Рішення № 57921015, 17.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/5122/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В. Провадження № 22-ц/789/664/16 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Гірський Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Бріль В.Л.

з участю сторін - представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач неналежно виконувала свої зобов'язання з погашення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 8 724,13 дол. США, що еквівалентно 75 725,45 грн, за кредитним договором від 11 липня 2006 року № TEAWAE00000081.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 09 липня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 8 724,13 доларів США, що по курсу станом на 19.02.2014 року Національного банку складає 75 725, 45 грн та 757,25 грн судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 9 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року і постановити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначила, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 березня 2007 року стягнуто достроково всю заборгованість за кредитним договором. На погашення існуючої заборгованості вона 30 травня 2012 року передала придбаний за кредитні кошти автомобіль, який було реалізовано лише 19 березня 2013 року за 9525,87 дол. США. На неодноразові клопотання надати первинні документи про реалізацію автомобіля і фактичну виручену суму, вони не були надані ні їй, ні суду. Вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» незаконно з липня 2007 року по липень 2013 року щомісячно збільшував тіло кредиту на суми, що призвело до збільшення кредиту на 4155,84 дол. США. Представник позивача, пояснюючи що це страхові платежі, не надав укладених договорів страхування та платіжних документів про перерахунок коштів, в той час вважає, що надані платіжні доручення про обмін коштів є підробленими. Крім цього, суд не обґрунтував свою позицію щодо спливу позовної давності, на який вона звертала увагу у письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та додатково пояснив, що транспортний засіб попав у ДТП, і страхова компанія їй відмовила у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що договір страхування не переукладався.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційної скарги не визнала, вказала, що коштів від реалізації транспортного засобу на погашення повністю існуючої заборгованості за кредитним договором виявилось недостатньо, що зумовило звернення з позовом. На тіло кредиту щорічно з 2007 року відносились суми страхових платежів, оскільки за умовами кредитного договору позичальник зобов'язувалась укладати договори страхування транспортного засобу, яких остання не виконувала і банк самостійно укладав такі договори та перераховував кошти. Документів про укладення договорів страхування транспортного засобу та перерахування страхових платежів представити не може.

Заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 11 липня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № TEAWAE00000081, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії на придбання автомобіля, у розмірі 18 000 доларів США із сплатою за користування кредитом у розмірі 0,88 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 10 липня 2013 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 березня 2007 року із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість перед позивачем в розмірі 85 001,80 грн, що еквівалентно 16 832,04 доларів США, яка виникла станом на 28 березня 2007 року.

У процесі виконання вказаного рішення ОСОБА_1 надала позивачу довіреність на розпорядження транспортним засобом, котрий був переданий в заставу з метою забезпечення виконання нею умов кредитного договору.

30 травня 2012 року був складений акт прийому належного ОСОБА_1 автомобіля марки Mercedes-benz А 170. Підписаний цей документ менеджером ЗГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачкою.

19 вересня 2013 року вказаний транспортний засіб був реалізований за 9 525,87 дол. США, що відображено у розрахунку.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, після реалізації банком автомобіля за відповідачкою числиться просрочена заборгованість за тілом кредиту у сумі 8724,13 дол. США.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кошти від продажу зазначеного автомобіля пішли на погашення заборгованості відповідачки перед позивачем, однак цієї суми коштів виявилось недостатньо для того, щоб покрити борг повністю, і невідшкодованими залишилось 8 724,13 дол. США.

З такими висновками колегія суддів не погоджується.

Відповідно до вимог ст.ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановлене рішення таким вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського міськрайонного від 28 березня 2007 року достроково стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 28 березня 2007 року у сумі 85001,80 грн, що еквівалентно 16832,04 дол.США. Та обставина, що реалізація автомобіля не покрила всієї заборгованості за кредитом і що рішення суду повністю не виконане, не дає підстав для задоволення вимог про стягнення невідшкодованої суми.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що суму заборгованості становить тіло кредиту та що проценти за користування коштами і пеня нараховувались до 1 травня 2009 року, комісія до 11 травня 2010 року, а також що кожного року у липні місяці збільшувалось тіло кредиту на суми: 10.07.2007 р. - 1021,25 дол. США, 10.07.2008р. - 1115,69 дол.США, 10.07.2009р. - 667,52 дол.США, 10.07.2010р. - 651,43 дол.США, 08.07.2011р. на 642,25 дол.США та 10.07.2012 р. на 55,69 дол.США, що призвело до збільшення основної суми боргу на 4155,84 дол. США (ас.111-113).

Позивач збільшення тіла кредиту обґрунтовував оплатою страхових платежів за укладеними згідно п.п. 2.1.3; 2.2.7 умов кредитного договору, договорами страхування транспортного засобу у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по страхуванню предмету застави.

На підтвердження оплати страхових платежів, позивач надав суду платіжні доручення, згідно яких платник ОСОБА_1 обмінювла долари для оплати страхових платежів по кредитному договору від 11 липня 2006 року (ас. 114-124).

На неодноразові вимоги представника відповідача в суді першої інстанції та на вимогу апеляційного суду, представник позивача доказів до укладення договорів страхування транспортного засобу в період 2007-2012 років та перерахування таких сум страхувальнику не надала.

На думку суду, наявні в матеріалах справи платіжні доручення про обмін валюти не є належними доказами укладення договорів страхування транспортного засобу та перерахування сум в таких розмірах на оплату страхових платежів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин, колегія суддів вважає вказані вимоги недоведеними, а щодо страхового платежу в сумі 55,69 дол.США у липні 2012 року безпідставними, так як 30 травня 2012 року транспортний засіб добровільно був переданий банку.

Крім цього, представником відповідача в суді першої інстанції заявлялась вимога про застосування строків позовної давності за вимогами (ас. 104-105).

Згідно позовної заяви позивач звернувся в суд з позовом 2 квітня 2014 року, а тому з урахуванням заяви відповідача про застосування насдіків спливу позовної давності позивач мав би право на отримання платежів, нарахованих в межах строку позовної давності за умови їх доведеності з 2 квітня 2011 року до 2 квітня 2014 року.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати і ухвали нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TEAWAE00000081 від 11 липня 2006 року в сумі 8 724,13 дол. США, що складає 75725 грн 45 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська