Ухвала суду № 57923190, 25.05.2016, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 травня 2016 року

Справа № 803/773/16

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М., вивчивши матеріали позовної заяви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернулося до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про скасування постанов від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8 757,19 грн. та від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів позовної заяви слідує, що предметом оскарження у даному позові є:

- скасування постанови державного виконавця від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" виконавчого збору у розмірі 8 757,19 грн.;

- скасування постанови державного виконавця від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.

Позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв’язку з чим слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб’єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Статтею 386 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов міськрайонних судів у цивільних справах.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-278а15 від 30 червня 2015 року колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення постанови державного виконавця від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 8 757,19 грн. та постанови від 28.01.2016 року ВП № 49853501 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн. став виконавчий лист №161/10561/15ц виданий 11.01.2016 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у цивільній справі.

Таким чином, оскільки позивач просить скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, винесених органом державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа Луцького міськрайонного суду у Волинській області у цивільній справі, то на такий спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

З наведених підстав суд відмовляє у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у Волинській області про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відмовити.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з такою самою позовною заявою щодо якої постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвалу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.М. Димарчук