Ухвала суду № 57917696, 23.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/1784/15 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/611/16 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: перша філія Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про визнання кредитного договору №А430005 від 17 червня 2008 року укладеним між позивачем та відповідачем та про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 05 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: перша філія Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про визнання кредитного договору №А430005 від 17 червня 2008 року укладеним між позивачем та відповідачем та про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі посилається порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Апелянт зазначає, що довіреності від імені банку на ім'я відповідача не було надано та третя особа не являється юридичною особою. Крім того, встановлено, що головою правління банку не було надано довіреності на укладення договору з позивачкою. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт належним чином повідомлена про час та місце розгляд у справи, проте в судове засідання не з'явилась. Подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності апелянта, оскільки наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Статтями 10 і 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17 червня 2008 року між ВАТ «Кредобанк» в особі заступника директора Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» ОСОБА_2, який діє на підставі Положення про філію та довіреності від 24 січня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованої в реєстрі №186, з однієї сторони та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №А430005, що стверджується підписами вказаних осіб на примірнику договору та печаткою ВАТ «Кредобанк» (а.с.4-8).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається із оскаржуваного кредитного договору, ОСОБА_2, укладаючи договір, діяв на підставі Положення про філію та довіреності від 24 січня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованої в реєстрі №186.

Відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України, керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Згідно з довіреністю, виданою 24 січня 2008 року, ВАТ «Кредобанк» в особі голови правління Кубіва С.І., уповноважує заступника директора Першої Львівської філії Банку ОСОБА_2, укладати від імені банку договори на здійснення операцій (а.с.67).

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч.3 ст.244 ЦК України, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відтак, враховуючи вищенаведене, відповідач ОСОБА_2, укладаючи кредитний договір №А430005 від 17 червня 2008 року, діяв від імені ВАТ «Кредобанк» за виданою ВАТ «Кредобанк» довіреністю. А тому безпідставними є посилання апелянта на те, що довіреності від імені банку на ім'я відповідача надано не було.

Що стосується покликання апелянта на необхідність визнання кредитного договору недійсним у зв'язку із його валютою укладення, то суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно з п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (чинного на дату укладення кредитного договору), банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до п.5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 року (чинним на дату укладення кредитного договору), письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 за N 15-93 ( 15-93 ) та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності, зокрема таких: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Як вбачається із матеріалів справи, 27 січня 2006 року Національним банком України було видано ВАТ «Кредобанк» Банківську ліцензію №43, на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.77).

Крім цього, 27 січня 2006 року Національним банком України ВАТ «Кредобанк» було надано Дозвіл №43-2 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу (а.с.78).

Відповідно до п.5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (чинною на дату укладення кредитного договору), одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Відтак, судом вірно встановлено, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки ним не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 05 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.