Постанова № 57924657, 24.05.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року Чернігів Справа № 825/867/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

за участю секретаря Мхитаряна В.Г.,

представника позивача Гирі Є.М.,

представника відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М" звернулось з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072100 від 06.01.2016 Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Едланд-М» загальний виторг за вказаний період обліковується у сумі 17341227,82 грн. Зазначена сума складається із суми, отриманої від оптового обороту за видатковими накладними у розмірі 11736812,95 грн, готівкових коштів у розмірі 5220964,25 грн та коштів, сплачених платіжними картками у розмірі 383450,62 грн (всього на суму 5604414,87 грн). Таким чином, виникає відхилення між даними періодичних звітів по РРО ТОВ «Едланд-М» та фактичними даними бухгалтерського обліку нашого товариства: 20204864,51 грн - 17341227,82 грн = 2863636,69 грн. Таке відхилення пояснюється тим, що зазначена сума складається із суми паливно-мастильних матеріалів, які згідно договору зберігалися ТОВ «Едланд-М» та були повернуті поклажодавцю - у розмірі 2185263,60 грн, а також суми у розмірі 678373,09 грн, що є різницею між оптовою та роздрібною ціною продажу (2863636,69 грн =2185263,60 грн + 678373,09 грн). 31.12.2014 між ТОВ «Едланд-М» та ТОВ «Газтранс-Ойл» був укладений договір зберігання № 63.

Відповідно до вказаного договору позивач зобов'язувався прийняти нафтопродукти на зберігання, зберігати їх та на вимогу повернути поклажодавцю. За вказаним договором ТОВ «Едланд-М» у перевіряємий період (січень-серпень 2015 року) повернуло ТОВ «Газтранс-Ойл» 119756 літрів пального, прийнятого раніше на зберігання. Повернення ПММ здійснено через АЗС позивача, про що у звітах по РРО відображена сума у розмірі 2185263,60 грн. Факт проведення ТОВ «Едланд-М» зберігання та повернення ПММ підтверджується відповідними рахунками та актами виконаних робіт.

Позивач вважає, що висновки ДПІ, як податкового органу та суб'єкту владних повноважень, про порушення платником податків вимог чинного законодавства є безпідставними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на письмові заперечення (а.с. 161-164), в яких зазначено, що у ході документальної перевірки ТОВ «Едланд-М» не було надано первинних документів, облікових даних та розрахунків щодо підтвердження реалізації через реєстратор розрахункових операцій на АЗС ПММ не кінцевим споживачам для некомерційного використання на суму 2863636,69 грн (20204864,51 грн - 11736812,95 грн - 5 604 414,87 грн).

Таким чином, зазначена сума реалізації ПММ через АЗС, яка має відображення в касових чеках РРО, є базою для оподаткування акцизним податком, сума якого становить 143182 грн.

Отже, з урахуванням результатів документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що ТОВ «Едланд-М» за період січень-серпень 2015 року занижено суму акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 158069 грн (14887,0 грн + 143182 грн).

З урахуванням вищенаведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Едланд-М» зареєстровано в якості юридичної особи 04.05.2005, взято на податковий облік в органах державної податкової служби України 12.05.2005 та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 18.05.2005.

Основними видами діяльності ТОВ «Едланд-М» є: оптова торгівля паливом (код КВЕД 51.51.0), роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 50.50.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (код КВЕД 60.24.1), роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (код КВЕД 52.12.0).

Відповідачем у жовтні 2015 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності декларацій акцизного податку за січень-серпень 2015 року ТОВ «Едланд-М».

За результатами камеральної перевірки відповідачем складений акт № 109/21/33469370 від 05.10.2015.

На підставі вказаного акту перевірки № 109/21/33469370 від 05.10.2015 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0001212100 від 19.10.2015 (форма "Р"), яким ТОВ «Едланд-М» збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 871 003,00 грн, в тому числі за основним платежем - 696 802.00 грн, а також за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 174201,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0001212100 від 19.10.2015 було оскаржене ТОВ «Едланд-М» у адміністративному порядку.

За заявою ТОВ «Едланд-М» у ході розгляду адміністративної скарги відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку діяльності товариства з питань визначення бази оподаткування акцизним податком за січень-серпень 2015 року.

За результатами зазначеної позапланової виїзної перевірки ДПІ у м. Чернігові був складений акт № 2/22/33469370 від 25.12.2015.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 213.1.9, п. 213.1, ст. 213; п.п. 214.1.4, п. 214.1, ст. 214; п.п. 215.3.10 п. 215.3, ст. 215; п. 216.9, ст. 216 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства Фінансів України від 23.01.2015 № 14 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 105/26550) «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», оскільки в ході документальної перевірки ТОВ «Едланд-М» не було надано первинних документів, облікових даних та розрахунків щодо підтвердження реалізації через реєстратор розрахункових операцій на АЗС ПММ не кінцевим споживачам для некомерційного використання на суму 2863636,69 грн, а тому відповідач дійшов до висновку, що зазначена сума реалізації ПММ через АЗС товариства є базою для оподаткування акцизним податком, сума якого становить 143182,00 грн.

За результатами розгляду скарги (приймаючи до уваги результати документальної позапланової виїзної перевірки) ДПІ у м. Чернігові було встановлено, що ТОВ «Едланд-М» у період січень-серпень 2015 року занизило суму акцизного податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 158069,00 грн (14887,00 грн + 143182,00 грн).

ГУ ДФС у Чернігівській області частково скасувало податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 19.10.2015 № 0001212 100 про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 673417 грн, в т.ч. основного платежу 538733,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій 134683,00 грн, та залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення у частині суми 197586,00 грн, в т.ч. основного платежу 158069,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій 39518,00 грн, а скаргу позивача частково задовольнило.

На підставі даних перевірки та рішення ГУ ДФС у Чернігівській області про розгляд скарги № 3886/10/25-01-10-04-15 від 29.12.2015, відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0000072100 від 06.01.2016 (форма "Р").

ТОВ «Едланд-М» не погодилося із таким рішенням відповідача та ГУ ДФС у Чер нігівській області та оскаржило його у адміністративному порядку до ДФС України.

ДФС України розглянуло скаргу та рішенням від 02.03.2016 залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, а скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

При цьому, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абз. 1 та 2 пп.14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України, базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Аналізуючи вищенаведені норми вбачається, що об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому в незалежності від форми розрахунків.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок є дата надходження оплати за проданий товар, що передбачено п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України при використанні підакцизних товарів (продукції) для власних виробничих потреб датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх передачі для такого використання, крім використання для виробництва підакцизних товарів (продукції).

Згідно з Законом № 265/95-ВР, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 10 Постанови КМ України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» № 1442 від 20.12.1997 (далі - Правила № 1442) розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Тобто, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток).

В свою чергу, згідно з розділом 3 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція № 281), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155: талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у тому числі сткретч-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору.

Згідно із п. 10.3.1.1 Інструкції № 281, розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових.

При цьому, відповідно до п. 10.3.1.3 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції № 281).

Пунктом 10.3.2 Інструкції № 281 встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою № 17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Отже, при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Пунктом 2 Правил № 1442 встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктами 34 та 35 цих Правил встановлено, що заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а не оптовий, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу.

Суд зазначає, що поняття «господарська діяльність» та «комерційна діяльність» не є тотожними. Комерційне використання ПММ передбачене для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Натомість, позивач здійснював роздрібну реалізацію пального на АЗС саме кінцевим споживачам.

Згідно з листом ДФС України від 20.01.2015 № 1519/7/99-99-19-03-03-17, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група, що відповідає вимогам щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 № 199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При чому, диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

Отже, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (пункт 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Відтак дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265/95-ВР, через мережу АЗС, в тому числі і в безготівковій формі за допомогою талонів та паливних карток, смарт-карток, є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів).

Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова) під час здійснення розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/3089/15-а, яка набрала законної сили.

Крім того, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що у позивача відсутні були поважні причини ненадання контролюючому органу документів, які витребовувались під час перевірки, визначені п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Враховуючи це, всі первинні документи, надані позивачем суду, але які не були надані на перевірку, не приймаються судом до уваги з огляду, як на зміст вищезазначених положень ПК України, так і на основі ст. 70 КАС України, в зв'язку з неналежністю та недопустимістю таких доказів.

Щодо посилань позивача на те, що різниця між даними періодичних звітів РРО ТОВ «Едланд - М» та фактичними даними бухгалтерського обліку виникла у зв'язку з поверненням ПММ ТОВ «Газтранс-Оіл», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Тобто, повернення товару отриманого на зберігання, не відповідає визначенню розрахункової операції, наведеному у ст. 2 цього Закону і не може бути проведена через РРО.

Крім того, відповідно до п. 1.2 договору зберігання від 31.12.2014 № 63 (а.с. 109-110), право власності на товар не переходило до ТОВ «Едланд - М».

Отже, позивачем не виконано вимог ч. 1 ст. 71 КАС України щодо доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в повній мірі довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛАНД-М" відмовити.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан