Рішення № 57918692, 26.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9794/15-ц 26.05.2016 26.05.2016 26.05.2016

Провадження №22-ц/784/1301/16

справа № 490/9794/15-ц

провадження № 22ц-784/1301/2016 Головуючий у першій інстанції: Мамаєва О.В.

категорія 59 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участі: представника позивачки ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний ВДВС) про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про зняття арешту з майна.

Позивачка зазначала, що Центральним ВДВС відкрито виконавче провадження, за яким проводиться стягнення боргу з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 У зв'язку із цим 24 вересня 2015 року державним виконавцем було складено акт, яким описано та арештовано майно, яке знаходилось в її квартирі АДРЕСА_1. Зокрема, накладено арешт на телевізор, тумбу дерев'яну, крісло офісне, комп'ютерний стіл, настінний годинник та праску.

ОСОБА_6 просила суд виключити спірне майно з акту опису та зняти з нього арешт, посилаючись на те, що це майно належить їй.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року до участі у справі залучено як третю особу - ОСОБА_8

Рішенням того ж суду від 24 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 24 вересня 2015 року державним виконавцем Центрального ВДВС в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 (2/3 частини) та ОСОБА_8 (1/3 частини), було складено акт, яким описано та арештовано майно, що знаходилось в цьому приміщенні. В тому числі, телевізор SONY, тумбу дерев'яну, крісло офісне, комп'ютерний стіл, настінний годинник Delta та праску Philips. Вказані дії вчинено по виконавчому провадженню, за яким проводиться стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що на момент складання державним виконавцем вказаного акту, боржник ОСОБА_4 в спірному приміщенні не була зареєстрована та не проживала.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_6 зазначала, що усі речі, які знаходились в квартирі належать саме їй.

На підтвердження цього, позивачка надала товарний чек про придбання крісла та комп'ютерного столу (а.с. 19).

Зазначені обставини відповідачами не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що перебування в квартирі позивачки спірного майна, а також наявність у позивачки товарних чеків про придбання цього майна, свідчать про належність такого майна саме позивачці.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, рішення підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що обов'язок повернути судовий збір позивачу може бути покладено лише на відповідачку ОСОБА_4, яка є боржником по зазначеному виконавчому провадженню.

Отже, враховуючи розмір судових витрат позивача в суді першої інстанції (487,2 грн.) та при подачі апеляційної скарги (535,92 грн.), на користь позивачки з ОСОБА_4 підлягає стягненню 1023 грн. 12 коп. судового збору.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_6, а саме: телевізор SONY, тумбу дерев'яну, крісло офісне, комп'ютерний стіл, настінний годинник Delta та праску Philips, накладеного державним виконавцем Центрального ВДВС актом опису й арешту майна від 24 вересня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_4 1023 грн. 12 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська