Постанова № 57924740, 24.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2016 року № 826/14844/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Каліакра»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2015 №0013291501,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліакра» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2015 №0013291501.

Позовні вимоги мотивовано тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Каліакра» у строки, встановлені положеннями Податкового кодексу України, подано до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, проте, як стверджує позивач, з технічних причин, незалежних від останнього, вказана податкова декларація прийнята не була, що виключає можливу відповідальність товариства за порушення строків подання такої декларації. Крім того, позивачем наголошено, що відповідачем порушено строки для проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у зв’язку з порушенням позивачем граничних строків подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Каліакра» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки встановлено, що граничний термін подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року становить 24.02.2015, а декларацію подано 06.03.2015, що є порушенням підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.03.2015 №1436/26-54-15-01-11 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 №0013291501, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Каліакра» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 020,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Щодо доводів позивача, що перевірка проведена з порушеннями строків, встановлених приписами податкового законодавства, суд наголошує на наступному.

У відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно із приписами пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Разом з тим, порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки по декларації із податку на додану вартість, не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення податкового законодавства, оскільки приписами статті 102 Податкового кодексу України визначено, що відповідне грошове зобов'язання може бути нараховане платнику податків протягом 1095 днів з дня подання податкової декларації.

Аналізуючи висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем строків подання податкової декларації, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

При цьому, Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).

У свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі – Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа – суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Каліакра» та державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві укладено договір про визнання електронних документів від 12.02.2015 №120220151, згідно з умовами якого предметом останнього є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Разом з тим, приписами пунктів 7.4, 7.5 та 7.6 Інструкції №233 визначено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

На виконання умов вказаного договору про визнання електронних документів від 12.02.2015 №120220151 товариством з обмеженою відповідальністю «Каліакра» засобами електронного зв'язку на адресу державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, яка, згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції №1, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20.02.2015.

Водночас, згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції №2, податкова декларація товариства з обмеженою відповідальністю «Каліакра» з податку на додану вартість за січень 2015 року доставлена до районного рівня, а саме: до Білоцерковської об’єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та прийнята із зазначенням того, що платником недостовірно вказано контролюючий орган, до якого подається звітність.

При цьому, в самій декларації вказано, що вона подається до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві.

В письмових запереченнях проти позову відповідачем наголошено на тому, що у зв’язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Каліакра» протягом року неодноразово змінювало своє місцезнаходження ІС «Податковий блок» не може коректно відобразити інформацію щодо таких змін.

Таким чином, за твердженнями відповідача, неприйняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість відбулося з технічної причини невірної роботи ІС «Податковий блок».

Відтак, враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Каліакра» вказана декларація першочергово була подано у належний для цього строк, а саме: 20.02.2015, а її неприйняття відбулося з причин, незалежних від останнього, що підтверджено відповідачем під час судового розгляду справи, суд дійшов до висновку про виконання позивачем свого обов’язку, як платника податку на додану вартість, з подання податкової звітності у строки, встановлені податковим законодавством, з огляду на що застосування штрафних санкції за порушення, яке фактично не мало місце, з урахуванням вчасного виконання позивачем податкового обов’язку, є з боку відповідача неправомірним, а прийняте на цій підставі податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 №0013291501 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.04.2015 №0013291501.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.