Ухвала суду № 57917666, 18.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2218/16 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/783/3201/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. І.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів: Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК», з участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання прав кредитора (вкладника),-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК», з участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання прав кредитора (вкладника) повернуто позивачу для подання до належного суду.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність ухвали, на порушення норм матеріального та процесуального права, з неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що предметом спору є невизнання зі сторони відповідача прав позивача на частину вкладу та перехід до нього прав вкладника на дану частину котрий відбувся на підставі договору відступлення прав вимоги, який є похідним від основного договору банківського вкладу, виконання якого можливе лише в Дрогобицькому відділенні банку. Просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18 травня 2016 року на адресу суду поступила заява від представника апелянта в якій він просить здійснювати розгляд справи у його відсутності, інші сторони належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, проте до суду не з'явились, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за предявленими вимогами.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК).

За приписами ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

В п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013 року зазначено, що питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розділом II - щодо справ наказного провадження; главою 1 розділу III - щодо справ позовного провадження; розділом IV - щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII - щодо заяв (скарг) стягувача, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов'язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розділу VII-1 - щодо заяв про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів; главами 1 і 2 розділу VIII - щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; статтею 404 - щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; статтею 414 - щодо справ за участю іноземних осіб.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", а щодо юридичної особи - за положеннями статті 93 ЦК.

За загальним правилом статті 109 ЦПК України, позови до фізичної особи предявляються за місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням.

Статтею ст. 110 ЦПК України регламентується підсудність справ за вибором позивача. Відповідно до ч. 8 цієї статті позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть предявлятись також за місцем виконання цих договорів. А за приписами ч. 14 ст. 110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно із цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності встановленої ст. 114 ЦПК України. Тобто право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у своїй позовній заяві послався на те, що 06.04.2015 року між ОСОБА_4 та Дрогобицьким ЦВ ПАТ «Укрінбанк» було укладено договір банківського вкладу №10-2340504.

21.12.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну кредитора в зобовязанні/відступлення права вимоги. 22.02.2016 року ОСОБА_2 було отримано відповідь про те, що банком його права, як нового кредитора в зобовязанні не визнаються у звязку із чим він звернувся в суд із захистом свого порушеного права та просить визнати його кредитором банку.

06.04.2015 року працівником каси Дрогобицького ЦВ ПАТ «Укрінбанк» ОСОБА_4 був виданий меморіальний ордер №4254786, відповідно до якого ним була внесена сума в розмірі 1165239,95 грн. на вклад згідно договору №10-2340504 від 06.04.2015 року.

Враховуючи те, що позов виник з договору банківського вкладу №10-2340504 укладеного між ОСОБА_4 та Дрогобицьким ЦВ ПАТ «Укрінбанк», який мав виконуватися у м. Дрогобич по вул. Лесі Українки, 26, що територіально належить до Дрогобицького району Львівської області та відповідно до якого в подальшому 21.12.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір про заміну кредитора в зобовязанні/відступлення права вимоги відтак, позивач скористався правом альтернативної підсудності.

Зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що на зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, та прийшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу з посиланням на непідсудність справи Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 311, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 березня 2016 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

ОСОБА_5