Постанова № 57923485, 23.05.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 травня 2016 рокум. Ужгород№ 807/97/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.,

при секретарі судового засідання Меренич І.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2,

відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області представник - Динчик І.І.,

третьої особи: Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області - представник Кузан Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа: Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 23 травня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 травня 2016 року.

01 лютого 2016 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить: 1) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 (один) га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області у контурі 3759; 2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 (один) га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області у контурі 3759; 3) стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 12.11.2015 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Бронецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, орієнтовною площею 1,0 (один гектар) га для ведення особистого селянського господарства у контурі №3759, долучивши відповідні графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки у порядку норм безкоштовної приватизації землі. Однак, листом від 11.12.2015 року відповідач відмовив у цьому, оскільки згідно інформації управління Держгеокадастру в Іршавському районі в даному урочищі склалась напружена ситуація, а також причиною стало те, що Броньківська сільська рада Іршавського району листом від 18.12.2015 № 02-06/374 не погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, так як на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 №37732/0/1-14 керівників територіальних органів Держгеокадастру області зобов'язано повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Позивач вважає, що вказана відмова Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області прийнята всупереч вимогам Земельного кодексу України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що в результаті розгляду клопотання, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з відсутністю погодження Броньківської сільської ради Іршавського району про надання відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Головне управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на звернення громадянина ОСОБА_1, надало обґрунтовану вичерпну відповідь за № 31-7-0.6-7223/21-15 від 11.12.2015 року. З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

16 березня 2016 року, судом було залучено до участі в адміністративній справі третю особу - Броньківську сільську раду Іршавського району, Закарпатської області. Представник в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог позивача, зазначив, що у вказаному контурі земельні ділянки перебувають у користуванні (оренді) громадян села понад 30 років, а тому вирішення цього питання є дуже складним. Додатково надав суду рішення сесії Броньківської сільської ради про затвердження містобудівної документації "Генеральний план села Бронька Іршавського району" від 26 листопада 2013 року та рішення про розширення меж населеного пункту села Бронька. Крім того, пояснив, що на звернення ОСОБА_1 збиралася сесія, були проведені громадські слухання та саме завдяки активним людям збережено ці землі, які вони хочуть віднести до земель рекреаційного призначення. Просив суд врахувати ці обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, представника третьої особи, об'єктивно дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини четвертої цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

12 листопада 2015 року, позивач, як громадянин України звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність із земель запасу на території Броньківської сільської ради Іршавського району в урочищі "Бронецька ріка" площею 1,0 га за межами населеного пункту села Бронька на території Броньківської сільської ради Іршавського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, ( а.с. 9).

До заяви позивачем додано копію паспорту та картки платника податків; графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, ( а.с.10-12).

11 грудня 2015 року, листом за №31-7-0.6-7223/21-15 відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, (а.с. 13).

Із змісту листа-відмови відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14, наданого Держземагентству України Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б., зобов'язано керівників територіальних органів Держземагентства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Головним управління надіслано лист від 02.12.2015 року до Броньківської сільської ради Іршавського району щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у власність. При наданні відповіді враховано інформацію надану Управлінням Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області, за якою повідомляється, що в даному урочищі щодо надання земельних ділянок склалася напружена ситуація. Отже, пропонується для позитивного вирішення питання звернутися до управління Держгеокадастру в Іршавському районі та Броньківської сільської ради.

10 грудня 2015 року, Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області повідомляє Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що земельна ділянка вказана у клопотанні ОСОБА_1 розташована на території Броньківської сільської ради за межами населеного пункту в урочищі "Броницька ріка" та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Управління не в змозі погодити місце розташування вищезазначеної земельної ділянки у зв'язку із напруженою ситуацією в Броньківській сільській раді по даному урочищу.

28 грудня 2015 року, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області в додаток до листа від 17.12.2015 року повідомляють ОСОБА_1 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки генеральному плану, який затверджено рішенням 19 сесії 6-го скликання від 26.11.2013 року, ( а.с. 16). Слід зазначити, що як встановлено судом, ці листи від 28 грудня 2015 року та від 17 грудня 2015 року стосується іншої земельної ділянки, та не стосуються предмету спору у цій справі, ( а.с.14, 63).

Предметом оскарження у дані справі є відмова відповідача від 11 грудня 2015 року № ДС-31-7-0.6-7223/21-15 ( а.с.13, засвідчена копія а.с. 58).

Перевіряючи законність вищезазначеної відмови, суд керується наступним.

Відповідно до п.1-3, підпункту 12 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області затв. наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03 березня 2015 року № 16, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконання покладених на нього завдань.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань - розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах визначених Земельним кодексом України на території Закарпатської області.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виконані вимоги ст.118 ЗК України. Зокрема у клопотанні від 12 листопада 2015 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання долучено перелік документів визначений Кодексом. Крім того, дотримання позивачем форми та змісту клопотання відповідач не ставив під сумнів та не мотивував цим оскаржувану відмову.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для набуття зазначених вище прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач посилався на доручення Віце-прем'єр-міністра України, у зв'язку з чим, до Броньківської сільської ради направлено запит з приводу можливості надання позивачу земельної ділянки, за результатами розгляду якого сільська рада листом 18.12.2015 № 02-06/374 не погоджує надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на те, що проектним генеральним планом забудови с. Бронька погодженого головним архітектором Іршавської РДА передбачено віднесення до земель рекреаційного призначення всі земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту урочищі Ріка (Вага) на території Броньківської сільської ради. Зважаючи на наведені факти, Броньківська сільська рада категорично проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаної земельної ділянки гр. ОСОБА_1, ( а.с. 57).

Однак, з огляду на встановлені обставини та аналіз нормативно-правових актів, відповідачем не було враховано те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ст.118 Земельного кодексу України).

Також, як зазначалось вище, ст.118 ЗК України вказано, що вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд при розгляді даної справи встановив, що відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, що в даному урочищі щодо надання земельних ділянок склалися напружена ситуація свідчить про очевидні порушення відповідачем частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, ( а.с.13).

Крім того, суд критично оцінює дії відповідача щодо пропонування позивачу для позитивного вирішення питання звернутися до управління Держгеокадастру в Іршавському районі та Броньківської сільської ради, оскільки, відповідач таким чином переклав повноваження якими наділений по закону, на інший орган, при цьому усунувшись від виконання обов'язків які прямо передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Такі дії відповідача зроблені не у спосіб, що передбачений законом та звернення до управління Держгеокадастру в Іршавському районі та Броньківської сільської ради, не звільняло відповідача від обов'язку розглянути клопотання у місячний строк і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж у разі відмови -надати мотивовану відмову з підстав чітко визначених законом. Зокрема, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Оскільки оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області не відповідає приписам статті 118 ЗК України, а тому прийняття 11.12.2015 року такого рішення не відповідає вимогам правової поведінки суб'єкта владних повноважень, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, статті 2 КАС України та є підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмови відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 (один) га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

Оцінюючи вимогу позивачу про покладення на Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області обов'язку повторно розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, суд зауважує, що вищезазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Так, суд при розгляді даної справи встановив, що відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав визначених у відмові є очевидним порушення частини 7 статті 118 Земельного кодексу.

Проте, суд не наділений повноваженнями, в межах предмету спору, що розглядається, перевірити наявність чи відсутність інших підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населеного пункту згідно графічних матеріалів поданих заявником та з урахуванням висновків суду.

Таким чином, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також враховуючи протиправність відмови суб'єкта владних повноважень у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, суд доходить висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Втрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, котрі беруть участь у справі.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження здійснених ним витрат на правову допомогу надав суду договір про участь у справі адвоката від 20 січня 2016 року (а.с. 43), у п.1 якого зазначено, що адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва конституційних прав та захисту законних інтересів у якості представника позивача у всіх судах зальної юрисдикції.

Даний договір дійсний під час розгляду справи в Закарпатському окружному адміністративному суді. При цьому у договорі не зазначено, в якій саме справі адвокат ОСОБА_2 здійснює представництво позивача.

Також, позивачем надана квитанція до прибуткового касового ордеру від 28 січня 2016 року (а.с. 41-а), в якій ОСОБА_2 стверджує своїм підписом, що отримав від ОСОБА_1 - 4950,00 грн. за Договором про надання правової допомоги від 20 січня 2016 року.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Проте, у п.3 Договору зазначено, що обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який є невід'ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання Сторонами своїх зобов'язань, ( а.с.43). Суду надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, ( а.с.44).

Однак, у розрахунку суми гонорару, в акті виконаних робіт; в квитанції, як і в договорі, не зазначено, в якій саме справі адвокат ОСОБА_2 здійснював представництво позивача та надавав правову допомогу, в тому числі й щодо відомостей кількості витраченого часу.

За таких обставин, витрати за надання юридичних послуг не є документально підтвердженими, отже вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 4950, 00 грн. витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає, як така що заявлена без достатніх правових підстав.

Враховуючи вище викладене, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа: Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

1.Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11 грудня 2015 року № ДС-31-7-06-7223/21-15 у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 (один) га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.

2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 (один) га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, контур 3759.

3. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль