Постанова № 57924095, 26.05.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/454/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Шембелян В.С.,

при секретарі судового засідання - Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2016 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 01.09.1993 по 06.11.2015 проходила службу в ОВС України. З 19.06.2013 по 06.11.2015 перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу. В період з 22.07.2014 року по 12.08.2015 позивач дійсно фактично безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. 08.04.2016 позивач отримала довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 01.07.2014 по 31.12.2014.

За період жовтень - грудень 2014 року вказана винагорода позивачу не нараховувалася, що підтверджено відповідною довідкою відповідача.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь суми вказаної винагороди: за жовтень - 5001,75 грн., за листопад - 5568,75 грн., за грудень - 6115,50 грн.

Позивач в судове засідання не прибула, до відділу діловодства та обліку звернень громадян надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача до суду не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав, заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98 позивача було включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення за період з 22.07.2014-30.09.2014. Виплата винагороди здійснена у березні 2015 року. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 позивача було включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення, з 01.10.2014. Виплата винагороди здійснена за період з 01.01.2015 - 07.11.2015, протягом 2015 року. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 №321 позивача було включено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015. Відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з жовтня по грудень 2014 року. Також зазначив, що відповідно до довідки № 54/16970 від 06.05.2016 р. позивачу у вересні була надана відпустка з 08.09.2014 по 07.10.2014. В свою чергу винагорода за участь в АТО виплачується тільки за безпосередню участь в свою чергу під час перебування у відпустці особа не бере безпосередньої участі в АТО та не виконує будь-які задачі пов'язанні з проведенням антитерористичної операції.

Таким чином винагорода за участь в АТО повинна розраховуватись пропорційно дням участі в АТО, а саме (5001,75 (грошове забезпечення за жовтень 2014)/31 (кількість днів у жовтш 2014)*24(кількість днів участі в АТО)= 3872,32 грн.).

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 з 01.09.1993 по 06.11.2015 проходила службу в ОВС України. З 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції України на посаді заступника начальника слідчого відділу Сєвєродонецького міського відділу поліції ГУНП в Луганській області по теперішній час (а.с.9, 11-14).

Відповідно до довідки від 12.08.2015 року №ВДЗ/8833/А та від 19.01.2015 року №ВДЗ/1311/А позивач в період з 22.07.2014 по 30.09.2014 та в період з 01.10.2014 року по теперішній час безпосередньо брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області (а.с.6-7).

08.04.2016 позивачу видано довідку №54/16940 від 08.04.2016 від Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області про нарахування та виплату грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року (а.с.8)

З зазначеної довідки вбачається, що позивачу за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО, при цьому вищевказаними довідками підтверджено безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.6-7).

Довідкою від 06.05.2016 №54/16970, виданою Головою ліквідаційної комісії Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області О.О. Запорожцевим та членом ліквідаційної комісії Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області О.І. Рябовою, підтверджується, що позивач дійсно у період з 01.07.2014 по 31.12.2014 перебувала у відпустці з 08.09.2014 по 07.10.2014, на лікарняному не перебувала (а.с. 10).

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби, починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ №158 та Наказу МВС України №719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу №719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплату винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Тому, враховуючи періоди перебування позивача у відпустці, суд приходить до висновку, що в жовтні 2014 року позивач міг брати участь в заходах АТО лише 24 дні - з 08.10.2014 по 31.10.2014, оскільки однією з умов виплати винагороди є безпосередня участь в антитерористичній операції. Таким чином, розрахунок позивача суми винагороди за жовтень 2014 складає: 5001,75 грн (сума грошового забезпечення за жовтень 2014) : 31 добу = 161,35 грн (добові) х 24 доби = 3872,32 грн.

На підставі викладеного, позивачу підлягає виплаті сума за 24 доби жовтня 2014 - 3872,32 грн; за листопад 2014 - 5568,75 грн; за грудень 2014 - 6115,50 грн; а всього - 15556,57 грн вказаної винагороди, яку для відновлення порушеного права позивача на її отримання необхідно стягнути з відповідача.

Доводи представника відповідача про те, що для виплати вказаної винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат і на теперішній час бюджетних коштів для виплати за минулий час немає, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частинами 1,2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Виплата позивачу сум вказаної винагороди тривала не один місяць, тому суд керуючись п.1) ч.1 ст.256 КАС України, вважає за необхідне допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення цих сум за один місяць.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (з відповідними змінами, що діяли на час пред'явлення позову), за таких обставин розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог ст.94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити частково.

Стягнути з Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670711, адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 93412, АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за жовтень 2014 - 3872,32 грн; за листопад 2014 - 5568,75 грн; за грудень 2014 - 6115,50 грн; а всього у загальному розмірі 15556,57 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість гривень 57 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць, а саме за грудень 2014 року в розмірі 6115,50 (шість тисяч сто п'ятнадцять гривень 50 коп.) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Шембелян