Постанова № 57924480, 19.05.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/520/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-судді суддівКовальчук А.М. Данилюк У.Т. Ніколайчука М.Є. при секретарі за участі:Бачку А.М. позивача, представника позивача та представників відповідачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до військової частини польової пошти В4252 , Міністерства оборони України про розірвання контракту, -

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся в суд з позовом до військової частини польової пошти В4252, Міністерства оборони України в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить: - визнати бездіяльність військової частини польової пошти В4252 щодо не розірвання контракту від 17 жовтня 2014 року незаконною; - зобов'язати військову частину польової пошти В4252 розірвати укладений 17 жовтня 2014 року контракт про проходження військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 17 жовтня 2014 року між позивачем та командиром військової частини польова пошта В4252 укладено строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України. Вказує, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4252 від 17 жовтня 2014 року №160 ОСОБА_5 зарахований солдатом до списків особового складу частини та призначений на посаду радиста 3 відділення радіогрупи 4 загону спеціального призначення. Зазначає, що 07 травня 2015 року відповідно до свідоцтва про хворобу №1541 на підставі статей 41-в, 46-в, 54-в, 30-в графи II Розкладу хвороб та графи I таблиці "Б" додаткових вимог ОСОБА_5 визнаний непридатним до служби у високомобільних військах та обмежено придатним до військової служби. Вважає, що контракт між ОСОБА_5 та військовою частиною ПП В4252 повинен бути розірваний на підставі п.6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки позивач не придатний до військової служби даного виду військ. Вказує, що військова частина безпідставно відмовляється розривати контракт про що свідчить напис-резолюція на свідоцтві про хворобу, а саме щодо оформлення документів на перевід. Зазначає, що контракт із позивачем не розірваний на момент розгляду справи, а документи на перевід в іншу частину не підготовлені та не оформлені. Вказує, що продовжувати службу у військовій частині ПП В4252 не бажає, про що повідомляв керівництво частини, але рапорт про розірвання контракту відмовлялись приймати, а тому просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задоволити.

Представники військової частини ПП В4252 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, подали письмове заперечення в якому зазначили, що підстави для звільнення солдата ОСОБА_5 з військової служби відповідно до постанови військової лікарської комісії від 07 травня 2015 року відсутні, оскільки він не визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, про що останньому неодноразово роз'яснено командуванням частини. Зазначають, що твердження позивача про необхідність розірвання контракту з тих причин, що йому виповнилось 45 років є незаконними та необгрунтованими, оскільки військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового складу, поділяються на розряди за віком: перший розряд - до 35 років, другий розряд - до 60 років. Вказують, що ОСОБА_5 не визнаний військово - лікарською комісією непридатним для військової служби у воєнний час, тобто відсутні підстави для його звільнення з військової служби передбачені ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". А тому на підставі вищевикладеного просять відмовити в задоволенні позову.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, надіслав до суду письмове заперечення в якому вказує, що ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено виключні підстави для звільнення з військової служби в особливий період, зокрема, в зв'язку з непридатністю до військової служби у воєнний час. Зазначає, що висновок військово-лікарської комісії не підлягає під підставу для звільнення, яка передбачена вказаним Законом, а тому і правових підстав для звільнення позивача з військової служби - немає. Вказує, що позивач пропустив строки звернення до суду про розірвання контракту, оскільки контракт укладений 17.10.2014 року, а тому це є підставою для залишення позову без розгляду. Зазначає, що підстав для розірвання контракту про проходження військової служби немає, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2014 року між позивачем та командиром військової частини польова пошта В4252 укладено строковий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4252 від 17 жовтня 2014 року №160 ОСОБА_5 зарахований солдатом до списків особового складу частини та призначений на посаду радиста 3 відділення радіогрупи 4 загону спеціального призначення.

07 травня 2015 року відповідно до свідоцтва про хворобу №1541 на підставі статей 41-в, 46-в, 54-в, 30-в графи II Розкладу хвороб та графи I таблиці "Б" додаткових вимог ОСОБА_5 визнаний непридатним до служби у високомобільних військах та обмежено придатним до військової служби.

21 квітня 2016 року позивачем подано рапорт командиру щодо звільнення солдата ОСОБА_5 з військової служби. Даний рапорт не погоджено та вказано, що звільнення з військової служби Збройних Сил України можливо за підстав зазначених в ч.8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". А також у разі оголошення рішення президента про демобілізацію позивача буде звільнено з військової служби відповідно до вимог чинного законодавства встановленим порядком.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання проходження військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 р. Відповідно до пункту "б" частини 2 статті 26 Закону звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом проводиться на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

За приписами частини 6 статті 26 Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби (пункт "б").

Відповідно до ч.8 ст. 26 Закону під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

17 березня 2014 року Виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17 березня 2014 року №1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18 березня 2014 року.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Таким чином, з 18 березня 2014 року в Україні відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу, тобто 45 діб.

Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 становила 45 діб: з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року.

Указом Виконуючого обов'язки Президента України від 6 травня 2014 року №454/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України № 1240-VІІ від 6 травня 2014 року «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 7 травня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу В.о. Президента України від 6 травня 2014 року № 454/2014 становила 45 діб: з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року.

Указом Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014, який затверджено Законом України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 22 липня 2014 № 1595-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 24 липня 2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607/2014 становила 45 діб: з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року.

Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 № 113-VІІІ, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 15.01.2015 № 113-VІІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 20 січня 2015 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 становила 210 діб: з 20 січня 2014 року по 22 серпня 2014 року.

Таким чином, особливий період в Україні діяв з 18 березня 2014 року по 2 травня 2014 року; з 7 травня 2014 року по 21 червня 2014 року; з 24 липня 2014 року по 7 вересня 2014 року; з 20 січня 2015 року по 22 серпня 2015 року.

Отже, як вбачається з зазначених Указів Президента України, вони стосуються такого виду військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, а позивач даного виду військової служби не проходив.

Більш того, з позивачем не укладався новий контракт під час мобілізації та дії особливого періоду, відтак на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем при укладанні контракту у 2014 році, не поширюються вимоги Указів Президента України про часткову мобілізацію чи демобілізацію, а отже і норма ч.8 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок", натомість застосуванню підлягає ч.6 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок".

Також як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення позивача до командира військової частини В4252 з рапортом про звільнення 21 квітня 2016 року, особливий період в Україні не діяв, оскільки діючі Укази Президента України про мобілізацію вичерпали свою дію виконанням, час проведення мобілізації минув, а воєнний час чи частково відбудовний період після закінчення воєнних дій у країні також відсутні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до свідоцтва про хворобу №1541 від 07 травня 2015 року затвердженого постановою військової лікарської комісії від 07 травня 2015 року на підставі статей 41-в, 46-в, 54-в, 30-в графи II Розкладу хвороб та графи I таблиці "Б" додаткових вимог позивач визнаний непридатним до служби у високомобільних військ та обмежено придатним до військової служби, у зв'язку із цим відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" ОСОБА_5 підлягає звільненню.

Суд залишає без задоволення клопотання представника Міністерства оборони України щодо залишення позову без розгляду, оскільки позивач звернувся з рапортом про звільнення 21 квітня 2016 року, тому строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України останнім не пропущено.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачами не доведено правомірності не розірвання контракту, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 71, 158 - 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов ОСОБА_5 задоволити.

Визнати бездіяльність військової частини польової пошти В4252 щодо не розірвання контракту від 17 жовтня 2014 року незаконною.

Зобов'язати військову частину польової пошти В4252 розірвати укладений 17 жовтня 2014 року контракт про проходження військової служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 травня 2016 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/А.М. Ковальчук У.Т. Данилюк М.Є. Ніколайчук "Згідно з оригіналом" Суддя А.М. Ковальчук