Постанова № 57923429, 19.05.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року Житомир справа № 806/694/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черноліхова С.В.,

суддів - Попової О.Г., Шимоновича Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 02 листопада 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;

- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо призначення йому як інваліду ІІ групи з 02 листопада 2015 року одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому частиною 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 5040-VI від 04 липня 2012 року і виплатити йому вказану допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з врахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, однак відповідач у її виплаті відмовляє.

Позивач, представники відповідача і третьої особи просили розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача також надіслав заперечення проти позову, у якому просив відмовити у його задоволенні, оскільки виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі здійснюється лише у випадку, якщо вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності встановлено не пізніше двох років після первинного встановлення інвалідності. Позивач отримав одноразову грошову допомогу як інвалід ІІІ групи 07 серпня 2009 року, за отриманням допомоги з підстав встановлення ІІ груп інвалідності з 02 листопада 2015 року звернувся більше ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що з 07 серпня 2009 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії ЖИА № 114035.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09 вересня 2009 року № 162-пм старшого прапорщика ОСОБА_1, старшину мінометної батареї, відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було звільнено з військової служби за пунктом "б" (за станом здоров'я) у відставку з правом носіння військової форми.

Згідно з наказом командира військової частини А1910 від 18 вересня 2009 року № 195 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з направленням для зарахування на військовий облік до Житомирського ОМВК Житомирської області.

Відповідно до виписки філії ЖОУ АТ "Ощадбанк" від 28 грудня 2010 року, ОСОБА_1 перераховано 58128, 00 грн. одноразової грошової допомоги.

Оглядом МСЕК від 24 жовтня 2012 року повторно встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН.

При огляді МСЕК 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН.

З метою вирішення питання про виплату різниці розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із зміною ІІІ групи інвалідності на ІІ, позивач 12 листопада 2015 року звертався до військового комісара Житомирського ОМВК.

Вказане звернення було переадресовано Міністерству оборони України, на яке підготовлено відповідь № 248/3/6/458 від 09 лютого 2016 року про відмову у виплаті різниці грошової допомоги у зв'язку з тим, що минув дворічний термін з часу первинного встановлення інвалідності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент первинного встановлення позивачеві ІІІ групи інвалідності і його звільнення) передбачалося, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі:

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

36-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи,

а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі:

60-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

На підставі вказаної правової норми ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 58128, 00 грн.

Зазначеним Порядком було передбачено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

На момент встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН, та на час звернення із заявою щодо виплати йому різниці у розмірі одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 1, пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 16-2 вказаної редакції Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачеві ІІ групи інвалідності, далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:

120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право на отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 вказаного Закону не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Окрім того, в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року по справі № 21-563а14 проаналізувавши положення редакцій статті 16 Закону № 2011-XII суд застосував саме те (нове) законодавство, яке було чинним на час встановлення особі вищої групи інвалідності і дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги (реєстраційний номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 43721148).

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України, щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає, що дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачеві у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих сил ООН, не відповідають вимогам Закону і є протиправними.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону №2011-ХІІ, зміст Постанови № 975 та враховуючи позовні вимоги позивача, колегія суддів вважає, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 має бути призначена з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що виплата одноразової грошової допомоги понад встановлений частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дворічний термін чинним законодавством не передбачена, оскільки вказана норма стосується військовослужбовців, військовозобов'язаних або резервістів, тоді як ОСОБА_1 є особою, звільненою з військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 122, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 02 листопада 2014 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 02 листопада 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військоокуому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Судді О.Г. Попова

Р.М. Шимонович