Постанова № 57924320, 18.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2016 р. №820/607/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

суддів - Нуруллаєва І.С., Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд, скасувати повністю Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 24097609 від 02.09.2015 року про відмову ОСОБА_1 , у державній реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( податковий номер НОМЕР_1) на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятими Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовою В.В. рішенням що оскаржується, оскільки документи для реєстрації прав були зібрані в повному обсязі, відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Проте, якщо державний реєстратор вважав, що документи були подані не в повному обсязі, він повинен був прийняти рішення про зупинення розгляду заяви, та надати строк для усунення недоліків, що не було зроблено. Крім того, позивач вказав на те, що в свідоцтві приватного нотаріуса Харитонової Я. М., за № 2794 від 22.07.2015 року вичерпно повідомлено, що боржник 05.05.2015 року особисто отримав письмову заяву позивача з вимогою повернути суму позики разом зі штрафом (пенею), з попередженням, що по закінченню встановленого строку, а саме 30 днів, якщо дана вимога залишиться без задоволення, позивач зверне стягнення на предмет іпотеки, а саме : на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, факт виконання пункту 11 договору іпотеки від 27.03.2013 р. встановлено, але не було прийнято до уваги державним реєстратором. Крім того, позивач вважає, що державним реєстратором порушено строки розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Від представника Міністерства юстиції України - Даценко Т.М., надійшли заперечення на адміністративний позов, згідно яких відповідач з позовними вимогами не згоден, оскільки Міністерством юстиції України щодо позивача жодне рішення не приймалось . Рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень від 02.09.2015 № 24097609 прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовою В.В. Згідно із статтею 11 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусова Владиславиа В'ячеславівна, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 у судове засідання не прибули, належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи . Представник Міністерства юстиції України - Даценко Т.М., в запереченнях на позов зазначила про розгляд справи за відсутності представника.

Згідно ч.2 ст.128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів та третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

27.03.2013 року між ОСОБА_1 - позикодавець (податковий номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) та ОСОБА_4 - позичальник (податковий номер НОМЕР_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово не працює) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харитоновою Я.М. за № 516, згідно умов якого, позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник - прийняв та зобов'язується повернути позикодавцю грошові кошти у сумі 76160,00 гривень, що є еквівалентом 9520,00 доларів США по курсу НБУ на момент укладання договору та строком виконання не пізніше 27 березня 2014 року (а.с. 15).

Згідно додаткової угоди до вказаного договору позики від 27.03.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харитоновою Я.М. за № 788, пункт 1 договору викладно у новій редакції: позикодавець передав у власність позичальника, а позичальник - прийняв грошові кошти у сумі 101578,00 гривень, що є еквівалентом 9520,00 доларів США , строком виконання до 27 березня 2015 року (а.с. 16).

Виконання даного зобов'язання було забезпечене укладеним між сторонами договором іпотеки від 21.03.2013 року, предметом якого є квартира , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 41,9 кв. м.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003, № 898-IV, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до ч. 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 37 вказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи вищезазначені норми права, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання за договором перед іпотекодержателем.

Згідно з п. 8 Договору іпотеки іпотекодержатель - ОСОБА_1 здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні боржником - ОСОБА_4 сплати боргу більш ніж на п'ять днів за договором позики в забезпечення якого укладається договір.

Зазначене право походить також зі змісту ст. 37 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У пункті 11 Договору міститься застереження, що у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення зобов'язань за Договором та/або договором позики у встановлений іпотекодержателем строк, таку вимогу іпотекодержатель може задовольнити за рахунок предмету іпотеки, що є предметом Договору. Це застереження відповідно до Закону вважається договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, серед перелічених пунктом 11 Договору, належить іпотекодержателю.

На виконання умов договору ОСОБА_1 письмово звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Харківської області Харитонової Я.М., з проханням передати ОСОБА_4 заяву про порушення умов договору позики, якою вимагав сплатити борг у загальному розмірі 207137,00 гривень, що є еквівалентом 8890.00 доларів США. , з них грошові кошти за договором у сумі 205040,00 гривень, що є еквівалентом 8800.00 доларів США по курсу НБУ станом на сьогоднішній день та штрафні санкції в сумі 2097,00 гривень, що є еквівалентом 90.00 доларів США по курсу НБУ на момент укладання договору.

У зв'язку з тим, що грошові кошти не сплачуються, заява містила прохання повернути ОСОБА_1 всю суму позики одразу разом з штрафом (пеня) за прострочення з попередженням, якщо протягом встановленого законодавством строку, а саме 30 днів, вимога залишиться без задоволення, ОСОБА_1 розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру №7 (сім), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м. житловою площею 41.9 кв.м. за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М. 27 березня 2013 року за реєстровим № 518.

Заява містила прохання повідомити про бажання чи відмову повернути грошові кошти не пізніше 30 днів з дня отримання. Заява була надіслана рекомендованим листом з повідомленням та описом 10 квітня 2015 року. Лист був отриманий ОСОБА_4 особисто 05 травня 2015 року.

Приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Харитоновою Я.М. було видано свідоцтво від 22.07.2015 року про вручення позичальнику та іпотекодавцю заяви з вимогою про сплату боргу за договором позики (а.с. 14).

Статтею 84 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 року № 3425-XII передбачено, що нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Отже, судом встановлено, що позивачем виконано вимоги ст. 35 Закону України "Про іпотеку", направлено письмову вимогу ОСОБА_4 про усунення порушення. В цьому документі зазначений стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Суд зазначає, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги.

Факт отримання вимоги 05.05.2015 року іпотекодавцем ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Харитоновою Я.М. 22.07.2015 року про вручення позичальнику та іпотекодавцю заяви з вимогою про сплату боргу за договором позики.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

В ході розгляду справи було встановлено, що протягом 30 днів вказана сума боргу погашена не була, тому ОСОБА_1 05.08.2015 року звернувся до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки - квартиру що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м. житловою площею 41.9 кв.м. за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М. 27 березня 2013 року за реєстровим № 518.

Разом із заявою були подані :

паспорт громадянина України, копія, серія та номер: НОМЕР_3, виданий 11.10.2002, видавник Орджонікідзевский РВ ХМУ УМВС України в Харківській області ;

довідка, копія, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 29.07.1999, видавник: ДПІ;

договір купівлі-продажу оригінал та копія, серія та номер: 3613, виданий 26.12.2012, видавник: Приватний нотаріус;

витяг, оригінал та копія, серія та номер: 767271 виданий 26.02.2013. видавник: PC ХМУЮ;

позика , оригінал та копія, серія та номер: 516, виданий 27.03.2013р. видавник: Приватний нотаріус ;

договір іпотеки, оригінал та копія, серія та номер: 518, виданий 27.03.2013, видавник Приватний нотаріус ;

додатковий договір №1, оригінал та копія, серія та номер: 788, виданий 27,03.2014, видавник: Приватний нотаріус;

технічний паспорт, оригінал та копія, серія та номер, б/н виданий 29.03.2007, видавник: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації";

заява, копія, серія та номер: 1014, виданий 06.04.2015, видавник Приватний нотаріус;

повідомлення, копія, серія та номер: б /н виданий 10.04.2015, видавник: Укрпошта;

витяг, серія та номер 1689645, виданий 27.03.2013, видавник Приватний нотаріус ;

витяг, серія та номер: 1691131, виданий 27.03.2013, видавник Приватний нотаріус;

свідоцтво, серія та номер: 2794, виданий 22.07.2015, видавник Приватний нотаріус.

Вказана заява разом із доданими до неї документами була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів державного реєстру речових прав на нерухоме майно у день її подання, про що свідчить картка прийому заяви №23424826, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 13).

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовою Владиславою В'ячеславівною № 24097609 від 02.09.2015 року позивачу будо відмовлено в державній реєстрації прав та їх обтяжень на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: з поданих заявником документів не можливо встановити факт виконання пункту 11 договору іпотеки від 27.03.2013 щодо прийняття письмового рішення іпотекодержателем, також не надано звіту про оцінку предмета іпотеки.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " від 01.07.2004 року №1952-ІV , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачений ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна регулює Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 р. (що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п. 36 Порядку №868 від 17.10.2013 р. для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). (38 Порядку №868 від 17.10.2013 р.)

Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). (46 Порядку №868 від 17.10.2013 р.)

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав. Аналогічне положення вимог чинного законодавства передбачено п. 15 Порядку № 868 від 17.10.2013 року.

Як вбачається з Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 24097609 від 02.09.2015 року однією з підстав для відмови позивачу в державній реєстрації прав та їх обтяжень на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було твердження державного реєстратора про те, що з поданих заявником документів не можливо встановити факт виконання пункту 11 договору іпотеки від 27.03.2013 щодо прийняття письмового рішення іпотекодержателем.

Вказані висновки державного реєстратора спростовуються матеріалами справи, а саме свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Харитоновою Я.М. 22.07.2015 року про направлення та вручення позичальнику та іпотекодавцю заяви з вимогою про сплату боргу за договором позики.

Судом встановлено, що вказане свідоцтво було надано Державному реєстратору прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусовій Владиславі В'ячеславівні разом із заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки , що вбачається з картки прийому заяви №23424826 (а.с. 13).

Щодо посилання державного реєстратора, як на підставу відмови позивачу в державній реєстрації прав та їх обтяжень на приватну квартиру, не надання звіту про оцінку предмета іпотеки, суд зазначає наступне.

З договору іпотеки (а.с.17) вбачається, що при передачі майна в іпотеку іпотекодержателю, сторони домовилися про вартість предмету іпотеки, яку визначено згідно звіту про оцінку, виданого 22.03.2013 року ТОВ "Харківська інвестиційна агенція нерухомості". Отже у відповідача були відсутні підстави посилатися у рішенні від 02.09.2015 року про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на відсутність вказаного звіту.

Крім того, суд зазначає, що частина перша статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Відповідно до пункту 54 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Згідно частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Наведені норми вказують, що державний реєстратор перевіряє документи, що подаються для державної реєстрації прав та встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; при цьому, у разі подання для державної реєстрації прав документів не в повному обсязі є підставою для зупинення розгляду заяви до усунення виявлених недоліків; у свою чергу не усунення заявником обставин, що стали підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, надає державному реєстратору право прийняти рішення про відмову у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

Державний реєстратор встановивши, що ОСОБА_1 не надано відповідних документів для здійснення реєстраційних дій, мав право зупинити розгляд заяви та витребувати зазначені документи.

Отже судом встановлено, що на виконання вищевказаних норм закону відповідачем не дотримано процедуру розгляду заяви .

Суд зауважує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перевіривши рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вказаним критеріям, встановленим п. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив їх невідповідність.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачі діяли не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушили права позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про скасування Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 24097609 від 02.09.2015 року про відмову ОСОБА_1, у державній реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як такого, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Щодо посилань позивача на порушення державним реєстратором строку розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, судом зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Частиною 7 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач звернувся 05.08.2016 року , а рішення державним реєстратором про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято 02.09.2016 року, тобто поза межами строку встановленого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, суд звертає увагу позивача на ту обставину, що факт порушення передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" строків розгляду заяви про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна не є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви, тоді як може бути підставою для визнання протиправною бездіяльності державного реєстратора щодо розгляду заяви, що не є предметом розгляду у даній справі.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( податковий номер НОМЕР_1) на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Із системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Зі змісту рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Тому, в даному випадку, питання щодо проведення державної реєстрації, віднесено виключно до компетенції відповідачів та не входить до компетенції суду, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України здійснити реєстрацію права власності ОСОБА_1 ( податковий номер НОМЕР_1) на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу, відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни № 24097609 від 02.09.2015 року про відмову ОСОБА_1 , у державній реєстрації права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Хафусової Владислави В'ячеславівни за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) у розмірі 551.20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2016 року.

Головуючий суддя Мар'єнко Л.М.

Судді Нуруллаєв І.С.

Полях Н.А.