подані на підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та невідповідності, а саме: рахунок перевізника про транспортні витрати № 100 від 18.11.2015 та довідка про транспортні витрати № 59 від 17.11.2015 не завірені печаткою перевізника, що викликає сумніви в автентичності наданих документів та відповідно вказаної в них інформації щодо розміру транспортних витрат; рахунок-фактура № 446 від 17.11.2015 та специфікація № 167 від 03.11.2015 завірені печаткою підприємства-експортера із написом «склад», яка відрізняється від печатки зазначеної на контракті № 22/э від 20.04.2012, що також викликає сумнів в автентичності документів; в посередницькому рахунку-фактурі № 612 від 10.11.2015 відсутня інформація щодо приймальних пристроїв, а саме чи були вони у використання, рік виготовлення та інше, що робить неможливим зв'язати цей документ з даною поставкою товару.

У зв'язку з вказаними обставинами, митним органом було витребувано додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Проте ТОВ «Азовська кабельна компанія» повідомило митний орган про неможливість подання вказаних документів у вказаний законодавством термін.

Проте суд встановив, що позивачем до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення разом з МД № 112040000/2015/003010 від 20.11.2015 було надано контракт № 22/э від 20.04.2012, доповнення до контракту № 1 від 21.12.2012, рахунок-фактуру № 612 від 10.11.2015, Звіт ТПП № О-418 від 18.11.2015, товарну накладну № Б0000000204 від 10.11.2015, міжнародну автомобільну накладну № 0000514 від 17.11.2015, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 100 від 18.11.2015, довідку транспортних витрат від 17.11.2015, інвойс № 446 від 17.11.2015, пакувальний лист № 1 від 17.11.2015.

Судом встановлено, що згідно зі специфікацією № 167 від 03.11.2015 до договору договір № 22/э від 20.04.2012, поставка товару здійснювалась на умовах FAC, м. Подольск, Московська область, РФ, (Інкотермс 2010).

Відповідно до міжнародної автомобільної накладної № 0000514 від 17.11.2015 поставку товару на митну територію України здійснював ФОП ОСОБА_1

Згідно з наданими до суду копіями довідки про транспорті витрати № 59 від 17.11.2015 та рахунку про транспортні витрати № 100 від 18.11.2015, виписані ФОП ОСОБА_1 вартість послуг склала 14 тис. грн., оплату яких здійснено у вказаному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 5510 від 25.11.2015, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, до суду першої інстанції було надано для дослідження в судовому засіданні оригінали вказаних документів, з наявними печатками перевізника, що спростовує посилання митного органу на їх не автентичність та недостовірність зазначеної інформації.

В спростування доводів апелянта щодо наявності в рахунку-фактурі № 446 від 17.11.2015 та специфікації № 167 від 03.11.2015 печатки, яка відрізняється від печатки, зазначеної на контракті № 22/э від 20.04.2012, ТОВ «Азовська кабельна компанія» було надано до суду інформаційний лист ЗАТ «Азовський кабель» № 251-1 від 05.11.2015, згідно з яким експортером у господарській діяльності використовується дві печатки, а саме: «Азовський кабель» та Склад «Азовський кабель».

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо не доведення митним органом необхідності зазначення інформації про використання/невикористання пристроїв, року виготовлення тощо в первинних документа, зокрема, рахунку-фактурі, що були укладені між суб'єктами господарювання іншої держави.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься Висновок Запорізької ТПП про вартість промислового обладнання № О-418 від 18.11.2015, відповідно до якого ринкова вартість оцінюваного об'єкту, без врахування транспортних витрат та ПДВ, склала 132964,69 грн., що відповідає заявленій декларантом митній вартості товару.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість, первинно задекларовану ТОВ «Азовська кабельна компанія» за основним методом.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені митним органом у рішенні про коригування митної вартості товару розбіжності, що наявні у первинних документах, жодним чином не перешкоджають контролюючому органу здійснити перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки не стосуються числового визначення заявленої митної вартості товару чи розрахунку митної вартості, здійсненого підприємством.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити митну вартість товару за основним методом та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом при коригуванні заявленої митної вартості товару було використано МД № 11010000/2015/227174 від 13.11.2015 «бувша у використанні лінія по намотуванню дроту в бухти виробництва ЄС у розібраному стані».

При цьому, митним органом не було обґрунтовано застосування вказаної інформації, адже не встановлювались ступінь зносу пристрою, рік виготовлення, інші показники, що впливають на ціну товару та не здійснено співставлення із задекларованим товаром.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, митний орган жодним чином не обґрунтував неможливість застосування основного методу при визначенні митної вартості товару та всіх інших у їх послідовності, що свідчить про безпідставність застосування суб'єктом владних повноважень резервного методу.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № 112040000/2015/000027/2 від 23 листопада 2015 року є таким, що суперечить закону та підлягає скасуванню.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року в адміністративній справі № 808/8885/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 24 травня 2016 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова