Постанова № 57923602, 27.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м.Київ 810/588/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про скасування атестаційного листа, наказу та поновлення на посаді

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області, в якому позивач просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.04.2016):

- визнати незаконним і скасувати Атестаційний лист від 05.01.2016 Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України на підставі ст. 77 п.1 пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

- визнати незаконним і скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Київській області 148 о/с від 08.04.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України на підставі ст. 77 п.1 пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність.

- поновити ОСОБА_1 на посаді командира роти ДПС із забезпечення супроводження ГУ НП в Київській області та допустити негайне виконання постанови суду в цій частині.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 08 квітня 2016 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку ОСОБА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.04.2016 за наслідками проведеної атестації його було звільнено зі служби в поліції з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Звільнення із зазначених підстав позивач вважає протиправним, оскільки його атестування було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року №1465 та Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач стверджує, що атестаційна комісія під час проведення співбесіди не з'ясовувала відповідність його особи критеріям, встановленим пунктом 6 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, а задані йому питання не мали жодного відношення до служби поліції в Україні.

При прийнятті висновку про службову невідповідність атестаційна комісія матеріали розглянула поверхнево та упереджено, не врахувала, що він характеризується виключно з позитивного боку, має високі показники службової діяльності, належний рівень теоретичних знань, фізичної підготовки та неодноразово заохочувався правами начальника Управління ДАІ та Головного управління МВС України в Київській області.

Разом з цим, в порушення вимог чинного законодавства, апеляційною атестаційною комісією не було розглянуто його скаргу на рішення атестаційної комісії від 05.01.2016, а також не було його повідомлено про причини залишення вказаної скарги без розгляду.

Крім того, позивач вважає, що атестація його як працівника поліції призначена за відсутності правових підстав, які визначені чинним законодавством, оскільки він був прийнятий на роботу в поліцію як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу. При цьому, звертав увагу суду, що звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність за своїм змістом є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення, що накладається до працівників органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарних проступків в якості крайнього заходу дисциплінарного впливу.

Підсумовуючи викладене, позивач зауважив, що членами атестаційної комісії під час проведення його атестації було грубо та умисно порушено принципи об'єктивності, обґрунтованості та комплексності атестування працівників поліції, не враховано визначені Інструкцією про проведення атестування поліцейських критерії, об'єктивні обставини та чинники його попередніх характеристик по службі, професійного рівня, а також показників та результатів у роботі.

Вказані обставини, на думку позивача, призвели до прийняття незаконного рішення та порушення його законних прав та інтересів.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, відповідно до змісту яких просив суд відмовити у задоволенні позову повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що позивач був звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність правомірно, оскільки за результатами атестації атестаційна комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

Зауважив, що скарга позивача розгляду не підлягала, оскільки апеляційною комісією було встановлено, що ОСОБА_1 не було набрано необхідну кількість балів за результатами тестування.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи викладені в адміністративному позові (уточненому) та додаткових письмових поясненнях, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, явку уповноваженого представника у судове засідання 27.04.2016 не забезпечив. Разом з тим, 26.04.2016 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Головного управління Національної поліції України в Київській області.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, особа, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі викладеного суд протокольною ухвалив вирішив розгляд справи здійснювати за даною явкою.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 1999 року, перебуваючи на різних посадах та підрозділах УДАІ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 36, 39 - 40, 48).

07.11.2015 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду командира роти дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання майора поліції (а.с. 47, 48).

23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу (а.с. 57-60).

Цим же наказом управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

Згідно з відомістю-протоколом засідання № 16.00000023 від 04.01.2016 атестаційною комісією ГУ НП у Київській області № 4 позивача було включено до переліку осіб, які мали проходити співбесіду 05.01.2016 (а.с.74).

05.01.2016 атестаційна комісія за результатами розгляду матеріалів та проведеної співбесіди та обговорення більшістю голосів прийняла рішення, оформлене протоколом ОП №15.00000023.718, про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 73).

Не погоджуючись з висновками зазначеної атестаційної комісії Київської області, позивач оскаржив її висновок (рішення) до апеляційної комісії північного регіону (а.с.53-55).

Згідно з даними протоколу ОП № 29-01/01-12 апеляційною атестаційною комісією північного регіону 29.01.2016 було вивчено скаргу, а також матеріали поліцейського ОСОБА_1 та встановлено, що скарга розгляду не підлягає, оскільки останнім не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички (а.с.56).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.04.2016 № 148 о/с ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції (через службову невідповідність) (а.с. 34).

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_1 від 05.01.2016 з висновками атестаційної комісії (а.с. 63).

Не погоджуючись з висновком атестаційної комісії щодо невідповідності займаній посаді та наказом про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

2 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону № 580-VІІІ визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції та лише за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Законом № 580-VІІІ.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію на посаду командира роти дорожньо-патрульної служби із забезпечення супроводження Головного управління Національної поліції в Київській області з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання майора поліції на підставі його заяви від 07.11.2015.

Таким чином, судом встановлено, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу № 1 о/с від 07.11.2015 про призначення за його згодою. При цьому, суд звертає увагу, що зазначеним наказом було вирішено питання щодо відповідності особи позивача вимогам поліцейського (які передбачені в Законі № 580-VІІІ).

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Разом з цим, судом встановлено, що наказ ГУ НП в Київській області від 7 листопада 2015 року № 1 о/с не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду. З огляду на зазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача відносно того, що позивач був прийнятий на службу за окремим порядком та призначений на посаду тимчасового штату. Вказані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд також звертає увагу, що пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ не передбачено процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Тобто, з наведеного вбачається, що позивач наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с був призначений на посаду поліцейського безстроково та атестації на предмет відповідності посаді не підлягав.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу або для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність, або в разі вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вказані підстави для проведення атестування є вичерпними.

Поряд із Законом України "Про Національну поліцію" правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників".

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин першої та третьої статті 13 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі.

В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Отже, з наведеного вбачається, що метою проведення атестування з будь-яких зазначених у статті 57 Закону № 580-VІІІ підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

При цьому, кожна з цих трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

У свою чергу, судом встановлено, що наказ ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 "Про проведення атестування та створення атестаційний комісій" не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Проте, як вбачається з заперечень Головного управління Національної поліції в Київській області атестування позивача було проведено в порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Такі підстави для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Суд зауважує, що Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Отже, відповідач необґрунтовано розцінив закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування як самостійну та достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, в той час як конкретні передумови (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування були відсутні та в ході судового розгляду справи відповідачем у такому контексті не доведені.

Крім того, суд також зветає увгу, що поняття "службова невідповідність" і звільнення за цією підставою є більш широким і таким, що охоплюється поняттям "звільнення у порядку дисциплінарного стягнення".

Аналогічна правова позиція розкрита у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 № 21-13а14, яка в силу положень статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Разом з цим, судом встановлено, що питання про притягнення позивача до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 передбачено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Зміст викладених положень Інструкції № 1465 свідчить, що атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 05.01.2016 Атестаційною комісією №5 ГУ НП в Київській області було проведено співбесіду з ОСОБА_1, результати якої оформлені протоколом ОП № 15.00000023.718 (а.с. 73).

Зі змісту даного протоколу вбачається, що членами атестаційної комісії під час проведення атестування позивача було досліджено наступні документи:

- атестаційний лист;

- декларацію про доходи;

- послужний список;

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади";

- інформацію з відкритих джерел.

Згідно з даними протоколу ОП №15.00000023.718 членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Разом з тим, переліку таких питань та відповідей на них вказаний протокол не містить.

За результатом розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення атестаційна комісія прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Судом встановлено, що підставою для прийняття зазначеного рішення слугував висновок атестаційної комісії про те, що ОСОБА_1 не виявив готовність та мотивацію до впровадження якісних змін у діяльність своїх підлеглих, приведення підрозділу у відповідність до високих стандартів надання поліцейських послуг. Крім того, як вбачається з додатку до протоколу ОП №15.00000023.718 на думку атестаційної комісії ОСОБА_1 не зміг пояснити походження особистого автомобіля, суть реформи зводить до покращення матеріально технічного забезпечення. Таким чином, у комісії виникли сумніви в правдивості наданих даних та їх відповідності атестаційній справі (а.с.76).

Проте, в ході судового розгляду судом встановлено, що атестаційна комісія не з'ясовувала у позивача характеру та обсягу його функціональних обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції, не встановлювала результатів службової діяльності та рівня теоретичних і практичних знань у контексті займаної ним посади.

При цьому, як встановлено судом, на момент проведення атестації працівників Головного управління Національної поліції в Київській області постійний штатний розклад Головного управління і територіальних підрозділів затверджений не був, отже функціональний обов'язків у позивача взагалі на той час не існувало.

Натомість, як вбачається з атестаційного листа, складеного начальником УПД ГУ НП в Київській області від 05.01.2016, ОСОБА_1 за період служби зарекомендував себе позитивно, при виконанні службових обов'язків проявляє сумлінність та старанність. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Вміло розподіляє свій робочий час та сили на виконання своїх службових завдань. Має повагу серед особового складу , не допускає порушень службової та транспортної дисципліни (а.с. 6).

Директором Департаменту управління Державної охорони України у клопотанні про залишення на службі ОСОБА_1 від 14.01.16 також відмічено високий рівень організації заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху майором Поліції ОСОБА_1 (а.с.50).

Відповідно до змісту характеристики-клопотання складеного начальником Головного управління Національної поліції в Київській області полковника поліції за період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді майор поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно грамотним фахівцем, умілим організатором. Добре знає доручену ділянку роботи. Постійно працює над підвищенням свого професійного та загальноосвітнього рівня. Відзначається цілеспрямованістю, вмінням доводити розпочату справу до логічного завершення. Має підвищене почуття відповідальності за виконання службових завдань (а.с.51).

З наявного в матеріалах справи листа начальника полковника поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.01.2016 вбачається, що за період перебування на займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендував себе як добросовісний, відповідальний керівник, котрий вміло керує силами і засобами підпорядкованих підрозділів. Уміє визначити головне у роботі та організувати на належному рівні діяльність підлеглих для виконання поставлених завдань із забезпечення безпеки дорожнього руху (а.с.52).

Отже, з атестаційного листа та інших матеріалів, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередні начальники позивача вважають його таким, що відповідає займаній посаді.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується як старанний, висококваліфікований працівник. За сумлінну службу, добросовісне відношення до виконання службового обов'язку і досягнення високих показників в роботі неодноразово був нагороджений. Високий рівень професійності ОСОБА_1 та його вдосконалення підтверджується також постійним підвищенням позивача по службі (а.с. 43, 48, 113, 115, 123-163, 185-190).

Отже, з огляду на наявні в матеріалах справи документи за всі 17 років державної служби позивача в органах внутрішніх справ спостерігається підвищення по службі ОСОБА_1.

Судом також встановлено, що на час проведення атестації працівників Головного управління Національної поліції в Київській області дисциплінарні стягнення у позивача були відсутні (а.с. 44).

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач не належним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Судом встановлено, що жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала.

Жодних відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймав позивач, він не відповідає, у чому саме проявляється така невідповідність протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) комісії не містять.

Протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу висновку комісії про службову невідповідність позивача.

Разом з цим, суд зауважує, що до повноважень членів атестаційної комісії не входить вирішення правомірності та обґрунтованості покладення на поліцейського будь-яких функцій та завдань у межах окремого структурного підрозділу Національної поліції. Компетенція атестаційної комісії при проведенні співбесіди та прийнятті рішення обмежена закріпленими в Інструкції № 1465 чіткими критеріями, які враховуються комісіями при прийнятті того чи іншого рішення. Положення зазначеної Інструкції не наділяють атестаційні комісії повноваженнями визначати відповідність особи займаній посаді на підставі власних уявлень про завдання та обов'язки, які мають виконувати поліцейські на певних посадах.

Суд також зазначає, що згідно з даними довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", вартість майна, указаного позивачем в Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел. Наведене також підтверджується висновком Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у якому зазначено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2014 рік вказано достовірні відомості. (а.с.64, 65, 66-67).

При цьому, суду не було надано пояснень та відповідних доказів з яких підстав атестаційна комісія дійшла висновку, щодо наявності сумнівів відносно автомобіля позивача. Окрім цього, позивач в судовому засіданні зазначив, що ним особисто під час проходження співбесіди членам комісії було повідомлено, що автіка належить на праві власності його матері, і знаходиться у його користуванні.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що зміст протоколу ОП №15.00000023.718 від 05.01.2016 та досліджені судом докази не дають підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Так, матеріали справи не містять доказів, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_1 факти про достатню кваліфікацію і професійні навики позивача.

Суд також звертає увагу, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, вивчені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень, а також про достовірність даних щодо матеріального стану позивача, зокрема походження автомобіля, який в дійсності не перебуває (та не перебував на час проведення атестації) у власності ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП №15.00000023.718 від 05.01.2016, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність не ґрунтується на вимогах Інструкції № 1465 та прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо повноважень атестаційної комісії суд становив наступне.

Положеннями частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 1465 у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Як вже зазначалось, атестаційна комісія, яка здійснювала атестацію позивача, утворена згідно з наказом Головного управління Національної поліції України від 23.11.2015 № 16, а її персональний склад визначений наказом Головного управління Національної поліції України від 21.12.2015 № 68.

Зі змісту наказу № 68 вбачається, що всупереч вимогам пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, персональний склад атестаційної комісії не погоджувався з Національною поліцією України, таким чином, склад комісії сформований з порушенням вимог законодавства і є неповноважним.

Стосовно посилань відповідача на незадовільні результати тестування, які стали підставою для залишення апеляційної скарги позивача без розгляду, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 5 розділу VІ Інструкції № 1465 поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Частиною 6 вказаного розділу передбачено, що скарги, подані з порушенням строку чи установленого порядку, не приймаються і не розглядаються.

Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками тестування позивач отримав 59 балів: 26 балів з тесту на загальні здібності та навички та 33 бали з тесту на знання законодавчої бази (а.с. 6).

Отже, отримана позивачем кількість балів не відповідає визначеному розділом VІ Інструкції № 1465 порядку для звернення з апеляційною скаргою на висновок відповідної атестаційної комісії.

Таким чином, рішення апеляційної атестаційної комісії північного регіону, оформлене протоколом ОП № 29-01/01-12 від 29.01.2016 є таким, що прийнято згідно з вимогами чинного законодавства України (а.с.56).

Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав, визнати незаконним і скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Київській області 148 о/с від 08.04.2016 в частині його звільнення зі служби в поліції України, а також поновлення на посаді командира роти ДПС із забезпечення супроводження ГУ НП в Київській області, суд зазначає про таке.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії №5 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом ОП№15.00000112.942 від 11 січня 2016 року, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.04.2016 № 148 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що цей Наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 12 квітня 2016 року № 535, загальна сума нарахованого грошового забезпечення за період з лютого 2016 року по березень 2016 року становить 12636,00 грн., у тому числі за лютий 2016 року 6318,00 грн. та за березень 2016 року 6318,00 грн. (а.с. 100)

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за лютий 2016 року складає 29 днів, за березень 2016 року - 31 день, загалом 60 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 210,60 грн. (12636,00 грн./60).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 18 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 09 квітня 2016 року по день, що передує рішенню суду про поновлення позивача на роботі, тобто 26 квітня 2016 року.

При цьому, судом було враховано, що графік роботи (режим праці) позивача не передбачав вихідних днів, тому при обчисленні тривалості вимушеного прогулу суд виходив з кількості календарних днів, що минули з 09 квітня 2016 року по 26 квітня 2016 року включно.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 18 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 3790,80 грн. (18х210,60).

За змістом частини 1статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з підстави його невідповідності займаній посаді, надано не було.

Разом з тим, під час судового розгляду справи судом встановлено, що прийняттю відповідачем протиправного наказу про звільнення позивача з посади через службову невідповідність передувала процедура атестування, законодавчих передумов якої не існувало.

У свою чергу, характер і обставини атестування дають суду обґрунтовані підстави для сумніву у відповідності проведеного атестування його меті, добросовісності виконання членами Атестаційної комісії № 5 ГУ НП в Київській області своїх повноважень під час оцінки особи позивача критеріям, встановленим пунктом 16 розділу IV Інструкції № 1465, усвідомлення важливості як для суспільства, так і для конкретної особи прийнятих ними рішень та їх наслідків.

Рішення атестаційної комісії про невідповідність позивача займаній посаді жодним чином не висвітлює мотивів, на яких воно ґрунтується.

Суд зазначає, що діючи всупереч задекларованим самими відповідачами принципам відкритості, прозорості та верховенства права, останні своїми протиправними діями, що виразились у проведенні безпідставної атестації, прийнятті необґрунтованого наказу про звільнення, нівелювали значення реформи та порушили засади правового порядку визначеному Основним законом держави, а також принцип верховенства права.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді командира роти ДПС із забезпечення супроводження ГУ НП в Київській області та в частині стягнення з ГУ НП в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 3790,80 грн. допустити до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати атестаційний лист від 05.01.2016 Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції України на підстав ст. 77 п.1 п.п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 08.04.2016 № 148 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (М-124046) зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

4. Поновити ОСОБА_1 (М-124046) на посаді командира роти ДПС із забезпечення супроводження Головного управління Національної поліції в Київській області.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-124046) на посаді командира роти ДПС із забезпечення супроводження Головного управління Національної поліції в Київській області.

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 квітня 2016 року по 26 квітня 2016 року у розмірі 3790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 80 коп.

7. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 3790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2016 р.