Постанова № 57924761, 19.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2016 року № 826/27183/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Коновалової Н.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 № 0005092203, № 0005102203 за участю:

представника позивача: Глєбової А.М. (довіреність № 136/06 від 05.06.2015),

представника позивача: Михаленко Л.С. (довіреність № 366/12 від 18.12.2015),

представника відповідача : Ісаєва С.П. (довіреність № 167/9/26-50-10-12 від 19.01.2016),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.05.2016 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.07.2015 № 0005092203, № 0005102203.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім", були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, ним було укладено договори з зазначеними контрагентами, які мали реальний характер, при цьому позивач зазначає про те, що заборгованість контрагентів ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім" не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, оскільки визнана судом кредиторською заборгованістю у судових процедурах про визнання зазначених підприємств банкрутами, факт здійснення поставки ТОВ "Подол - Сіті" товару підтверджується відповідними первинним документами.

Також позивач посилався на відповідні рішення господарських судів, яким стягнуто на користь позивача з контрагентів ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім" суму передоплати за товар, який зазначеними контрагентами позивачу поставлено не було.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від № 370/1-26-50-22-03/36134497 від 19.06.2015.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 370/1-26-50-22-03/36134497 від 19.06.2015 яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 3 270 834,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, абзаців 1, 2 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9517319,00 грн.

15.07.2015 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0005092203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 14 275 988,50 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4758659,50 грн. та №0005102203, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на загальну суму 3 270 834,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 24412/6/99-99-10-01-01-23 від 17.11.2015 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 0005092203 від 15.07.2015 та № 0005102203 від 15.07.2015 та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Подол - Сіті" було укладено аналогічні договори № 2908 від 29.08.2014 предметом якого є постачання бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УКТЗЕД 2710124512, № 2808 від 28.08.2014 предметом якого є постачання дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С., код УКТЗЕД 2710194300, № 2908 від 29.08.2015 предметом якого є постачання бензину А-95-К5-Евро, код УКТ ЗЕД 2710124512

Відповідно до пунктів 1.3, 3.1 та 6.5 зазначених договорів документами, які мають бути складені у випадку здійснення ТОВ "Подол - Сіті" поставки товару позивачу є додаткові угоди, видаткові накладні, паспорти (сертифікати) якості заводу - виробника товару, акти звірки взаєморозрахунків.

Актів звірки взаєморозрахунків позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Подол - Сіті" видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" містяться підписи скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних осіб, які відповідні підписи вчинили.

Надані позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Подол - Сіті" сертифікати відповідності та декларації про відповідність не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з зазначених документів судом не вбачається можливим встановити, що вказані документи засвідчують якість товару, який за твердження позивача було поставлено саме ТОВ "Подол - Сіті", оскільки вони не містять жодних посилань на зазначене товариство та договори укладені між ним та позивачем.

Позивачем на підтвердження факту укладання договорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" з метою фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин надано суду копії договорів №260914 від 26.09.2014, № 28/03-14Н3 від 31.03.2014, № 31-03-14НЗ від 31.03.2014 предметом яких є постачання бензину А-95-К5-Евро, код товару згідно УКТЗЕД 2710124512, № 250914 від 25.09.2014, № 310314НЗ від 31.03.2014, № 240914 від 24.09.2014, № 2506 від 25.06.2014 предметом яких є постачання дизельного палива ДТ-Л-К5, сорт С., код УКТЗЕД 2710194300.

Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 зазначених договорів у випадку виникненням спорів за даним договором чи у зв'язку з ним сторони зобов'язуються вирішити їх шляхом переговорів та у випадку недосягнення згоди в процесу переговорів спір вирішується в судовому порядку.

Позивачем доказів на підтвердження факту проведення переговорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" щодо факт невиконання останнім зобов'язань за договорами №260914 від 26.09.2014, №28/03-14Н3 від 31.03.2014, № 31-03-14НЗ від 31.03.2014, № 250914 від 25.09.2014, № 310314НЗ від 31.03.2014, № 240914 від 24.09.2014, № 2506 від 25.06.2014 суду надано не було, як і не було зазначено про наявність факту проведення відповідних переговорів.

Крім того умовами договорів укладених з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" передбачено складання актів звірки взаєморозрахунків, які позивачем суду надано не було, я і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Первинних документів на підтвердження факту укладення договорів з ТОВ "Фактор капітал" та ТОВ "Фактор Ексім", як і самих договорів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Посилання позивача, як на підтвердження укладення договорів з ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт" з метою здійснення фінансово - господарських відносин на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 37/204, від 30.06.2015 у справі № 910/14147/15, від 25.05.2015 у справі № 910/10405/15, ТОВ "Фактор капітал" - рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 у справі № 35/373, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.03.2014 у справі №19/906/68/13-г та ТОВ "Фактор Ексім" - рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначеними рішеннями суду підтверджується факт наявності заборгованості у вказаних контрагентів перед позивачем, водночас факт виникнення відповідної заборгованості саме внаслідок укладання договорів з контрагентами ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал" з метою здійснення господарської діяльності вказаними рішеннями суду не встановлювався.

Суд звертає увагу, що за відсутності факту укладення договорів та здійснення передоплати за товар саме з метою здійснення господарської діяльності, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Подол - Сіті", ТОВ "Компанія "Нафто-Зеларт", ТОВ "Фактор Ексім" та ТОВ "Фактор капітал" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують укладання договорів саме з метою здійснення господарської діяльності, а саме отримання товару.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 25.05.2016.