Рішення № 57914886, 19.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3740/16 Головуючий 1 інстанції: Штих Т.В.

Справа № 638/2538/16-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.

Категорія: сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії ОСОБА_1, ОСОБА_2

за участю секретаря Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2016 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Неос-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Неос-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2016 року позов ПАТ «Неос-Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Торгсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Неос-Банк» заборгованість за договором № 15-431/2013 про надання овердрафту від 28.11.2013 року у сумі 625794,74 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «Торгсервіс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Неос-Банк»судові витрати у розмірі 3263,97 грн.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилаються на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої. А також вирішити питання стосовно судового збору відповідно до діючого законодавства.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що банк не надав до суду доказів направлення вимоги до поручителів та до банку, в свою чергу ОСОБА_3, ОСОБА_4 не отримувала вимогу банку.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що вони підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржник має заборгованість за кредитним договором, виконання якого забезпечено договором поруки, то заборгованість за кредитним договором підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителів.

Судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції і згідно з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове щодо позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителів з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи і закриває провадження у справі за позовними вимогами про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» з підстав передбачених ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ «Банк КІПРУ», правонаступником якого є позивач ПАТ «Неос-Банк (далі Банк), та відповідачем ТОВ «Торгсервіс» 28. 11. 2013 року укладено договір про надання овердрафту, згідно з яким відповідач отримав грошові кошти. Кінцевий строк повернення грошей за договором - 27 листопада 2014 року.

На виконання зобовязання за вказаним договором укладені два договори поруки від 28 листопада 2014 року між Банком та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Позивач посилаючись на те, що ТОВ «Торгсервіс» має заборгованість за договором про надання овердрафту просить стягнути її солідарно з боржника та поручителів.

З позовної заяви вбачається, що позов предявлено юридичною особою до юридичної особи боржника за кредитним договором та фізичних осіб, які є поручителями виконання зобовязання юридичної особи перед Банком.

Відповідно до п.1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ст. 2, 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладені, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є , юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

За правилами ст.. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року справа № 6-1323цс15 та від 18 листопада 2015 року справа № 6-1737цс15

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані положення закону та розглянув справу, в одному проваджені якої обєднані позовні вимоги, які мають розглядатися за різними видами судочинства, господарського та цивільного.

Враховуючи наведене, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції і закриває провадження у справі в частині позовних вимог Банку про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»

Що стосується позовних вимог Банку про стягнення заборгованості з поручителів, то ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Частино. 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

В договорі про надання овердрафту від 28. 11. 2013 року встановлено кінцевий строк повернення грошей за договором - 27 листопада 2014 року.

До суду з позовом позивач звернувся 15 вересня 2015 року, а шестимісячний строк для предявлення вимоги сплинув у 27 травня 2015 року.

У Банку було право на предявлення вимоги до поручителів про погашення заборгованості до 27 травня 2015 року. Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а це строк існування самого зобовязання поруки, то по закінченню встановленого строку право кредитора і обовязок поручителя припиняється, тобто законодавець позбавляє права кредитора жодних дій щодо реалізації цього права в тому числі і в судовому порядку.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2, 4 ч.1 307, п.3 ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 310, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2016 року скасусати.

В задоволені позову Публічному акціонерному товариству «Неос-Банк» про стягнення заборгованості з поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за договором № 15-431/2013 про надання овердрафту від 28.11.2013 року у сумі 625794,74 грн. відмовити.

Провадження у справі за позовними вимогами про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя

Судді колегії