Ухвала суду № 57917628, 19.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2907/15 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.

Провадження № 22-ц/783/1866/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Берези В.І. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_7. Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Стверджує, що судом здійснено розгляд справи односторонньо, оскільки його докази в підтвердження заявлених позовних вимог до уваги не бралися, в той час як до уваги бралися лише покази відповідача, що такий опікувався хворою матір"ю. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким усунути ОСОБА_6 від права на спадкування, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення таким вимогам відповідає.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-СГ № 384598, виданого 30.03.2015 року органом державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_8 померла 29 березня 2015 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є дітьми померлої ОСОБА_8.

Згідно копії спадкової справи, позивач і відповідач звернулись із заявами до Червоноградської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_8

Наявні у матеріалах справи довідки № 177 від 02.03.2007 року та № 6567 від 17.11.2015 року, які видані Червоноградською центральною міською лікарнею свідчать, що за життя у ОСОБА_8 було діагностовано ІХС. Дифузний кардіосклероз, миготлива аритмія постійна форма, гіпертонічна хвороба ІІ ст.3 ст. ризик високий.НК ІІ А-Б ст.; ЦВХ.ДЕ ІІІст. наслідки перенесеного ішемічного інсульту і вигляді лівобічного геміпарезу і моторної афазії.

Згідно довідки № 177, ОСОБА_8 потребувала стороннього догляду.

Згідно з довідками Управління Пенсійного фонду України в у м.Червонограді відповідно № 70 від 12.01.2009 року та № 1817 від 06.07.2015 року ОСОБА_8 дійсно перебувала на обліку в УПФ як одержувач пенсії по інвалідності І групи внаслідок загального захворювання та розмір її пенсії за останні півроку перед її смертю становив 1119,36 грн. щомісячно.

Встановлено, що позивач отримує пенсію у розмірі 3298,2 грн. та страхові виплати у розмірі 14573 грн. за вересень 2014 року березень 2015 року, в той час як відповідач отримує пенсію в розмірі 1097,03 грн.

Також, встановлено, що до дня смерті ОСОБА_8 проживала ІНФОРМАЦІЯ_1. З нею проживали її син ОСОБА_3 та внук ОСОБА_9. Зазначене стверджується довідкою КП "Комінтех" № 5516 від 01.07.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд виходив з тих підстав, що останнім не надано доказів умисного ухилення ОСОБА_6 від надання допомоги спадкодавцю - ОСОБА_10, так само як і не представлено доказів на підтвердження потреби спадкодавця у допомозі відповідача при наявності проживання з нею сина ОСОБА_3.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той ж подружжя який його пережив, та батьки.

Згідно зі ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.

Згідно Роз'яснень, даних в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Крім того, при розгляді таких справ суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу

Таким чином, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК.

На думку колегії, матеріалами справи не підтверджено, що спадкодавець за встановлених обставин потребував допомоги від відповідача, оскільки така допомога надавалася безпосередньо позивачем як членом його сім'ї з яким він проживав.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_6 свідомо ухилялася від надання допомоги батьку.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для усунення відповідача від спадкування, оскільки ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не знайшли підтвердження обставини щодо ухилення нею від надання допомоги, пов'язане з винною поведінкою відповідача, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Судом першої інстанції вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 слід відмовити, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: В.І. Береза

ОСОБА_2